Індустрія так довго жила в екосистемі SAS - з SAS HBA та RAID, на сумішах SAS/SATA/SSD/HDD - що перехід на NVMe дається важко. Це не ПК, де заміна одного одиночного носія на інший – справа лише ціни.

А що в серверах? Давайте розберемося.

Ціна серверних NVMe SSD (U.2) зрівнялася з ціною SATA SSD тієї ж ємності.

Діапазон серверних U.2 набагато ширше: 960GB-30TB проти 480GB-7.68TB у SATA SSD. При чому продуктивність U.2 при інтенсивних дискових операціях на порядок вища за SATA SSD

NVMe – протокол прямого спілкування CPU з носіями, він дозволяє позбутися контролерів - джерела затримок та обмежувачів трафіку.

Tri-mode RAID-контролери (NVMe/SAS/SATA) - це той самий посередник (що обмежує продуктивність, але коштує $1500).

За традиційні SAS RAID-контролери чіпляються ті, хто звик до комфорту єдиного центру керування дисками з усіма службами. Програмні RAID з NVMe можуть збирати всі основні ОС. Зокрема, утиліта linux mdadm.

VROC - реалізована на процесорах Intel Xeon утиліта mdadm.

Для сервера з NVMe RAID потрібна базова платформа U.2-ready. Це не рідкість, є в усіх вендорів.

Гібридна дискова підсистема (NVMe/SSD/HDD) – так, можлива, але позбавлена сенсу: ємним механічним дискам взагалі нема чого робити у продуктивних серверах, NVMe SSD кращі за SATA SSD, конструктив саме NVMe-серверів простіше.

Консерватизм користувачів, звичка до старих рішень, підкріплюється консерватизмом вендорів – їм простіше заштовхувати у канал типові «перевірені рішення». Тому ринок тримається за SAS/SATA і дуже важко переходить на NVMe.

Скоро все буде NVMe, звикайте.

Минулого тижня ринкова капіталізація Nvidia зросла за день на рекордні 277 мільярдів доларів. Після виходу фінансової звітності акції виробника ШІ-чіпів Nvidia злетіли в четвер на 16,4%, а зростання капіталізації компанії стало найбільшим денним стрибком в історії Уолл-стріт. Наразі ринок оцінює компанію у 1,97 трильйона доларів. За цим показником Nvidia посідає четверте місце у світі, вище тільки Microsoft, Apple та Saudi Aramco. Її капіталізація більше ВВП таких розвинутих країн як Південна Корея, Австралія, Іспанія.

Звісно, ринки форсить увага до генеративного ШІ, лідери на слуху. Але не треба сприймати зростаючий попит на графічні обчислення та акселератори Nvidia як поле діяльності виключно глобальних гравців, навіть при тому, що в кількості GPU, що закуповуються, їм немає рівних.

Українські компанії теж роблять свій внесок в створення ШІ-проектів та ініціатив. Це розпізнавання та супровід об’єктів спостереження «безпечних міст», обробка масивів даних спеціалізованих торгівельних майданчиків, аналіз теплових карт руху покупців, голосові помічники колл-центрів, віртуальні примірювальні. ШІ використовується для фінансового моделювання, в освіті, медицині. Його освоюють дизайнери, копірайтери, маркетологи, інженери-розробники.

Прискорила впровадження ШІ війна. Воєнне застосування охоплює спостереження та розвідку (у тому числі, з відкритих джерел, OSINT), контроль ефіру, логістику, ідентифікацію сил противника, навчання за допомогою симуляторів.

Крім творчої енергії, проекти ШІ потребують потужних GPU-серверів - на яких, власне, і заробляє собі капітал Nvidia. Глобальними хмарами не обійтися. Стійкий локалізований попит на GPU-обчислення підтверджує Геннадій Карпов, De Novo CTO, у нещодавньому інтерв’ю: «Ми бачимо, що останнім часом експоненціально зростає інтерес до рішень у сфері штучного інтелекту та машинного навчання та, відповідно, і до платформ, які дають змогу ефективно працювати з подібними робочими навантаженнями».

Кажуть, Nvidia пощастило. Щастить компаніям із розвиненим нюхом. Ці створили плодючі програмні екосистеми навколо своїх продуктів. Тепер збирають урожай.

Франсіско Гойя залишив коментар до свого відомого офорту: «Коли розум спить, фантазія в сонних мріях породжує чудовиськ, але у поєднанні з розумом фантазія стає матір’ю мистецтва та всіх його чудових творінь».

Серверний бізнес є яскравим прикладом важливості аналітичної складової у прийнятті рішень про покупку начебто апаратного виробу. Коли замовники серверів залишаються сам-на-сам зі своїми фантазіями, це зазвичай заводить їхню творчу думку у нетрі. Це не тому, що вони нездари або невігласи. Можна бути майстром своєї справи, чудовим архітектором бізнес-процесів, просунутим фахівцем з програмного забезпечення. Але при покупці сервера потрібна інша експертиза – з технологій, що найліпше відповідають специфічним навантаженням.

Думка замовника, звичайно, має значення. Його продуктові вподобання, минулі звички, емоційна прихильність до якихось торгових марок залишають слід у його свідомості. Проблема лише в тому, що швидкість технологічних змін на ринку потребує свіжого погляду на засоби виробництва, а «сила бренду» - умоглядна сила, яка не вирішує практичних завдань.

Універсальних серверів не буває, як не буває чарівних таблеток “від усього”. Це справа консультанта з технологій – допомогти замовнику визначити коло доречних рішень. Тільки раціональні доводи здатні приземлити емоційні пориви та навіяні оточенням фантазії. Тоді взаємодія замовника і виконавця буде результативною.

Працюєте на результат – дослухайтеся експертних порад. Радитись не соромно.

Свого часу менеджмент Toyota запропонував проривний підхід до управління бізнес-процесами – «ощадливе виробництво» (lean production). Наразі виявлення та виключення прихованих втрат (всього, що не додає цінності кінцевому продукту, але розпорошує зусилля та витрати) є постулатом будь-якої результативної діяльності. Пішли часи масового виробництва великими партіями, із заштовхуванням виробленого у споживача засобами активного маркетингу.

Усі бизнес-школи навчають розумно планувати розробку та випуск продукції, налагоджувати відносини з постачальниками і покупцями – щоб відповідати попиту, швидко реагувати на зміни, не виробляти зайвого, не заморожувати кошти у неходовому товарі. Зворотний зв’язок - ключовий інструмент ринкової поведінки.

Ощадливому споживанню навчає життя. Кожен вільний розпоряджатися своїми грошима як хоче. Воно так, тільки побутова кмітливість багатьох закінчується периметром персональних інтересів. Виступаючи у ролі замовника (закупника) товарів та послуг на підприємстві, люди вимикають у своїй голові блок раціонального аналізу. «Держава (корпорація, хазяїн) заплатить».

На відміну від побутового споживання, з глибоко субʼєктивним ставленням до вибору будь-чого, придбання підприємством обладнання – суто раціональний крок. Зокрема, сервери як робочий інструмент мають бути доцільними, ефективними, продуктивними у певному наборі додатків. Покупець сервера є співучасником створення цінностей, кожен в рамках свого бізнес-процесу, а вибір обладнання стає частиною «ощадливого виробництва». Коли витрачаєш власні гроші компанії (не донорів і не платників податків), мусиш зважувати, що з придбаного працюватиме на бізнес, а що - проти. Марні вкладення не приносять практичної користі, не додають цінності, проте збільшують капітальні та операційні витрати.

Саме тому головне у покупці серверів – не обрання вендора чи проведення тендеру, а зіставлення цілей та засобів, доступних технологій та наявних реалізацій. Виходячи з неправильних передумов, умоглядних оцінок навантажень, замовники роблять неправильні висновки, купують недостатні, або, навпаки, надлишкові обчислювальні ресурси, переплачуючи за те, що не здатні навантажити. Вимиванню оборотних коштів з прямої діяльності можуть перешкодити тільки попередні консультації з експертами. Тендери (на недоречне обладнання) лише здешевлюють (недоречну) покупку.

Замовникам несолодко. Їм треба мати мужність фільтрувати анонси нових технологій, тиск вендорів, огляди продуктів. Перед покупкою все варто «приміряти на себе», не відволікаючись на гонитву за модой чи абстрактними бенчмарками. А ще, за сьогоднішніх обставин, краще утриматись від придбання чого завгодно «на виріст». По-перше, мрію про виріст ще треба втілити. По-друге, якщо він колись таки станеться, технології на той момент втечуть далеко вперед, купити новий сервер під нові обставини буде набагато дешевше, ніж нарощувати старі потужності. В настольній книзі користувача так і написано: «не журіться про завтрашній день - бо завтра за себе само поклопочеться» (Від Матвія 6:25-34).

Допомагайте замовникам не робити помилок. Це заощадить кошти їм та додасть репутації вам.

Ніколи не знаєш точно, чому до тебе звернулись по сервери (або серверні компоненти). “Шляхи Господні несповідимі”.

Кожен розставляє гачки так, як уміє: деякі компанії покладаються на таргетовану рекламу, інші заповнюють паркани оголошеннями - приймають замовлення на будь-яке залізо.

(Тих, хто пасеться на тендерних майданчиках, до уваги не беремо - освоєння бюджетів, навіть у формі закупівель серверів - не серверний бізнес, а годування паразитів.)

І ось так трапилось, до вас звернулись по щось. Є два сценарія: тупий і творчий.

Тупий - коли вам показують назву того, що хочуть придбати, а ви кабанчиком кидаєтеся по ринку, шукаючи першоджерело. Це може бути прописана кимось конфігурація серверу А-бренд, або якась гайка від серверу, або якась мрія, червона квіточка, яку треба привезти з якихось далей.

Творчий - коли ви пригальмовуєте замовника запитаннями: для чого, яка кінцева мета, під які додатки та навантаження? І начебто вашої поради не питали. Але від розпитувань всім користь. Навіть, потрійна.

А саме:
- Страховка замовника з метою уникнення помилок
- Можливість вийти на більш доцільне рішення, з вигодою для обох, замовника і постачальника
- Детектор токсичних контактів. Кому потрібні безумці в клієнтах?

Хто б що не казав про активний маркетинг, розширення бази контактів будь-якою ціною, єдине, що тримає компанії на довгій дистанції – це репутація.

В серверному бізнесі йдеться про вміння та бажання розбиратися в серверних додатках та робити серверну інфраструктуру замовників більш ефективною.

Коли ти постачальник на замовлення, ти схожий на офіціанта. Коли несешь задоволення – на головного кухаря.

Кухарям платять більше.

Працівники ДБР затримали львівського бізнесмена-«патріота» Ігоря Гринкевича на спробі дати хабаря слідчим в розмірі 500 000 $.

Йдеться про спробу «порішати» с закриттям справи. Компанії цього спритного постачальника взували, вдягали та годували ЗСУ з величезними корупційними націнками. Кілька місяців тому Бюро порушило кримінальне провадження за фактом оборудок із закупівлями одягу та білизни для ЗСУ. Під час слідства було встановлено, що до виконання оборонних замовлень були залучені підконтрольні бізнесмену підприємства, які раніше займались будівництвом (!) та не мали належних виробничих, складських та інших потужностей для виготовлення та зберігання речового майна для потреб МОУ. Це призвело до збитків бюджету та зриву постачання.

Навіть поверховий аналіз тендерних перегонів на прозорих майданчиках виявить такі самі закономірності у будь-якій царині держзакупівель. Замініть одяг та білизну на сервери та сховища і побачите десятки компаній-серійних переможців, про які за межами Прозоро немає жодних згадок. Хто ці відважні підприємці, які міцно тримають економічний фронт, підставляючи плече державі – залишається лише здогадуватись. Про них не прочитати в пресі, це скромні орачі від ІТ. Їм під силу постачати обладнання будь-якої складності - навіть якщо це одинак на єдиному податку. У них завжди напоготові дозвільні сертифікати - які точно відповідають вимогам замовників.

Звичайно, «для танго потрібні двоє». Можна скільки завгодно закликати колег ігнорувати безглузді та нещадні закупівлі обладнання держорганами. Можна, як це робить Валерій Пекар, «захищати реформу державного управління, яка передбачає, що на місце низькооплачуваних невмотивованих нездар та корумпованих членів кланів прийде невелика кількість професійних високооплачуваних порядних людей». Але ж ракова пухлина сама себе не вилікує. Адміністрації держустанов (як і органи місцевого самоврядування) живуть у паралельній реальності – де не діють ані закони ринку, ані закон божий. Рушійна сила одна – бюджет, а утворений бюджет має бути витрачений.

Номенклатура себе відтворює і через бюджетний процес виправдовує своє існування. Нормальні бізнесмени керуються зваженими економічними рішеннями, аналізують стан ринків, вивчають попит, повсякденно зіставляють зиски та витрати. «Державники» тримаються виключно за збільшення витрат  - як основну «метрику» своєї корисності, заодно прикриваючись армією, вчителями, лікарями та пенсіонерами. Де пенсіонери і де серверні закупівлі суддівських адміністрацій на сотні мільйонів гривень?

Країну врятує лише різке скорочення нахлібників, «мала держава». Не буде суб'єкта безглуздих закупівель - вимруть і «талановиті» бізнесмени.

Вміння витягувати матчі на останніх хвилинах було фірмовим знаком "Манчестер Юнайтед" часiв сера Алекса Фергюсона – так виник термiн Фергі-тайм. Це працювало не лише в рамках однієї гри, а й цілого сезону. Щороку тренер вибудовував підготовку так, щоб команда вийшла на пік форми після Нового року – а на початку кожного чемпіонату повторював: дочекайтеся другої половини сезону.

Пiшов Фергюсон – i розвіялося диво.

В державних інституціях нашої країни “диво” не закінчувалося ніколи. Щороку з приходом грудня починається “Фергі-тайм” - скидання бюджетних грошей. Так було у мирні часи, так і залишилося зараз.

Чудовий приклад марнотратcтва - численні серверні тендери судових адміністрацій усіх рівнів кiнця цього року. Лише один з них: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-06-004958-a

Бюджет 9 690 000,00 грн на 25 серверiв для райсудiв Чернігівщини:
 
• 1U / RPSU
• 1 x Xeon 5415+
• 64GB DDR5
• RAID 0, 1, 10, 5, 50
• 2 x 800GB SATA SSD
• 2 x 1.2TB SAS 10K HDD
• 4 x 1GbE

Які можуть бути сервернi навантаження в районих судах із парою-трiйкою десятків користувачів? Їм вистачило б:

• 1U / RPSU
• Xeon E
• 64GB DDR4
• RAID 0, 1, 10
• 2 x 480GB SATA SSD
• 2 x 1.92TB SATA SSD
• 2 x 1GbE

Щонайменше, втричi дешевше. Але ж вони стоятимуть на смерть за DDR5 та iншi нісенітницi.

Чужі гроші витрачати легко.