|
СПЕЦІАЛЬНІ
ПАРТНЕРИ
ПРОЕКТУ
Определение наиболее профессиональных ИТ-управленцев, лидеров и экспертов в своих отраслях
Кто внес наибольший вклад в развитие украинского ИТ-рынка.
Награды «Продукт года» еженедельника «Компьютерное обозрение» за наиболее выдающиеся ИТ-товары
|
|
13 декабря 2023 г., 18:24
Вміння витягувати матчі на останніх хвилинах було фірмовим знаком "Манчестер Юнайтед" часiв сера Алекса Фергюсона – так виник термiн Фергі-тайм. Це працювало не лише в рамках однієї гри, а й цілого сезону. Щороку тренер вибудовував підготовку так, щоб команда вийшла на пік форми після Нового року – а на початку кожного чемпіонату повторював: дочекайтеся другої половини сезону.
Пiшов Фергюсон – i розвіялося диво.
В державних інституціях нашої країни “диво” не закінчувалося ніколи. Щороку з приходом грудня починається “Фергі-тайм” - скидання бюджетних грошей. Так було у мирні часи, так і залишилося зараз.
Чудовий приклад марнотратcтва - численні серверні тендери судових адміністрацій усіх рівнів кiнця цього року. Лише один з них: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2023-12-06-004958-a
Бюджет 9 690 000,00 грн на 25 серверiв для райсудiв Чернігівщини:
• 1U / RPSU
• 1 x Xeon 5415+
• 64GB DDR5
• RAID 0, 1, 10, 5, 50
• 2 x 800GB SATA SSD
• 2 x 1.2TB SAS 10K HDD
• 4 x 1GbE
Які можуть бути сервернi навантаження в районих судах із парою-трiйкою десятків користувачів? Їм вистачило б:
• 1U / RPSU
• Xeon E
• 64GB DDR4
• RAID 0, 1, 10
• 2 x 480GB SATA SSD
• 2 x 1.92TB SATA SSD
• 2 x 1GbE
Щонайменше, втричi дешевше. Але ж вони стоятимуть на смерть за DDR5 та iншi нісенітницi.
Чужі гроші витрачати легко.
9 октября 2023 г., 14:53
Усталеним терміном «додана вартIсть» називають рiзницю між цiною продажу продукції та понесеними витратами. Але ж фiнансовий результат– це наслідок, якому передує поразумiння мiж Покупцем та Продавцем: першого має влаштувати товар та ціна, запропонована другим. Мовою монтера Мечникова, «згода є продуктом за повного непротивлення сторін».
Економiчна вигода Продавця (те, що йому вдається «додати») напряму залежить вiд суб'єктивної цінності запропонованого блага. З ходовим товаром масового попиту все просто: його властивостi вiдомi, способи та наслiдки використання прозорi – то ж ринок сам встановлює рівновагу між попитом та пропозицією, сам диктує ціни. Цiноутворення складних товаров або послуг формується iнакше – бо основний обсяг роботи припадає на зіставлення цілей та засобів. Глибина занурення залежить вiд багатьох об'єктивних та суб'єктивних факторiв. Тому професійний інструмент не виходить продавати як бейсболки, one size fits all (хоча на будь-якому нішевому ринку зустрічаються унiверсально обдаровані фахівці з натягування сови на глобус).
Скупий на похвалу Джон Леннон якось назвав дуже космічним, філософським рядком написане Полом Маккартнi: «And in the end, the love you take is equal to the love you make». Цілком справедливо для будь-якої діяльності, включно з продажами. «Полюбити завдання клієнта» – значить розібратися в особливостях, додати галузеву експертизу, провести риночний аналiз і створити в результаті ту саму додану цінність, позитивний клієнтський досвід. Задоволений клієнт - вдячний клієнт.
Боротись не за вартiсть, а за ціннiсть – взагалi хороший план. Воздасться кожному.
25 сентября 2023 г., 17:48
У кожного з нас є свої уявлення, смакові уподобання, персональний клієнтський досвід та своя каша в голові. Це заважає об'єктивному вирішенню завдань. Наприклад, купiвлi доречних серверiв.
Буває, сервери для замовника є не метою, а засобом (освоєння бюджету, отримання відкату) - тодi йому потрібні “фiнансовi поплiчники”. Але навiть за такої постановки краще не робити дурниць.
Сервери - інструменти вирішення певних завдань, важлива складова частина бiзнес-процесiв. Які інструменти підходять для цього краще, визначають двоє: Замовник дає об'єктивну інформацію про свої програми, навантаження та обмеження, обiзнаний Консультант допомагає зменшити область невизначеності та пропонує доречні рішення, виходячи з доступності на ринку.
Дві поради покупцям:
- Запитуйте сервери там, де вони є. Більшість серверних завдань можна вирішити швидко, на підручному матеріалі;
- Докопуйтесь до суті навантажень, шукайте компетентних постачальників. Не обманюйтесь вітринами, брендингом, конфігураторами.
У покупця завжди є вибір: зробити як хочеться самому, зібрати пропозиції та влаштувати між ними конкурс, або довіритись комусь одному. За будь-якого розкладу якість рішення - наслідок експертизи. Експертиза всьому голова. Не бренди, не ціни, не смаки, не звички.
Цільтесь ретельніше.
1 сентября 2023 г., 18:05
Сила бренду - показник популярності торгової марки, що впливає на обсяг продажів товарів та дозволяє збувати його дорожче, порівняно з менш відомими конкурентами.
Постачальники роками борються за лояльність споживачів, вдосконалюючи продукти, відносини з партнерською мережею, логістику та сервісні програми – щоб умоглядне поняття сили бренду набуло для покупця реального втілення. Технологічнi переваги, швидкість поставок, сервісна реакція – хоч щось з цього має виправдовувати преміальну ціну.
В серверному обладнанні унікальних відмінностей досягти важко - компонентна база у всіх виробників більш-менш однакова. Простiше прив'язати до себе покупця в інший спосіб. Прив'язка (vendor lock-in) може бути непереборною (неможливо поставити стандартний накопичувач в NetApp, купуйте, що пропонує Netapp), або базуватися на списках рекомендацій («перевірене обладнання»). Чим вище репутація компанії, тим більше у неї можливостей залишати покупців бiля себе, примусово чи через усвідомлення ними втрат та вигод.
Виробникам властивий нарцисизм. Не встигнувши створити репутацію, гнучку та поширену екосистему продуктiв, деякі одразу намагаються змусити покупців переплачувати «за ім'я». Таке, наприклад, сталося з Synology, постачальником пересічних систем зберігання даних. Вони вирішили, що не гіршi за Dell або HPE та можуть продавати звичайнi HDD вiд Seagate з налiпкою Synology вдвічі дорожче за Seagate. Прошивками унеможливили використання «чужих» дисків. Чим скінчилося? Закономірним відтіком користувачів до конкурентів, втратою частки ринку. Запізніле зняття обмежень втечу призупинило, але «осад залишився».
Трапляється, продавці нахвалюють свої сервери не за їх властивості, продуктивніcть чи функціональність, а за наявність сертифікатів сумісності з якимось прикладним забезпеченням. Копнеш глибше - сало як сало, але за ціною чорної ікри.
На щастя, продаж серверного обладнання відрізняється від продажу предметів розкоші наявністю об'єктивних метрик, технічних стандартів, інтерфейсів та протоколів. На відміну від показового споживання жиночих сумок Hermes, сервери нiкому не показують. Їх обирають та розміщують у дата-центрах за основним критерієм відповідністi набору додатків. Будь-який притомний спеціаліст насамперед поцікавиться наповненням сервера і саме відповідністю навантаженням, а не «сертифікатом сумісності».
ІТ-ринок країни деформовано, це правда - занадто велика частка держзакупівель, з їх супутніми зловживаннями, надуманими кваліфікаційними вимогами та прив'язкою до постачальника. Ось де будь-якi «особливостi» стають у нагодi.
Відокремити зерна від полови не складно, було б бажання.
26 июля 2023 г., 16:11
У суперечках про повоєнне відновлення економіки країни постійно згадується «план Маршалла». Проектуючи майбутнє на себе, можновладці мріють про керований ними потік західної допомоги. Луганський, лондонський та інші десанти на впливові майданчики свідчать: рентне мислення є основою економічних поглядів наших «державників».
Основні актори «німецького економічного дива» після другої світової війни, зокрема міністр економіки Людвіґ Ерхард, були послідовними прихильниками австрійської економічної школи з її ліберальними поглядами на соціальні явища як результат виключно мотивацій та дій людей. Роль держави вони порівнювали зі становищем арбітра на футбольному полі, який суворо спостерігає за діями команд відповідно до правил, але не має права безпосередньо брати участь у грі. Для побудови «соціального ринкового господарства» достатньо стежити за дотриманням вільної конкуренції, припиняти спроби встановлення монопольних цін, гарантувати охорону та пріоритетне значення приватної власності.
Тодішня окупацiйна влада, англосакси, була носієм поглядів британського економіста Джона Кейнса: держава має проводити активну макроекономічну політику, створювати та згладжувати попит - на противагу вільному ринку, що регулює себе сам. Основний інструмент цієї політики – фіскальне та монетарне стимулювання, спрямоване вкладення грошей в обрані галузі та підприємства.
Здавалось би, «хто за дівчину платить - той її танцює». За три роки впровадження «плану Маршалла» (1948-51) американці позичили (не подарували!) європейським країнам близько $13 млрд. З них $3.3 млрд отримала Великобританія, $1.4 млрд - Західна Німеччина. На початок 1948 року німці виробляли половину свого ж валового продукту 1936 року, за півтора роки вони вийшли на цей довоєнний рівень. Країна відновлювалась на 8% швидше за Великобританію і вже до 1955 року переможені стали жити краще переможців.
Дива творять вільні люди вільних країн, не уряди, не позичальники. «Не брати участь у грі» зчитується в німецькому кейсі як базовий принцип відносин держави та приватного бізнесу.
Нашi «розпорядники чужого» вважають інакше. Внаслідок цього ми спостерігаємо різке скорочення ІТ-бюджетів в приватному секторі і, водночас, розквіт держзакупівль. Бюджетні заклади та комунальні підприємства не соромляться втілювати найсміливіші бажання під час війни. Що буде після?
Низка гучних скандалів про озеленення, перекладання плитки, сільські стадіони та неправильне кіно веде до простого висновку: установи, єдине вміння яких - ділити грошові потоки, мають бути розпущені. Принаймні, їх ІТ-бюджети скасовано. Для підрахунку ренти нові обчислювальні потужності не потрібні.
17 июля 2023 г., 17:35
Навіть війна не змогла поламати потяг до показового (демонстративного) споживання тих, хто живе «на чужі»: державних банків, міністерських структур, комунальних підприємств.
Показове споживання – не просто купівля товарів та послуг «бо можу», це свідоме пускання пилу в очі. Гаразд би все обмежувалося luxury goods персонального попиту тих, хто може собі їх дозволити і хоче хизуватися цим перед оточуючими.
«Розпорядники чужого» купують усе найдорожче та «найкраще», коли йдеться про звичайнi інструменти для роботи. Включаючи сервери та сховища.
Вже нудить вiд тендерів на публічних майданчиках, з їхніми надмірними забаганками та втратою зв'язку з реальністю. Свято за наш з вами (платників податків) рахунок інших позивів не викликає.
Звiсно, поламати звичку витрачати не зароблене ми не в змозі. Все, що ми можемо – це «триматися подалі від торфяних боліт».
Тримаємось і вам того бажаємо.
7 июля 2023 г., 15:35
Коли автомобіль моргає власнику лампочками (акумулятор розряджений, низький рівень масла, помилка подушки безпеки), а водій ці сигнали ігнорує, чи винний виробник автомобіля в тому, що одного разу той не заведеться, двигун стукане чи не спрацюють подушки при лобовій атаці?
Виробники серверів та розробники програмного забезпечення дають в руки користувачам інструменти контролю за робочими параметрами та станом компонентів. Якщо покупці ними не користуються, виробник і продавець не винні.
Коли дисковий масив сигналізує про відмови дисків, а власник не реагує, настане момент і критична кількість втрачених дисків не дозволить відновити дані. Диски за гарантією замінять, втрачені дані не підняти.
Нерозумно розраховувати на гарантійні зобов'язання або сервісний контракт вендора. Безглуздо прописувати жорсткі терміни реагування постачальника на позаштатні події. Якщо сам власник не робить зусиль для захисту своїх додатків та даних, перекладання всієї відповідальності «на дядька» означає лише одне – хтось формально захищає свою дупу.
Але чиясь суха дупа не є драйвером бізнесу. Цінуються не юристи, автори договорів та інструкцій, а ініціативні розробники та самостійні фахівці. Їхня кваліфікація та зважені рішення дозволяють спрямовувати ресурси компаній на продуктивну діяльність, замість купівлі всеосяжних страхових полісів.
16 июня 2023 г., 17:11
Мозок постiйних учасникiв тендерних закупівль серверів відмовляється приймати просту річ: сервери повинні служити вирішенню практичних завдань. Не купуватися для меблів, з самолюбства, як освоєння коштів. У тендерах все лінійно: замовник викладає технічне завдання у вигляді специфікації, більш менш замаскованої (щоб не звинуватили в дискримінації), а половина країни намагається розгадати оприлюднений ребус. Питання про практичну придатність навіть не порушується («будь-яка примха за гроші замовника»).
За цією логікою треба вважати нормальними тендери Дніпровської РДА на овочерізки, чудо-сковорідки та барабани для психологічного розвантаження дітей у укриттях.
Дивитись у специфікацію сервера, яку приніс замовник – остання справа. Невідомо, хто і з якою метою її складав. Навіть якщо з доброю - це не привід вважати її грамотною чи взагалі такою, що відноситься до справи. Її копіювання, пошуки аналогів - це пряма підтримка сліпого в його впевненому русі у глухий кут.
Клієнт не завжди правий. Правдивою є лише об'єктивна інформація про навантаження його додатків. Думка клієнта, звісно, має значення, але тут треба визначитися, чого хоче постачальник. Якщо він є носієм експертизи, має репутацію і звик робити добре, треба починати з аналізу додатків. Якщо треба продати, не морочаючись, тоді так, будь-які міркування недоречні.
У смутні часи, коли бізнес перебуває у занепаді, створюється хибне враження, нiби соціальні паразити, що закуповують непотрiб від імені держави, формують ринок.
Єдине, що вони формують – це відразу до якості державних інститутів.
Але тут кожен вибирає сам, слухняно перемiщати коробки, які і куди скажуть, чи вирішувати прикладнi завдання, оптимізуючи бізнес-процеси.
“Хлопчики на виклик” – теж професiя.
9 июня 2023 г., 15:05
Білл Гейтс пророкує смерть гуглопошуку та Amazon, очікуючи на появу цифрових агентів штучного інтелекту, які радикально змінять поведінку користувачів у мережі. Навіть якщо це не відбуватиметься швидко, злам стереотипів – завжди хороша новина. Вони шкодять розвитку.
Пошуковики не дають відповіді на запитання. Релевантність посилань спаплюжена SEO та оплаченим просуванням. Треба мати багато часу та терпіння, аби продертися крізь хащі цифрового сміття. Все одно доводиться переходити за кількома посиланнями, читати різні джерела, щоб в результаті сформувати якесь власне розуміння.
Те саме з торговельними майданчиками. Вони прагнуть стати для нас вікном у світ задоволення потреб – через пропозицію різноманітних товарів та послуг, з розвинутими засобами відбору та рекомендацій. Доречність вітрин та якість фільтрів оцінити ми не можемо, ким (або як) мотивовані поради, не знаємо. Але ціль вже підмінена: замість розв'язання проблем ми оглядаємо полиці магазинів.
Начебто зустріч попиту та пропозиції веде до взаємної вигоди: одні хочуть купити, інші – продати. На практиці перемагають «великі гроші», могутність збутових мереж, тоді як експертиза відпочиває на узбіччі. Звичайно, ми всі працюємо на результат, але, скажи хтось, що наше життя – це турне по воронках продажів, ми б сильно засмутилися.
Штучний інтелект штовхає нас до простору осмислених вчинків, як асистент природного інтелекту. Експертне знання повертається на поле прийняття рішень. Якщо ми шукаємо відповідь на запитання, нам варто спершу прояснити сутність справи, виключити хибні тлумачення та корисливі мотиви. Якщо шукаємо продукт або послугу, критерії пошуку мають включати практичну доступність та порівняльну корисність, адже найцінніша складова свідомого вибору – суб'єктивність, адресне влучання.
Справа навіть не в тому, яку частину підготовчої роботи візьмуть на себе цифрові асистенти. Вони поки що відстають від людини за якістю галузевої експертизи та потребують додаткових зусиль постановника завдання при формуванні запиту. До їхніх відповідей треба ставитися також критично. Але те, що вони ламають лінійні (читай, тупі) алгоритми – це прояв «людяності». Помічники розумнішають, залишаючи нам все більше часу для зосередження на власних пріоритетах. Штучний інтелект потроху звільняє природний від рутини, нагадуючи творчим істотам про початкове призначення.
Поки не почалося повстання машин, хоча б поживемо як люди.
2 июня 2023 г., 16:25
Це відомий методологічний принцип, який говорить: «Не слід множити нові сутності без необхідності». Його також називають принципом ощадливості, або законом економії. Лезо Оккама не забороняє складніші пояснення в принципі, а лише рекомендує порядок розгляду гіпотез, який у більшості випадків є найкращим.
До чого тут сервери?
Нещодавно попався на очі розрахунок сервера, в якому чотири різних типи накопичувачів та три фізично різних RAID-контролери. Що думав постачальник? Напевно, не міг на доступному йому матеріалі зробити інакше, а ще хотілося ускладнити життя конкурентам, навернувши екзотики. Про що думав замовник, виставляючи таке на тендерні торги, не зрозуміло. Напевно, піддався чарам постачальника, не розуміючи в принципі, що в сервері за що відповідає.
Інший приклад. У компанії 50 користувачів. Просять два сервери: додатків/терміналів та баз даних. Запитуєш, чому так, чому не все в одному? Відповідають: на виріст. Щоб коли нас буде 150, ми не вперлися в обмеження одного сервера.
Логіка дивовижна. По-перше, якщо з 50 користувачів раптом стає 150 – значить, компанія успішна, росте швидко. Тоді й купіть новий сервер. По-друге, сервер терміналів (пожирач пам'яті та процесорних ядер) має сенс виділяти окремо, коли рахунок користувачам йде на сотні. По-третє, поділ на сервери призводить до затримок та втрати продуктивності.
Зайві сутності (сервери або компоненти серверів) – це:
- Ускладнення конструктиву або інфраструктури;
- Падіння продуктивності (затримки);
- Вищий ризик відмов (він пропорційний кількості складових елементів системи);
- Складніше налаштування та сервісний супровід;
- В результаті, переплата.
Гаразд би йшлося про кластери серверів чи резервування – так ні. Множать сутності, не розуміючи цілей і розбазарюючи кошти.
НЕ УСКЛАДНЮЙТЕ
|
|
|
