`

СПЕЦІАЛЬНІ
ПАРТНЕРИ
ПРОЕКТУ

Чи використовує ваша компанія ChatGPT в роботі?

BEST CIO

Определение наиболее профессиональных ИТ-управленцев, лидеров и экспертов в своих отраслях

Человек года

Кто внес наибольший вклад в развитие украинского ИТ-рынка.

Продукт года

Награды «Продукт года» еженедельника «Компьютерное обозрение» за наиболее выдающиеся ИТ-товары

 

Друге ушестя Пета Гелсінгера

Головного виконавчого директора Intel Пета Гелсінгера звільнено з посади «за втратою довіри» з боку правління, невдоволеного втрачанням репутації і ринкової вартості культовим виробником мікросхем, одним з піонерів індустрії технологій. Формулювання з присмаком «радянщини» гармонійно вписується в літопис корпорації, з її регулярними проявами волюнтаризму - прийняттям довільних рішень всупереч об'єктивним умовам та обставинам.
 
Гелсінгер почав працювати в Intel ще підлітком, пішов у 2009 році і дванадцять років був генеральним директором VMware. Три роки тому він повернувся, сповнений уявним досвідом та ілюзіями, що на його долю випало поновити лідерство Intel в напівпровідниковій промисловості. Не сталося. 
 
Компанія почала накульгувати задовго до повернення Гелсінгера. Її фокус трохи збився з пошуку принципово нових рішень на мажорні експерименти топ-менеджерів. Широкий загал все це бачив, співчутливо посміхаючись. Втрата певної взаємодії продуктів, що її проґавили попередники, спричинила добровільне відрізання кінцівок: безініціативну конкуренцію на ринку мережевого обладнання та втрату бізнесу енергонезалежної пам’яті.
 
Не Гелсінгер спізнився з концепцією чіплетів для виробництва чипів. Але вже за його режисурою Intel покинула розробку серверних платформ та бізнес міні-ПК. За його участю поспіхом виводилися на ринок нові покоління процесорів, «сирих» і непереконливих. Спільноти небайдужих роками обсмоктували претензії до Intel, але «мокрим рядном» для компанії став бум штучного інтелекту.
 
Єдине, на що спромоглася Intel в царині «цифрового розуму» — ревниво споглядати, як Nvidia перетворює свої графічні чіпи на ключовий компонент в центрах обробки даних. Колишній нішевий конкурент став новим Сонцем і геть затьмарив компанію Intel,  ставши на сьогодні у 35 разів дорожчим за неї. 
 
Власник заводів, Intel програє технологічну гонку фабрикантам TSMC і Samsung, що працюють на широкий загал (включно з основним процесорним конкурентом AMD). Гелсінгер мав намір реалізувати модний тренд останніх десятиліть — відкрити виробництво чіпів на замовлення інших компаній, в заводської мережі Intel. Це включало будівництво нового величезного комплексу в Огайо, проект, для якого компанія отримала федеральну допомогу від Закону про мікросхеми та науку 2022 року. 
 
Компанія мала стати улюбленим проектом уряду США, який підтримується субсидіями платників податків. Зрештою була підписана угода про надання Intel майже 7,9 мільярдів доларів федеральних грантів, що є найбільшою прямою субсидією з програми. До речі, обраний президент Дональд Трамп розкритикував той закон, згідно з яким вже було виділено 39 мільярдів доларів у вигляді грантів, 75 мільярдів доларів у вигляді позик і кредитних гарантій, а також 25% податкових пільг для відновлення американського виробництва мікросхем. Потрясіння в Intel є невдачею для амбіцій адміністрації Байдена відновити вітчизняну напівпровідникову промисловість. Гримаса долі: зробити Америку великою знов, повернути технологічні виробництва на батьківщину технологій обіцяв Трамп, а краху зазнали інші.
 
Відсутність продуктів, здатних бути «новим словом» на ринку технологій та намагання перетворити Intel на контрактного виробника змусили правління поставити питання руба. Здається, збори пройшли погано, якщо замість звично-корпоративного «дякую, Intel» прощальним твітом Гелсінгера була біблійна цитата «Хвалитиму Господа усім серцем своїм, розповім про всі чудеса Твої!». 
 
Інвестори Intel, які прагнули побачити зміни в компанії, спочатку аплодували відходу генерального директора. Акції зросли на 6% в день відставки, але потім впали і зараз продовжують. Падіння з початку року склало 52%. Так багато підрозділів і співробітників було скорочено, щоб створити вартість для акціонерів – і на тобі.
 
«Пробзділось щось у Датському князівстві» (с)

Шукати перли в гною

Буде несправедливістю вважати всі тендерні закупівлі корумпованими. За деякими дійсно стоїть тупе розкрадання держбюджету, під виглядом купівлі серверів (сам вміст яких вказує на їх непотрібність).
 
Більша частина оборудок є продуктом змови замовника з постачальником - адже неможливо собі уявити покупця, який так детально розписує вимоги до сервера, що вони на 100% збігаються з певним виробом (відомо кого, ледь прикритого евфемізмом «або еквівалент»).
 
Чи можна з цим боротися? Чи варто витрачати час?
 
Так, можна – якщо пам'ятати про (невелику частину) сумлінних закупників, яким сервери дійсно потрібні для роботи. Відрізнити їх доволі просто. У кожному тендері є контакти закупника. Є анонімна дошка запитань. По реакції замовника зазвичай видно його наміри. Той, кому сервери реально потрібні, розуміється на технологіях і в змозі обговорювати шляхи вирішення завдань. Не буває такого, щоб існував тільки один варіант, завжди є альтернативне бачення, інші рішення. В кінці року, коли бюджети горять, саме альтернативні рішення будуть порятунком.
 
Перелопачувати гівенця у пошуку перлів важка і брудна справа. Її виправдовує ціль – підтримати тонкий прошарок спеціалістів на боці замовників, які не хочуть бути заручниками мародерів.
 
Усі гроші пахнуть, але деякі смердять. Де проходить межування, кожен вирішує для себе сам.

«Скажіть Broadcom відвалити»

Після придбання VMware Broadcom започаткувала значні зміни для клієнтів та партнерів. Компанія припинила продаж безстрокових ліцензій і скоротила асортимент з 8000 SKU до кількох комплектів. Про те, що клієнти незадоволені підпискою та різким збільшенням витрат, було відомо давно. Ars Technica ділиться спостереженнями, що саме відбувається.

Broadcom не приховувала цілей – «чищення рядів» з наданням переваг заможним корпоративним клієнтам VMware. Ще в січні цього року компанія забрала близько 2000 найбільших клієнтів VMware напряму, позбавивши торгових партнерів угод. У лютому Broadcom припинила партнерську програму VMware на користь своєї власної. За оцінками, у VMware було близько 25300 партнерів-посередників до того, як компанія Broadcom купила її. Зараз Broadcom каже, що VMware має понад 18000 торгових партнерів. У зв’язку зі зростанням цін посередники зайняли позицію очікування, рекомендуючи клієнтам уникати переходу на підписку, навіть якщо це означає втрату підтримки. «Скажіть Broadcom відвалити», радять вони кінцевим замовникам.

Багато клієнтів VMware кажуть, що їхні витрати на VMware зросли втричі після поглинання Broadcom. Деякі компанії посилалися на ще більші стрибки цін. Зі слів AT&T, Broadcom запропонувала їй підвищення цін на 1050%. AT&T подає до суду на Broadcom через безстрокову підтримку ліцензії та каже, що розглядає альтернативи VMware.

Великі клієнти, швидше за все, захочуть і зможуть перенести підвищення цін. Але на ринку відчутно міцніють два табори. Є організації, які вже мають кілька віртуальних платформ і прагнуть перебалансувати свій розподіл хмар. Інші готуються до повного виходу з VMware. Зміни Broadcom мали величезний вплив на базу з понад 500000 клієнтів, це сприяє зростанню таких тенденцій, як ревіртуалізація та девіртуалізація.

З ревіртуалізацією все зрозуміло: конкурентні платформи віртуалізації намагаються скористатися шансом навернути у свою віру паству, яку так демонстративно відштовхує лідер. Цікавим є стимулювання девіртуалізації – за описом Gartner, «переміщення робочого навантаження або програми з віртуального хосту на основі гіпервізора на фізичний хост, що складається з серверного обладнання, операційної системи та інструментів керування». Драйвери для девіртуалізації ширші, ніж для ревіртуалізації, і включають загальну модернізацію, хмарну стратегію та продуктивність/ ефективність робочих навантажень. Повній відмові від віртуальних машин сприяє той фактор, що великі робочі навантаження, які виконуються на виділених хостах віртуальних машин, не отримують такої ж вигоди від збільшення щільності та економії коштів, як консолідація малих робочих навантажень. У звіті Hype Cycle 2024 компанія Gartner заявила, що девіртуалізація, хоча наразі застосовна лише до одного відсотка організацій, розглядається як потенційне довгострокове рішення.

Що таке сертифікати ISO і навіщо вони потрібні при продажу серверів

Сертификати ISO на сервери потрібні для одного – відсіву тендерних конкурентів. Типові приклади, що саме зазвичай вимагають у тендерах.

14001  Охорони навколишнього середовища та запобіганні його забруднення.
Просто цікаво, як постачальник чи збиральник серверів може нашкодити довкіллю.

27001 Впровадження цілісної системи управління інформаційною безпекою.
Самі по собі сервери не несуть загроз. Загрози несуть люди, персонал замовника, та його власна халатність.

45001  Охорони здоров'я та безпеки праці на робочому місці.
Яке діло замовнику до етики трудових відносин у постачальника?
І, нарешті, найсмішніший

37001 Протидії корупції.  
У всіх випадках, коли зустрічалась вимога 37001, цінник на сервери був завищений у рази.

Сервери - не осетрина

Купівля серверного обладнання за ознакою «свіжості» не є свідченням прогресивності чи розсудливості. Процесори – не риба і не зелень. Їхня «свіжість» - поняття досить умоглядне, відірване від обставин та навантажень програмно-апаратного середовища користувачів. Легко бути утриманцем на держбюджеті, замовляти найновіше і не перейматися питаннями доцільності витрат. Забаганки бізнеса зазвичай обмежені, нормою є попередній аналіз ціни переходу на нові рішення та строків окупності.
 
Технічний прогрес невблаганний. Як казав Прокіп Свиридович Сірко, герой геніального Миколи Яковченка: «Жили добре і, дасть бог, помремо. [Тільки вона раніше, а я пізніше]». Справа тільки в тому, хто оплачує рахунки, за чий кошт свято.
 
Продавці воліють подавати себе як амбасадорів технологічних лідерів. Покупця причетність до лідерства хіба що зігріває. Свіже дорожче. Немає сенсу приміряти на себе найостанніші технології на підставі заявлених паспортних характеристик, якщо не розумієш природи своїх додатків. Нові стандарти розсувають межі можливого, але тільки для тих, кого обмежували старі. Продуктивність є наслідком доречного застосування інструментів, незалежно від їхнього віку.
 
Цінність серверів визначається не поколінням процесорів і не приналежністю бренду, а тільки відповідністю ролям і сценаріям. Не відповідає – поганий.

Плідна дебютна ідея

Як позбутися конкурентів, продаючи сервери?

Для цього треба самому скласти технічне завдання на закупівлю сервера і переконати замовника, що йому потрібно саме це. Зазвичай і переконувати не доводиться, «обоє рябоє».
 
Вигадувати нічого не треба: є чудове джерело творчих ідей спотворення конкуренції - Прозорро. Платформа створювалась для легалізації розподілу грошових потоків (щоб там не казали «державники»), а перетворилася на всеосяжний навчальний посібник – будь ти хоч статський радник, хоч таємний, хоч районний аматор. Повальне захоплення тендерними процедурами зробило легким і швидким навчання мародерів-початківців.
 
Приклади типових вимог серверних тендерів:
  • наявність лицьової панелі з можливістю закриття на ключ для запобігання доступу до дисків
  • RAID-контролер не повинен займати слот PCIe, призначений для установки карт розширення
  • для запобігання стороннього втручання до роботи серверу потрібна наявність функції відключення кнопки живлення у BIOS
  • всі мікрокоди (включно з мікрокодами жорстких дисків) мають цифровий підпис виробника
Звісно, на всі питання в них знайдеться відповідь, що саме це конче потрібно і є головним для сервера. Питається, до чого тут відповідність серверів навантаженням? Доцільність? Продуктивність? Про них не йдеться.
 
Включити в тендерне завдання купу псевдотехнічних вимог для первинного відсівання на користь твого рішення – лише половина справи. Важливу роль виконують представництва брендів. Вони регулюють, кому приймати участь у тендері, а кому – ні. Формально це робиться для захисту партнерів, які нібито створюють ліди, приносять замовника на блюдечку. Фактично видається карт-бланш на свавілля.
 
Не дивно, що бюджети серверних тендерів завищені у рази. Спершу «партнер» вписав у технічне завдання вичерпний перелік характеристик конкретного сервера, унеможлививши альтернативи. Представництво закріпило за ним проект. А потім сам замовник робить попереджувальний постріл:
 
«Шановні учасники, попереджаємо, пропозиції в яких будуть зазначені «аналоги» та/або «еквіваленти» даного предмету закупівлі розглядатись та прийматись до уваги не будуть, оскільки в експлуатації товари зазначених брендів та виробників задовольняють потреби».
 
Конкуренція? Яка конкуренція?

Чи потрібен Cache Vault для контролерів Broadcom з масивами SSD?

Поточним стандартом апаратних контролерів RAID є Broadcom MegaRAID 9560-16i та його клони в серверах Dell, HPE, Lenovo та ін. Одна з характеристик цих контролерів – розмір буфера пам’яті Cache Memory 8GB та супутня опція захисту її вмісту при знеструмленні, CacheVault CVPM05.
 
Як це буває при проведенні серверних тендерів, детальні описи компонентів перетікають у технічні завдання і набувають силу закону.
 
Майже ніхто не згадує, що з появою SSD змінилися уявлення про RAID взагалі і апаратні контролери RAID зокрема. Мало хто пам’ятає як десять років тому LSI продавав до своїх контролерів MegaRAID ключі FastPath для «прискорення масивів SSD». Суть роботи цього програмного забезпечення полягала в тому, щоб відключити типову логіку роботи контролерів з повільними HDD - оптимізацію читання/запису з урахуванням траєкторій руху головок над магнітною поверхнею, кешування у власній пам’яті контролера WriteBack – для чого власне і потрібен захист кеш-пам’яті батарейками та суперконденсаторами. Тобто, купив дорогий контролер з розвинутим мозком, пропонувалось купити до нього «кувалду» - цей мозок вирубити.
 
У всіх SSD є свій контролер, своя пам’ять, захищена конденсаторами, а контролери SSD краще за зовнішні пристрої оптимізують операції з даними на носіях. Масивам SSD не потрібна ані кеш-пам’ять апаратного RAID-контролеру, ані захист цього кешу Cache Vault. Згодом програмне забезпечення FastPath стало безкоштовною складовою поставок контролерів Broadcom MegaRAID, а опція наскрізного запису Write Through – базовою настройкою при роботі з SSD. Те саме відноситься до NVMe, що підтримуються контролерами TriMode RAID.
 
Відповідь на початкове питання звучить так: для масивів SSD (включно з NVMe) Cache Vault не потрібен. І 8GB пам’яті контролера теж не потрібні, до неї просто немає звернень у роботі.
 
Кому тоді це треба?
 
Забудовникам масивів на механічних дисках. Тільки їм і більше нікому. Та й тим вистачило би дешевих Broadcom 9361-8i з кешем 1-2GB, але такі А-бренди вже не продають. Бо «немодні».
 
Які ваші докази?
 
Документація Broadcom. Розгорнуті статті незалежних тестувальників.
 
Знання – сила.

Погоня за уявними цінностями у серверах

Ціна має значення. Коли ми щось купуємо, завжди керуємось доцільністю, навіть при побутовому споживанні. Покупка серверів як «засобів виробництва» є капітальними витратами. Будь-який хазяїн розраховує на швидку окупність вкладень і зацікавлений у технологіях, що працюють саме на нього, з його програмним забезпеченням та навантаженнями. Роль здорового глузду, його носіїв – нагадувати: мода, смаки, звички не мають відношення до економіки процесу.
 
Простий приклад. Поточний стандарт оперативної пам’яті – DDR5. Серверні модулі DDR5 коштують в півтора раза дорожче за DDR4 того самого об’єму. Грубо кажучи, на сервері з типовим розміром 256GB RAM переплата за DDR5 буде порядку $1000.
 
Що з цього власнику?
 
Пропускна здатність DDR5 також у півтора раза краща за DDR4. Проблема лише у тому, що, на відміну від ПК з їх іграми та обробкою відео, масштабні потокові операції у пам’яті серверів – рідкість. Більш критичним параметром є затримки звернення, latency. Але DDR5 latency навіть гірша за DDR4 latency. Докладно – тут 
 
На відміну від реальної втрати $1000, приріст продуктивності роботи додатків з DDR5 RAM – уявне явище. Треба розбиратись у кожному конкретному випадку.

І поки процесори та платформи присутні на ринку, покупка серверів на «застарілій» пам’яті DDR4 має сенс. 

Спокуса обрізанням. Як підняти продуктивнiсть SSD

Ринок NVMe SSD корпоративного призначення ділять п’ятеро: Samsung, Solidigm, Micron, Kioxia, Western Digital. Накопичувачі відрізняються контролерами, типом комірок памʼяті NAND, стандартом шини PCIe, форм-фактором. Але порівняльні тести «однокласників» (SSD однакового об’єму на одному типу пам’яті і тому ж поколінні PCIe) показують: вони усі майже однаково швидкі. Що вибирати? Як завжди, дешевше з доступного. Або на ім'я бренду - яке подобається більше.
 
Вважається, покупець сервера не може вплинути на його характеристики продуктивності, що купив – так воно і працюватиме. У випадку з NVMe SSD це не зовсім так. Згадаємо природу речей. Коли кілька серверів і додатків виконують завдання одночасно у віртуальних машинах або контейнерах, потоки введення/виведення даних на SSD змішуються. Цей ефект змішування всіх, послідовних і випадкових робочих навантажень, називають I/O Blender. В результаті майже всі робочі навантаження SSD стають «подрібненими», сумішшю випадкових запитів. Отже, збільшення продуктивності випадкового запису матиме великий вплив на роботу додатків.
 
У будь-якого SSD є службова область комірок, розмір якої безпосередньо впливає на два показники: Write Random 4K IOPS (та сама продуктивність випадкового запису) і Endurance (ресурс перезапису комірок NAND, живучість накопичувача). Чим резерв комірок більше – тим менше переносів даних контролером всередині SSD, циклів перезапису, знос флеш-пам’яті. А запис швидше.
 
Однією з найцікавіших функцій NVMe є namespaces, простори імен. Простори імен поділяють NVMe SSD на логічно окремі та індивідуально адресовані простори зберігання, де кожен простір імен має власну чергу введення-виведення. Контролер NVMe сам визначає, де зберігати дані. ОС бачитиме простір імен як пристрій.
 
Якщо за допомогою параметру namespace призначити ємність NVMe SSD меншу за паспортну (скажімо, 3.2ТБ замість 3.84ТБ), залишок додається до пулу надлишкових комірок, службового резерву (overprovisioning). Наслідки докладно описані у звіті Kioxia: https://americas.kioxia.com/content/dam/kioxia/en-us/business/ssd/oem/dell/asset/productbrief/KIOXIA_CM6_Namespace_Performance_Brief.pdf

Спокуса обрізанням. Як підняти продуктивнiсть SSD

Деякі вендори NVMe SSD роблять «обрізання» на виробництві, на ринку присутні нестандартні ємності 1.6-3.2-6.4ТБ. Те саме може зробити сам користувач – за допомогою командного рядку або утиліти вендора. Ріжте, якщо вам треба.
 

Разом з тим не слід відчувати надлишковий оптимізм з розсування меж можливого. На спідометрі автомобіля теж написано 240 км/год, а їздимо ми набагато повільніше - через обмеження дорожніми знаками, якість полотна або почуття самозбереження. Так і з NVMe SSD: продуктивність реальної роботи додатків далека від стелі паспортних показників. Спершу згенеруйте високе навантаження, спробуйте «розігнатися» а потім жалійтеся, що NVMe SSD «не справляються». 

Три зльоти Nvidia

Цікаво спостерігати за еволюцією технологічних компаній, за їх ставленням до інженерних розробок, за злиттями та поглинаннями, за тим як вони вибудовують відносини з ринком. У кожного свій шлях.

Коли Nvidia десятиліттями інвестувала в CUDA, хто б міг подумати, що це призведе до розквіту штучного інтелекту. Однією з найдорожчих компаній світу Nvidia стала завдяки екосистемі партнерів та продуктів, створеній навколо графічних процесорів. Саме різноманітність та різноспрямованість бізнесів попутників наростила капіталізацію до трьох трильйонів доларів.

Такого не могло відбутись під час першого зльоту, лише внаслідок успіху ігрових відеокарт. Лудоманія - потужна світова сила, за якісне дозвілля люди охоче платять, але кінцеві споживачі не створюють грошові мультиплікатори.

Другий зліт Nvidia часів майнінгу зробив графічні процесори «засобом виробництва» (як не стався до криптолихоманки). Це вже діяльність промислового масштабу, доволі монополізована з усіх точок зору: парку серверів, споживання електроенергії, володіння гаманцями з монетами. Втім, обмежений (волатильністю, регуляторами, господарською практикою) вжиток криптовалют так і не відкрив нові горизонти суміжникам.

Третій зліт Nvidia відбувається за бурхливого розвитку штучного інтелекту. Звісно, якщо лише один Google планує витратити на ШІ більш ніж $100 млрд в наступні роки, а схожі наміри мають Microsoft, Amazon, Facebook та інші, то це також схоже на лихоманку, хайп. Відмінність у тому, що фронт потенційних вигодонабувачів широкий, а практичні застосування з'являються де завгодно. Відеоаналітика, безпілотний транспорт, долання мовних бар’єрів, програмування, проектування, медицина, ведення війни без живої сили – все це підтримує попит на графічні процесори. Nvidia контролює понад 90% ринку професійних графічних акселераторів.

Ніхто не знає, коли окупляться інвестиції у штучний інтелект і чи станеться це взагалі. Тим часом Nvidia штампує продукти тут і зараз, продаючи їх за реальні сьогоднішні гроші.

Зрозуміло, справа не в одному лише інженерному потенціалі. Вміння вибирати та мотивувати попутників творить дива.

 

Ukraine

 

  •  Home  •  Ринок  •  IТ-директор  •  CloudComputing  •  Hard  •  Soft  •  Мережі  •  Безпека  •  Наука  •  IoT