Навіть війна не змогла поламати потяг до показового (демонстративного) споживання тих, хто живе «на чужі»: державних банків, міністерських структур, комунальних підприємств.

Показове споживання – не просто купівля товарів та послуг «бо можу», це свідоме пускання пилу в очі. Гаразд би все обмежувалося luxury goods персонального попиту тих, хто може собі їх дозволити і хоче хизуватися цим перед оточуючими.

«Розпорядники чужого» купують усе найдорожче та «найкраще», коли йдеться про звичайнi інструменти для роботи. Включаючи сервери та сховища.

Вже нудить вiд тендерів на публічних майданчиках, з їхніми надмірними забаганками та втратою зв'язку з реальністю. Свято за наш з вами (платників податків) рахунок інших позивів не викликає.

Звiсно, поламати звичку витрачати не зароблене ми не в змозі. Все, що ми можемо – це «триматися подалі від торфяних боліт».

Тримаємось і вам того бажаємо.

Коли автомобіль моргає власнику лампочками (акумулятор розряджений, низький рівень масла, помилка подушки безпеки), а водій ці сигнали ігнорує, чи винний виробник автомобіля в тому, що одного разу той не заведеться, двигун стукане чи не спрацюють подушки при лобовій атаці?

Виробники серверів та розробники програмного забезпечення дають в руки користувачам інструменти контролю за робочими параметрами та станом компонентів. Якщо покупці ними не користуються, виробник і продавець не винні.

Коли дисковий масив сигналізує про відмови дисків, а власник не реагує, настане момент і критична кількість втрачених дисків не дозволить відновити дані. Диски за гарантією замінять, втрачені дані не підняти.

Нерозумно розраховувати на гарантійні зобов'язання або сервісний контракт вендора. Безглуздо прописувати жорсткі терміни реагування постачальника на позаштатні події. Якщо сам власник не робить зусиль для захисту своїх додатків та даних, перекладання всієї відповідальності «на дядька» означає лише одне – хтось формально захищає свою дупу.

Але чиясь суха дупа не є драйвером бізнесу. Цінуються не юристи, автори договорів та інструкцій, а ініціативні розробники та самостійні фахівці. Їхня кваліфікація та зважені рішення дозволяють спрямовувати ресурси компаній на продуктивну діяльність, замість купівлі всеосяжних страхових полісів.

Білл Гейтс пророкує смерть гуглопошуку та Amazon, очікуючи на появу цифрових агентів штучного інтелекту, які радикально змінять поведінку користувачів у мережі. Навіть якщо це не відбуватиметься швидко, злам стереотипів – завжди хороша новина. Вони шкодять розвитку.

Пошуковики не дають відповіді на запитання. Релевантність посилань спаплюжена SEO та оплаченим просуванням. Треба мати багато часу та терпіння, аби продертися крізь хащі цифрового сміття. Все одно доводиться переходити за кількома посиланнями, читати різні джерела, щоб в результаті сформувати якесь власне розуміння.

Те саме з торговельними майданчиками. Вони прагнуть стати для нас вікном у світ задоволення потреб – через пропозицію різноманітних товарів та послуг, з розвинутими засобами відбору та рекомендацій. Доречність вітрин та якість фільтрів оцінити ми не можемо, ким (або як) мотивовані поради, не знаємо. Але ціль вже підмінена: замість розв'язання проблем ми оглядаємо полиці магазинів.

Начебто зустріч попиту та пропозиції веде до взаємної вигоди: одні хочуть купити, інші – продати. На практиці перемагають «великі гроші», могутність збутових мереж, тоді як експертиза відпочиває на узбіччі. Звичайно, ми всі працюємо на результат, але, скажи хтось, що наше життя – це турне по воронках продажів, ми б сильно засмутилися.

Штучний інтелект штовхає нас до простору осмислених вчинків, як асистент природного інтелекту. Експертне знання повертається на поле прийняття рішень. Якщо ми шукаємо відповідь на запитання, нам варто спершу прояснити сутність справи, виключити хибні тлумачення та корисливі мотиви. Якщо шукаємо продукт або послугу, критерії пошуку мають включати практичну доступність та порівняльну корисність, адже найцінніша складова свідомого вибору – суб'єктивність, адресне влучання.

Справа навіть не в тому, яку частину підготовчої роботи візьмуть на себе цифрові асистенти. Вони поки що відстають від людини за якістю галузевої експертизи та потребують додаткових зусиль постановника завдання при формуванні запиту. До їхніх відповідей треба ставитися також критично. Але те, що вони ламають лінійні (читай, тупі) алгоритми – це прояв «людяності». Помічники розумнішають, залишаючи нам все більше часу для зосередження на власних пріоритетах. Штучний інтелект потроху звільняє природний від рутини, нагадуючи творчим істотам про початкове призначення.

Поки не почалося повстання машин, хоча б поживемо як люди.

Це відомий методологічний принцип, який говорить: «Не слід множити нові сутності без необхідності». Його також називають принципом ощадливості, або законом економії. Лезо Оккама не забороняє складніші пояснення в принципі, а лише рекомендує порядок розгляду гіпотез, який у більшості випадків є найкращим.

До чого тут сервери?

Нещодавно попався на очі розрахунок сервера, в якому чотири різних типи накопичувачів та три фізично різних RAID-контролери. Що думав постачальник? Напевно, не міг на доступному йому матеріалі зробити інакше, а ще хотілося ускладнити життя конкурентам, навернувши екзотики. Про що думав замовник, виставляючи таке на тендерні торги, не зрозуміло. Напевно, піддався чарам постачальника, не розуміючи в принципі, що в сервері за що відповідає.

Інший приклад. У компанії 50 користувачів. Просять два сервери: додатків/терміналів та баз даних. Запитуєш, чому так, чому не все в одному? Відповідають: на виріст. Щоб коли нас буде 150, ми не вперлися в обмеження одного сервера.

Логіка дивовижна. По-перше, якщо з 50 користувачів раптом стає 150 – значить, компанія успішна, росте швидко. Тоді й купіть новий сервер. По-друге, сервер терміналів (пожирач пам'яті та процесорних ядер) має сенс виділяти окремо, коли рахунок користувачам йде на сотні. По-третє, поділ на сервери призводить до затримок та втрати продуктивності.

Зайві сутності (сервери або компоненти серверів) – це:

• Ускладнення конструктиву або інфраструктури;
• Падіння продуктивності (затримки);
• Вищий ризик відмов (він пропорційний кількості складових елементів системи);
• Складніше налаштування та сервісний супровід;
• В результаті, переплата.

Гаразд би йшлося про кластери серверів чи резервування – так ні. Множать сутності, не розуміючи цілей і розбазарюючи кошти.

НЕ УСКЛАДНЮЙТЕ

Що має подумати неупереджений спостерігач порталу Prozorro, відкриваючи типові умови випадкового тендеру? Мабуть, що за право постачати товари та послуги б'ються численні шахраї, а завдання майданчика – захистити права сумлінних закупників та постачальників.

Цитую допис користувача фейсбуку Паоло Люм'єре:

«Ви готові надавати послуги в чесній і проззорій конкуренції? Ну тоді готуйтесь, що для участі в тендерах вам доведеться надати наступні довідки й документи:

• Витяг з ЄДР юр.осіб;
• Витяг з реєстру платників ПДВ;
• Довiдка про вiдсутнiсть заборгованостi по обов'язкових платежах;
• Довiдка про вiдсутнiсть рiшень щодо банкрутства;
• Довідка про невідкриття ліквідаційної процедури (Пункт 8 частини 1 Статті 17 Закону)
• Довiдка про вiдсутнiсть рiшень щодо лiквiдацiї АО припиненні госп. діяльності;
• Довiдка про не перебування під слідством;
• Довiдка про наявнiсть досвiду виконання аналогічних договорів;
• Згода на підписання Договору;
• Лист-згода з істотними умовами Договору;
• Довiдка про вiдповiднiсть вимогам ПКМУ №187;
• Загальнi вiдомостi про учасника;
• Калькуляцiя робіт/послуг (в АВК);
• КомпЛАЄнс анкета;
• Реєстр з переліком документів;
• Статут підприємства;
• Технічне завдання;
• Довідка про відкриті рахунки;
• Баланс(Звіт про фінансовий стан) за 9 місяців;
• Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 9 місяців;
• Звіт про рух грошових коштів за рік (прямим методом);
• Довідка про наявність працівників відповідної кваліфікації;
• Довідка про наявність обладнання і матеріально-технічної бази;
• Договір оренди нежитлових приміщень;
• Додаток 5_Критерії та методика оцінки тендерних пропозицій;
• Витяг з протоколу Наглядової Ради на призначення керівника;
• Копія наказу на призначення керівника;
• Витяг з протоколу Наглядової Ради на продовження повноважень керівника;
• Протокол Засідання Наглядової Ради;
• Інформаційна довідка з ЄДР на керівника підприємства щодо осіб, які вчинили корупційні, або пов'язані з корупцією правопорушення;
• Довідка з МВС на керівника підприємства про відсутність наявності притягнення до кримінальної відповідальності;
• Довідка про відсутність підстав для відмови в участі у процедурі закупівлі через невиконання зобов'язань за раніше укладеним договором (частини 2 Статті 17 закону);
• Довідка про відсутність підстав згідно з ЄДР для відмови в участі у процедурі закупівлі (Пункт 9 частини 1 Статті 17 закону);
• Довідка про відсутність притягнення до відповідальності за вчинені правопорушення (Пункт 12 частини 1 статті 17 Закону.)(це – використання дитячої праці, будь-які форми работоргівлі. педофілії й сексуального насильства і т.д. і т.п);
• Довідка про відсутність корупційних правопорушень уповноваженої посадової особи (директора)(Пункт 13 частини 1 Статті 17 Закону) (Що вже під час проведення процедури закупівлі директора не було притягнуто);
• Довідка про відсутність корупційних правопорушень службової (посадової) особи (директора) (Пункт 6 частини 1 Статті 17 Закону) (ЩО в минулому не був засуджений за шахрайство, хабарництво, відмивання коштів, що не має незнятої чи непогашеної судимості);
• Відгуки, рекомендації, калькуляції, копії раніше виконаних аналогічних договорів, акти виконання робіт.
• Лист-Гарантія;
• Копії Ліцензій;
• Довідка про господарську діяльність і МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ;
• Довідка про кінцевих бенефіціарів;
• Копія паспорта керівника».

Кінець цитати, але цьому списку немає кінця. Prozorro, навчальний посібник бюрократа, щодня додає в скарбничку нові приклади знущання над здоровим глуздом. Питань до технічних вимог щодо суті закупівель теж багато. Але вони бліднуть на тлі кваліфікаційних. Захоплива гра в імітацію.

Давно кажу: за переважною більшістю тендерів стоїть або умисел, або дурість.

Немає жодних ілюзій щодо великих вигодонабувачів від сидіння на потоках. «Розпорядники чужого» («Немає ніяких державних грошей, є кошти платників податків») давно навчились користуватись Prozorro для легалізації оборудок, вміло розставляючи кваліфікаційні капкани для чужинців.

Є роздратування від того, що їх прийоми та практики поглинають ринок як ракова пухлина. Дрібні клерки точно так само обкладають себе папірцями – щоб продемонструвати свою значущість і водночас зняти з себе відповідальність за прийняття рішень. Тому що некомпетентні та не усвідомлюють меж своєї некомпетентності (ефект Даннінга-Крюгера).

Ринок здорової людини побудований на створенні цінностей, порівняльну корисність яких дає експертиза. Прописане державою законодавство ніяк не заохочує залучення експертизи. Але спонукає державні установи, комунальні підприємства, а за ними і приватні компанії до спотворення ідеї конкуренції. Карго-культ в закупівлях марширує містами та селами.

Що залишається?

Дивитися на життя філософськи. Відточувати «бритви» (у філософії – принципи, що дозволяють виключити або «зголити» малоймовірні пояснення для різних феноменів). Експертиза привчається жити в шпарині між лезом Оккама («Сутності не повинні примножуватися») та лезом Генлона («Ніколи не вбачайте злого наміру в тому, що цілком можна пояснити дурістю»).

На оздоровлення державних iнститутIв надії немає. Побажаємо ж якнайшвидшого прогорання приватним компаніям, які переймають управлінську культуру держплану, маскуючи власне безсилля процедурами та регуляціями.