Спокуси надування бульбашок

Твіттерська аналітика зростання цін компенсує брак цифр проникливістю висновків:

«Причина, чому оперативна пам'ять стала вчетверо дорожчою, полягає в тому, що величезна кількість оперативної пам'яті, яка ще не вироблялася, була придбана за неіснуючі гроші для встановлення в графічні процесори, які також ще не вироблялися, щоб розмістити їх у ще не побудованих центрах обробки даних, що працюють на інфраструктурі, яка може ніколи не з'явитися, задовольнити попит, якого насправді не існує, та отримати прибуток, який математично неможливий». 

Станом на кінець 2025 року Samsung Electronics, SK hynix та Micron разом контролювали приблизно 86% світового виробництва DRAM. 

Samsung Electronics (~34% ринку DRAM) наразі не підписує довгострокові контракти, відмовляючи в преференціях навіть своїм підрозділам з виробництва смартфонів та планшетів. Пріоритет надається короткостроковим замовленням за вищими цінами. Компанія активно інвестує в HBM. Хоча Samsung ще два роки тому побудувала виробництво у Техасі як частину розширення присутності компанії у США, фабрика ще не стала повністю операційною. Її запуск було перенесено на 2026 рік або пізніше. Одночасно Samsung переорієнтує технологічну лінійку цього заводу на нове обладнання, з 4 нм на 2 нм. 

SK hynix (~36%) cтаном на другий квартал 2025 року випередив Samsung за ринковим доходом,  значною мірою саме завдяки продажам HBM. Виробництво спрямовано на розвиток штучного інтелекту, з домінуванням на ринку поставок HBM3 для графічних процесорів Nvidia. SK hynix планує значні інвестиції та розширення виробництва в межах Yongin Semiconductor Cluster (Корея), де заплановано побудувати чотири фабрики для виробництва напівпровідників, однак, ці фабрики будуть готові до повної продуктивності лише через роки.

Micron (~16%) - третій за величиною виробник DRAM. Нещодавно компанія оголосила, про поховання свого бренду Crucial (споживча DRAM), щоб зосередитися на основних сегментах корпоративного попиту. Micron планує інвестувати близько $200 млрд у виробництво пам’яті та R&D у США, включно з будівництвом кількох великих фабрик і розширенням існуючих потужностей — частина цієї програми стала результатом федеральної підтримки та CHIPS Act. Очікується, що виробництво DRAM почне виходити на повну потужність у 2027 році. Розбудовується новий виробничий майданчик HBM у Сингапурі. Є наміри розгорнути виробництво в Японії. 

Виходить, ще 3-5 років виробничі потужності масового виробництва DRAM залишатимуться на поточному рівні. За хрестоматійним сценарієм економіки дефіциту («інфляції попиту») пам’ять дістається тому, хто більше заплатить. Загальна кількість випущених кремнієвих кристалів DRAM у галузі залишається практично незмінною, проте все більша їх частина перетворюється на HBM та LPDDR. Тобто, на рівні модулів пам’яті масовим серверам та ПК дістається все менше. Динаміка цін підтверджує, що виробники чіпів обирають короткострокову прибутковість, а не обсяг і не прискорення інвестицій у нові виробництва. 

Коли у жовтні 1973-го року арабські члени ОПЕК оголосили ембарго проти США та інших через підтримку Ізраїлю, частка ОПЕК серед країн-видобувачів нафти складала 50-55%. Ціна нафти тоді зросла вчетверо за кілька місяців, а світ увійшов у першу глобальну нафтову кризу.
Рівень монополізації ринку пам’яті набагато вищий; DRAM як «цифрова нафта» є ключовим ресурсом провідних галузей. Мимоволі згадується Карл Маркс, який цитує у своєму «Капіталі» Томаса Даннінга: «При 300% немає  такого злочину, на який [капітал] не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці».

У дивні часи живемо.

Стратегія охолодження ЦОД для епохи AI