`

СПЕЦІАЛЬНІ
ПАРТНЕРИ
ПРОЕКТУ

Чи використовує ваша компанія ChatGPT в роботі?

BEST CIO

Определение наиболее профессиональных ИТ-управленцев, лидеров и экспертов в своих отраслях

Человек года

Кто внес наибольший вклад в развитие украинского ИТ-рынка.

Продукт года

Награды «Продукт года» еженедельника «Компьютерное обозрение» за наиболее выдающиеся ИТ-товары

 

Сервери - не осетрина

Купівля серверного обладнання за ознакою «свіжості» не є свідченням прогресивності чи розсудливості. Процесори – не риба і не зелень. Їхня «свіжість» - поняття досить умоглядне, відірване від обставин та навантажень програмно-апаратного середовища користувачів. Легко бути утриманцем на держбюджеті, замовляти найновіше і не перейматися питаннями доцільності витрат. Забаганки бізнеса зазвичай обмежені, нормою є попередній аналіз ціни переходу на нові рішення та строків окупності.
 
Технічний прогрес невблаганний. Як казав Прокіп Свиридович Сірко, герой геніального Миколи Яковченка: «Жили добре і, дасть бог, помремо. [Тільки вона раніше, а я пізніше]». Справа тільки в тому, хто оплачує рахунки, за чий кошт свято.
 
Продавці воліють подавати себе як амбасадорів технологічних лідерів. Покупця причетність до лідерства хіба що зігріває. Свіже дорожче. Немає сенсу приміряти на себе найостанніші технології на підставі заявлених паспортних характеристик, якщо не розумієш природи своїх додатків. Нові стандарти розсувають межі можливого, але тільки для тих, кого обмежували старі. Продуктивність є наслідком доречного застосування інструментів, незалежно від їхнього віку.
 
Цінність серверів визначається не поколінням процесорів і не приналежністю бренду, а тільки відповідністю ролям і сценаріям. Не відповідає – поганий.

Плідна дебютна ідея

Як позбутися конкурентів, продаючи сервери?

Для цього треба самому скласти технічне завдання на закупівлю сервера і переконати замовника, що йому потрібно саме це. Зазвичай і переконувати не доводиться, «обоє рябоє».
 
Вигадувати нічого не треба: є чудове джерело творчих ідей спотворення конкуренції - Прозорро. Платформа створювалась для легалізації розподілу грошових потоків (щоб там не казали «державники»), а перетворилася на всеосяжний навчальний посібник – будь ти хоч статський радник, хоч таємний, хоч районний аматор. Повальне захоплення тендерними процедурами зробило легким і швидким навчання мародерів-початківців.
 
Приклади типових вимог серверних тендерів:
  • наявність лицьової панелі з можливістю закриття на ключ для запобігання доступу до дисків
  • RAID-контролер не повинен займати слот PCIe, призначений для установки карт розширення
  • для запобігання стороннього втручання до роботи серверу потрібна наявність функції відключення кнопки живлення у BIOS
  • всі мікрокоди (включно з мікрокодами жорстких дисків) мають цифровий підпис виробника
Звісно, на всі питання в них знайдеться відповідь, що саме це конче потрібно і є головним для сервера. Питається, до чого тут відповідність серверів навантаженням? Доцільність? Продуктивність? Про них не йдеться.
 
Включити в тендерне завдання купу псевдотехнічних вимог для первинного відсівання на користь твого рішення – лише половина справи. Важливу роль виконують представництва брендів. Вони регулюють, кому приймати участь у тендері, а кому – ні. Формально це робиться для захисту партнерів, які нібито створюють ліди, приносять замовника на блюдечку. Фактично видається карт-бланш на свавілля.
 
Не дивно, що бюджети серверних тендерів завищені у рази. Спершу «партнер» вписав у технічне завдання вичерпний перелік характеристик конкретного сервера, унеможлививши альтернативи. Представництво закріпило за ним проект. А потім сам замовник робить попереджувальний постріл:
 
«Шановні учасники, попереджаємо, пропозиції в яких будуть зазначені «аналоги» та/або «еквіваленти» даного предмету закупівлі розглядатись та прийматись до уваги не будуть, оскільки в експлуатації товари зазначених брендів та виробників задовольняють потреби».
 
Конкуренція? Яка конкуренція?

Чи потрібен Cache Vault для контролерів Broadcom з масивами SSD?

Поточним стандартом апаратних контролерів RAID є Broadcom MegaRAID 9560-16i та його клони в серверах Dell, HPE, Lenovo та ін. Одна з характеристик цих контролерів – розмір буфера пам’яті Cache Memory 8GB та супутня опція захисту її вмісту при знеструмленні, CacheVault CVPM05.
 
Як це буває при проведенні серверних тендерів, детальні описи компонентів перетікають у технічні завдання і набувають силу закону.
 
Майже ніхто не згадує, що з появою SSD змінилися уявлення про RAID взагалі і апаратні контролери RAID зокрема. Мало хто пам’ятає як десять років тому LSI продавав до своїх контролерів MegaRAID ключі FastPath для «прискорення масивів SSD». Суть роботи цього програмного забезпечення полягала в тому, щоб відключити типову логіку роботи контролерів з повільними HDD - оптимізацію читання/запису з урахуванням траєкторій руху головок над магнітною поверхнею, кешування у власній пам’яті контролера WriteBack – для чого власне і потрібен захист кеш-пам’яті батарейками та суперконденсаторами. Тобто, купив дорогий контролер з розвинутим мозком, пропонувалось купити до нього «кувалду» - цей мозок вирубити.
 
У всіх SSD є свій контролер, своя пам’ять, захищена конденсаторами, а контролери SSD краще за зовнішні пристрої оптимізують операції з даними на носіях. Масивам SSD не потрібна ані кеш-пам’ять апаратного RAID-контролеру, ані захист цього кешу Cache Vault. Згодом програмне забезпечення FastPath стало безкоштовною складовою поставок контролерів Broadcom MegaRAID, а опція наскрізного запису Write Through – базовою настройкою при роботі з SSD. Те саме відноситься до NVMe, що підтримуються контролерами TriMode RAID.
 
Відповідь на початкове питання звучить так: для масивів SSD (включно з NVMe) Cache Vault не потрібен. І 8GB пам’яті контролера теж не потрібні, до неї просто немає звернень у роботі.
 
Кому тоді це треба?
 
Забудовникам масивів на механічних дисках. Тільки їм і більше нікому. Та й тим вистачило би дешевих Broadcom 9361-8i з кешем 1-2GB, але такі А-бренди вже не продають. Бо «немодні».
 
Які ваші докази?
 
Документація Broadcom. Розгорнуті статті незалежних тестувальників.
 
Знання – сила.

Погоня за уявними цінностями у серверах

Ціна має значення. Коли ми щось купуємо, завжди керуємось доцільністю, навіть при побутовому споживанні. Покупка серверів як «засобів виробництва» є капітальними витратами. Будь-який хазяїн розраховує на швидку окупність вкладень і зацікавлений у технологіях, що працюють саме на нього, з його програмним забезпеченням та навантаженнями. Роль здорового глузду, його носіїв – нагадувати: мода, смаки, звички не мають відношення до економіки процесу.
 
Простий приклад. Поточний стандарт оперативної пам’яті – DDR5. Серверні модулі DDR5 коштують в півтора раза дорожче за DDR4 того самого об’єму. Грубо кажучи, на сервері з типовим розміром 256GB RAM переплата за DDR5 буде порядку $1000.
 
Що з цього власнику?
 
Пропускна здатність DDR5 також у півтора раза краща за DDR4. Проблема лише у тому, що, на відміну від ПК з їх іграми та обробкою відео, масштабні потокові операції у пам’яті серверів – рідкість. Більш критичним параметром є затримки звернення, latency. Але DDR5 latency навіть гірша за DDR4 latency. Докладно – тут 
 
На відміну від реальної втрати $1000, приріст продуктивності роботи додатків з DDR5 RAM – уявне явище. Треба розбиратись у кожному конкретному випадку.

І поки процесори та платформи присутні на ринку, покупка серверів на «застарілій» пам’яті DDR4 має сенс. 

Спокуса обрізанням. Як підняти продуктивнiсть SSD

Ринок NVMe SSD корпоративного призначення ділять п’ятеро: Samsung, Solidigm, Micron, Kioxia, Western Digital. Накопичувачі відрізняються контролерами, типом комірок памʼяті NAND, стандартом шини PCIe, форм-фактором. Але порівняльні тести «однокласників» (SSD однакового об’єму на одному типу пам’яті і тому ж поколінні PCIe) показують: вони усі майже однаково швидкі. Що вибирати? Як завжди, дешевше з доступного. Або на ім'я бренду - яке подобається більше.
 
Вважається, покупець сервера не може вплинути на його характеристики продуктивності, що купив – так воно і працюватиме. У випадку з NVMe SSD це не зовсім так. Згадаємо природу речей. Коли кілька серверів і додатків виконують завдання одночасно у віртуальних машинах або контейнерах, потоки введення/виведення даних на SSD змішуються. Цей ефект змішування всіх, послідовних і випадкових робочих навантажень, називають I/O Blender. В результаті майже всі робочі навантаження SSD стають «подрібненими», сумішшю випадкових запитів. Отже, збільшення продуктивності випадкового запису матиме великий вплив на роботу додатків.
 
У будь-якого SSD є службова область комірок, розмір якої безпосередньо впливає на два показники: Write Random 4K IOPS (та сама продуктивність випадкового запису) і Endurance (ресурс перезапису комірок NAND, живучість накопичувача). Чим резерв комірок більше – тим менше переносів даних контролером всередині SSD, циклів перезапису, знос флеш-пам’яті. А запис швидше.
 
Однією з найцікавіших функцій NVMe є namespaces, простори імен. Простори імен поділяють NVMe SSD на логічно окремі та індивідуально адресовані простори зберігання, де кожен простір імен має власну чергу введення-виведення. Контролер NVMe сам визначає, де зберігати дані. ОС бачитиме простір імен як пристрій.
 
Якщо за допомогою параметру namespace призначити ємність NVMe SSD меншу за паспортну (скажімо, 3.2ТБ замість 3.84ТБ), залишок додається до пулу надлишкових комірок, службового резерву (overprovisioning). Наслідки докладно описані у звіті Kioxia: https://americas.kioxia.com/content/dam/kioxia/en-us/business/ssd/oem/dell/asset/productbrief/KIOXIA_CM6_Namespace_Performance_Brief.pdf

Спокуса обрізанням. Як підняти продуктивнiсть SSD

Деякі вендори NVMe SSD роблять «обрізання» на виробництві, на ринку присутні нестандартні ємності 1.6-3.2-6.4ТБ. Те саме може зробити сам користувач – за допомогою командного рядку або утиліти вендора. Ріжте, якщо вам треба.
 

Разом з тим не слід відчувати надлишковий оптимізм з розсування меж можливого. На спідометрі автомобіля теж написано 240 км/год, а їздимо ми набагато повільніше - через обмеження дорожніми знаками, якість полотна або почуття самозбереження. Так і з NVMe SSD: продуктивність реальної роботи додатків далека від стелі паспортних показників. Спершу згенеруйте високе навантаження, спробуйте «розігнатися» а потім жалійтеся, що NVMe SSD «не справляються». 

Три зльоти Nvidia

Цікаво спостерігати за еволюцією технологічних компаній, за їх ставленням до інженерних розробок, за злиттями та поглинаннями, за тим як вони вибудовують відносини з ринком. У кожного свій шлях.

Коли Nvidia десятиліттями інвестувала в CUDA, хто б міг подумати, що це призведе до розквіту штучного інтелекту. Однією з найдорожчих компаній світу Nvidia стала завдяки екосистемі партнерів та продуктів, створеній навколо графічних процесорів. Саме різноманітність та різноспрямованість бізнесів попутників наростила капіталізацію до трьох трильйонів доларів.

Такого не могло відбутись під час першого зльоту, лише внаслідок успіху ігрових відеокарт. Лудоманія - потужна світова сила, за якісне дозвілля люди охоче платять, але кінцеві споживачі не створюють грошові мультиплікатори.

Другий зліт Nvidia часів майнінгу зробив графічні процесори «засобом виробництва» (як не стався до криптолихоманки). Це вже діяльність промислового масштабу, доволі монополізована з усіх точок зору: парку серверів, споживання електроенергії, володіння гаманцями з монетами. Втім, обмежений (волатильністю, регуляторами, господарською практикою) вжиток криптовалют так і не відкрив нові горизонти суміжникам.

Третій зліт Nvidia відбувається за бурхливого розвитку штучного інтелекту. Звісно, якщо лише один Google планує витратити на ШІ більш ніж $100 млрд в наступні роки, а схожі наміри мають Microsoft, Amazon, Facebook та інші, то це також схоже на лихоманку, хайп. Відмінність у тому, що фронт потенційних вигодонабувачів широкий, а практичні застосування з'являються де завгодно. Відеоаналітика, безпілотний транспорт, долання мовних бар’єрів, програмування, проектування, медицина, ведення війни без живої сили – все це підтримує попит на графічні процесори. Nvidia контролює понад 90% ринку професійних графічних акселераторів.

Ніхто не знає, коли окупляться інвестиції у штучний інтелект і чи станеться це взагалі. Тим часом Nvidia штампує продукти тут і зараз, продаючи їх за реальні сьогоднішні гроші.

Зрозуміло, справа не в одному лише інженерному потенціалі. Вміння вибирати та мотивувати попутників творить дива.

Продаж енергообладнання "без ПДВ"

Підписані президентом та набрали чинності Закони України № 3853-IX та №3854-IX від 16.07.2024, які передбачають звільнення від сплати митних платежів при ввезенні окремих видів товарів. Зокрема, йдеться про електрогенератори, інвертори, літій-іонні акумулятори та зарядні станції на їх основі.

Невідкладно скористатися обнулінням ПДВ зможуть тільки фізичні особи, які купують обладнання на закордонних майданчиках для власних потреб. Щоб пільга запрацювала для продажу компаніями-імпортерами, до податкового кодексу (ПК) мають бути внесені редагування, а їх поки що немає. Коли/якщо це станеться, повернуться часи подвійного бухгалтерського обліку, коли програмне забезпечення продавалося «без ПДВ» (ставка 0%), а все інше - з ПДВ 20%.

Внесення правок у ПК податковим комітетом ВРУ та голосування депутатами – непередбачуваний процес. Якщо чекати повноцінно-бажаного фіналу, можна увійти в зиму без обладнання. Але ж замовляти все треба зараз, заздалегідь. Тому імпортери вимушено пропонують складні схеми бронювання/оплати. Наприклад, такі:
• Передоплата за товар за виставленими рахунками для будь-якої юридичної чи приватної особи приймається за ціною з ПДВ, з фіксацією ціни у валюті та фіксацією курсу гривні
• Юридичні особи після передоплати зможуть скористатися податковим кредитом 20% як зазвичай, податкові накладні реєструються за фактом передплати за товар
• Якщо на момент надходження на склад продукції схема звільнення від ПДВ не запрацює (редагування ПК не відбудеться), проводиться відвантаження за раніше передплаченими рахунками.
• Якщо до того часу зміни в ПК будуть внесені, а юридична особа з ПДВ, ФОП чи приватна особа захоче отримати продукцію без ПДВ, можливий шлях повернення передоплати, з корегуванням податкових накладних.

Потім виставляється новий рахунок без ПДВ.

Чому не синхронізовано обнуління ПДВ з корегуванням ПК? Дурість або намір. Як завжди.

DDR5 проти DDR4 у серверах: пропускна здатність, затримки, ціна

Коли вибору немає, немає сенсу порівнювати різні стандарти. Наприклад, починаючи з четвертого покоління Intel Xeon та четвертого покоління AMD EPYC, вся серверна пам’ять – DDR5 RDIMM. 

Але зараз на ринку присутні платформи та процесори попереднього стандарту, які працюють з пам’яттю DDR4. Як закінчаться – вибору не буде. Поки вибор є, завжди треба зважувати переваги та «ціну» цих переваг.

Детально все розписано у Сrucial тут https://www.crucial.com/articles/about-memory/everything-about-ddr5-ram?fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAAR13iHCakYPU4juGcvNpU6TzvusJRdSTjulJ4GVbL-IEAhcsc8QTxmpuIwc_aem_rsCGCAEG6jmmIsCTW12TwQ#latency

Якщо стисло.

Пропускна здатність (bandwidth)
Основний чинник підвищення продуктивності DDR5 - більша пропускна здатність пам’яті, у 1.5 рази DDR5-4800 vs DDR4-3200. Для ігор, обробки відео, аналітичних додатків з потоковою передачею великих масивів  даних CPU/RAM це дає значний приріст. Нажаль, більшість операцій у серверах має іншу природу. Випадковий доступ чутливий не так до пропускної здатності (bandwidth), як до затримок звернення (latency).

Затримки (latency)
Memory Specification System Latency
DDR5-4800 CL40 92.8 ns
DDR4-3200 CL22 90.0 ns
Пам'ять DDR5-4800 CL40 додає системну затримку на ~3% більше, ніж DDR4-3200 CL22. Це небагато. Але звідси випливає, що в типових серверних додатках у DDR5 немає переваг перед DDR4.

Ціна
Наразі ринкова ціна DDR5 вдвічі вища за DDR4.
Вирішувати покупцю. Не варто приймати рішення на користь DDR5 просто на підставі того, що цей стандарт новіший за DDR4.

«Мистецтво» прописувати тендерні завдання

У лобістів Dell з’явився новий фаворит тендерних перегонів - Dell BOSS-N1, окремий RAID-контролер для завантажування з дзеркала двох M.2 NVMe. З функцією гарячої заміни та вбудованим світлодіодом для індикації. Кажуть, походження цього пристрою напряму пов’язано з впливом VMware. Може й так, але питання залишаються:

∙ Завантажувати сервер саме з NVMe некритично. Дзеркало SATA SSD справляється не гірше;

∙ Апаратний SAS/SATA RAID коштує дешевше, для SATA SSD не потрібні ніякі додаткові пристрої, всі носії можуть бути зручно розташовані у фронтальному кошику сервера;

∙ Якщо відстоювати завантаження з NVMe, чому б не розглянути U.2 у якості носіїв? Вони встановлюються у фронтальний кошик, міняються на гарячу, є індикація;

∙ Замість окремого контролера Dell BOSS-N1 в серверах можна використовувати копійчаний ключ VROC. Він підтримується усіма (!) серверами Intel Xeon («погана новина»), драйвери VROC під Windows, Linux, VMware ESXi є;

∙ На відміну від контролера, VROC взагалі не займає місця, не ламається і не є потенційною точкою відмови;

∙ Зазвичай, окрім Dell BOSS-N1 у серверах фігурує ще якій небудь PERC H755 під дані. Два окремих RAID-контролера у одному сервері як вершина творчої думки;

Проблема насправді не в Dell, а в тому, що другорядні опції вендора, призначені для спеціальних випадків, стають засобом відсіювання конкурентів, набуваючи риси «серверного стандарту» в усіх без винятку серверах.

Це не стандарт. Це «гра в імітацію».

Сервери важких часів

Те, що залишилось від серверного ринку, язик не повертається називати ринком. Обслуговування утриманців на бюджеті, завсідників прозорих майданчиків – точно не ринок.

Коли трапляються дива і доводиться спілкуватись безпосередньо із замовниками, ми не питаємо, які сервери вони хочуть купити. Той, хто купує інструменти для бізнесу власним коштом, хоче віддачі. Виходимо з того, що компанії робить успішними прагнення продуктивності. Відповідно, нагадуємо: результативній покупці передує експертиза.

Покупці серверів не повинні заглиблюватись у джерела продуктивності серверів. Це справа експертів. Вони зводять воєдино два світи – безформних бажань та реалій доступних технологій. Біда у тому, що покупець не відрізняє експерта від менеджера з продажу, коли той (замість аналізу навантажень) веде покупця до вітрини й пропонує покупцю самому обрати модель сервера. Шарлатани полюбляють вішати локшину про «силу бренда» – ніби це основна рушійна сила серверних додатків. Жарт «ще нікого не було звільнено через покупку сервера Dell» є повсякденністю, прозорі тендери це доводять кожного дня.

Заспокоює тільки те, що таким чином відбувається природний відбір, розподіл «за інтересами».

У тому світі, де інтересом є результат, помітні наступні тренди.

GPU-сервери

Попит на обчислення на графічних акселераторах (відеоаналітика, нейромережі, штучний інтелект) помітно росте. Купують спеціалізовані сервери у володіння, є сплеск активності хмарних операторів

NVMe

У критичних серверах NVMe виводять продуктивність на рівень, недосяжний SATA/SAS SSD. За очевидних переваг NVMe коштують як SATA SSD, їм не потрібні додаткові контролери, вони досягають результату меншою кількістю носіїв.

Односокетність

Однопроцесорні сервери на AMD EPYC покривають більшість затребуваних завдань – завдяки багатоядерності та великої кількості ліній PCIe (важливо для multi-GPU, NVMe-сховищ). Можливість зробити більше меншими зусиллями працює на ощадливих господарів.

Міграція з VMware

Політика Broadcom призвела до масового переходу на інші платформи віртуалізації. Вибір є. Посібники є.

Програмно-керована інфраструктура

Купляти апаратні сховища стає недоречним – програмно-керована інфраструктура на серверах з локальними носіями вирішує завдання ефективніше та дешевше.

Нічого специфічного саме для поточного року у цих трендах немає. Хіба що умовна гиря б'є по голові щодня, нагадуючи: «час бути конкурентоспроможними».

Або будь, або помри.

 

Ukraine

 

  •  Home  •  Ринок  •  IТ-директор  •  CloudComputing  •  Hard  •  Soft  •  Мережі  •  Безпека  •  Наука  •  IoT