Amazon Web Services представила доволі незвичний сервіс – фізичні локації Data Transfer Terminal, куди клієнти можуть прийти зі своїми носіями даних і завантажити інформацію в хмару AWS на швидкості до 400 ГБіт/с. Поки що відкрито тільки дві точки – в Нью-Йорку і Лос-Анджелесі.

Процес організовано наступним чином. Клієнт бронює час через консоль AWS, приходить у зазначену будівлю (яка, до речі, жодним чином не орендована з метою безпеки), там його проводять у спеціальну кімнату з обладнанням для завантаження даних.

Задоволення не з дешевих, між іншим, – $300 на годину за завантаження в американські дата-центри AWS і $500 – в європейські. Причому платити доведеться за весь час використання і щонайменше – за той час, який було заброньовано.

Нагадує старий анекдот про вантажівку з компакт-дисками. Втім, нещодавно хтось фіксував рекорд з переміщення інформації, спорудивши штангу з купи SSD-дисків і піднявши її. Враховуючи скільки часу займає ривок штанги, а всього там були залучені диски на петабайти, то швидкість вийшла цілком собі рекордна.

Файли в хмару вантажівками?

За даними Financial Times, Telegram повідомив інвесторам, що затримання Павла Дурова французькою поліцією не мало «істотного впливу» на роботу компанії.

І судячи з фінансових показників, це схоже на правду – виторг за перше півріччя 2024 року збільшився на 190% до 525 млн дол., а прибуток склав 335 млн дол.

Цікаво, що значну роль у цьому зіграли криптоактиви – їхня вартість зросла з 400 млн дол. наприкінці минулого року до 1,3 млрд дол. Плюс компанія заробила 225 млн дол. на ексклюзивній угоді з використання Toncoin для оплати реклами малими бізнесами (хоча з 1 жовтня ця угода закінчилася).

Реклама і підписки теж зростають – рекламна виручка подвоїлася до 120 млн дол., а premium-підписки принесли 119 млн дол. проти 32 млн дол. рік тому. Хоча експерти попереджають, що з рекламою можуть виникнути проблеми через звинувачення в недостатній модерації контенту.

Тобто теоретично компанія з 50 осіб може за підсумками року вперше показати прибуток. Знову ж таки, ми пам'ятаємо, що один користувач коштує компанії 70 центів витрат на рік. Про досягнення 1 млрд поки що не повідомлялося. Тож витрати не повинні перевищити 700 млн дол. Але мене бентежить ось це перетікання криптовалют по балансу – виглядає так, ніби ми спілкуємося в хобі-проєкті міжнародної фінансової компанії.

Telegram – хобі-проєкт міжнародної фінансової компанії?

Ілон Маск і Вівек Рамасвамі активно підбирають персонал і планують роботу майбутнього міністерства урядової ефективності. Як повідомляють, до роботи також залучені Марк Андреєсен, Тревіс Каланік, співзасновник Palantir Джо Лонсдейл, хедж-мільярдер Білл Екман та інші.

Андреєсен виступає як ключовий парламентер з можливими кандидатами.

Маск також активно залучає до планування роботи міністерства топ-менеджерів своїх компаній.

Загальна мета, заявлена для міністерства, – перегляд усіх державних витрат і різке їх скорочення.

Дивлячись на склад учасників, нескладно припустити, що часто скорочення піде шляхом «А давайте ось тут усіх звільнимо і скасуємо і подивимося, що зламається».

Власне, ми це вже бачили на прикладі Twitter. Та власне і Uber, заснований Каланіком, виник з ідеї «Візьмімо, кого завгодно, дамо йому замовлення пасажирів, а ніяких регуляцій роботи громадського транспорту дотримуватися не треба».

У випадку з DOGE буде кумедніше – адже робота всіх держорганів визначена чинними законами, скасувати або змінити які може тільки Конгрес і Сенат. Там є процедури, яких треба дотримуватися. А якщо обійти їх указами президента, то укази оскаржуються в судах, як уже було з указами Трампа за попереднього президентства.

Маск прийде – порядок наведе?

Мін'юст США планує звернутися до судді Аміта Мехта з пропозицією винести рішення, яке зобов'яже компанію Google продати свій браузер Chrome. Крім цього, Мін'юст також запропонує вжити заходів щодо AI та операційної системи Android, а також зобов'язати Google запровадити ліцензування даних пошуку та AI. При цьому пропозиції щодо Android можуть містити вимоги поширення Android у відриві від пошуку і Google Play.

Суддя в серпні ухвалив рішення про зловживання Google своїм панівним становищем на ринках браузерів і операційних систем в інтересах свого становища на ринку інтернет-пошуку і тепер чекає на пропозиції щодо конкретних заходів, які необхідно вжити щодо Google. Після оголошення пропозицій Мін'юсту Google отримає можливість представити заперечення, після чого буде ухвалено підсумкове рішення. Слухання планується на квітень, а підсумкове рішення буде винесено в серпні 2025 року. Утім, найімовірніше його буде оскаржено, і якісь серйозні зміни ми побачимо навіть не наступного року.

Але пропоновані заходи дуже серйозні, погодьтеся.

Google розділять на частини?

Можливо, ви помітили останнім часом деякий сплеск повідомлень про те, що нові версії передових LLM-моделей не такі хороші, як очікувалося. Таке за останній тиждень повідомляли й про Google Gemini 2.0, й про OpenAI Orion, який начебто і перейменують для того, щоб не створювати зайвих очікувань у користувачів.

Ілля Суцкевер теж вважає, що потенціал розвитку моделей вичерпано за останні роки та ми повертаємося в епоху досліджень і відкриттів. Він стверджує, що можливості покращувати моделі шляхом масштабування на етапі навчання вийшли на плато і треба шукати наступні next thing.

Власне, те, що ми бачили із запуском o1 (строго кажучи, поки що є лише preview), це одна з таких спроб – шляхом відтворення людського мислення.

Інше питання, що людське мислення теж не дуже вивчене.

Потенціал AI-чатботів вичерпано?

Цікаве дослідження якості пошуку так званих Answer Engines або Generative Search Engines. Час, мабуть, запам'ятовувати новий термін, який позначатиме пошукові системи на базі LLM-моделей, типу Perplexity або нещодавно показаної ChatGPT Search. Щоправда, дослідження вийшло в основному про недоліки, серед яких автори виділяють чотири основні.

Перший. Часто відповіді систем містять дуже загальну інформацію, деталі якої потім доводиться шукати самостійно за допомогою звичайних пошуковиків.

Другий. AI-системи схильні посилювати одну з думок щодо проблеми. Особливо якщо щодо неї є суперечливі думки.

Третій. Хоча AI-системи зазвичай дають посилання на джерела, насправді вони є далеко не завжди. При цьому часто самі джерела не підтверджують тверджень, зроблених у відповіді. До речі, найбільше цим страждає SearchGPT. Хоча дослідники тестували закриту бета-версію, а не ту, що зрештою була представлена публіці – лише в 40% випадків, коли були посилання, вони дійсно підтверджували інформацію, наведену у відповіді.

Четвертий. Користувачі систем позбавлені самостійності та не можуть керувати підбором джерел.

Варто ще зазначити, що досліджувані системи явно страждають від нестачі повноти. Тобто обмеженість джерел не дає змоги сформувати повну й релевантну відповідь. Ця проблема добре відома традиційним пошуковикам, до речі кажучи.

Загалом, цікаво і не дуже багато тексту, якщо що.

Про якість пошуку генеративних пошукових систем

Open Source Initiative запропонувала своє визначення, що таке Open AI system. Відкритою AI-системою вважається модель, що відповідає трьом параметрам: є відкритий доступ до навчальних даних, щоб інші розробники могли відтворити модель; доступний повний код програмного забезпечення, яке використовували для побудови й навчання моделі; доступні всі параметри й ваги за навчальними даними.

Судячи з усього, цьому визначенню не відповідають моделі Llama. Meta викладає моделі у відкритий доступ разом із вагами. Але вона не розкриває навчальної вибірки та накладає обмеження на комерційне використання. Meta вже заявила, що не згодна з таким визначенням і продовжує вважати свої моделі відкритими.

На боці OSI 25 років історії, протягом яких підхід до визначення open-source, сформульований організацією, був прийнятий і підтриманий світовою спільнотою розробників.

Деякі недуже добрі язики стверджують, що повне розкриття інформації за навчальними даними загрожує численними позовами на адресу компаній за несанкціоноване використання матеріалів, які є об'єктами авторського права. Нині, як у позові New York Times проти OpenAI, компаніям доводиться довго і не зовсім звичайно досліджувати результат роботи моделі, щоб за непрямими даними показати таке використання.

Що таке відкрита AI система?

Перефразовуючи стару кіношну фразу, AI моделі запускають навіть найвідсталіші верстви населення. У сенсі, компанію IBM я частіше згадую, заглиблюючись в історію менеджменту і технологій. А даремно, напевно. Схоже там все цілком живо.

IBM запустила Granite 3.0, своє третє покоління великих мовних моделей (LLM) з відкритим вихідним кодом, спрямованих на підвищення можливостей корпоративного штучного інтелекту. Цей новий випуск містить універсальні моделі з 2 млрд і 8 млрд параметрів, а також спеціалізовані моделі Mixture-of-Experts і моделі Granite Guardian, орієнтовані на безпеку. Моделі призначені для різних корпоративних застосунків, як-от обслуговування клієнтів, автоматизація ІТ і кібербезпека, і їх було навчено з використанням 12 трлн токенів різноманітних даних, з акцентом на високоякісні вхідні дані та архітектурні інновації.

З огляду на вікову історію IBM саме на корпоративному ринку, перспективи у релізу непогані. Тим більше що, як повідомляє IBM, у тестах моделі перевершили конкурентів. При цьому моделі випущені під ліцензією Apache 2.0, що дає можливість широко використовувати їх у власних розробках як відкритих, так і комерційних.

IBM випустила третє покоління своїх LLM для корпоративного AI

Сто років живи – сто років вчись! Є в мене mac mini, модель 2020 року, з M1, початкового рівня. Машинка, чесно кажучи, не дуже везуча – буквально за місяць після купівлі доволі близько від будинку вдарила блискавка і якось вибірково постраждали пристрої, зокрема й mini – перестав працювати Ethernet-порт. Втім, при цьому сильно постраждав світч, в який машина була включена, так що це вторинний ефект.

Проте машинка пропрацювала кілька років, але що далі, то більше вилазили якісь ефекти – губився завантажувальний диск, перезавантаження приводило до танців із бубном, щоб воно все ж таки завантажилося. У підсумку, коли я вже переїхав на Mac Studio як основний, mini полегшено зітхнула і взагалі перестала вмикатися. Ви, до речі, знали, що, коли пристрій Apple категорично не може завантажитися, його світлодіод (якщо він, звісно, є) починає помаранчевим кольором блимати SOS?

Я довгий час не чіпав цей комп'ютер. Чесно кажучи, вирішив, що він більше не заведеться. Але так вийшло, що мені дуже потрібен комп'ютер у студії й, після регулярного використання MacBook Pro, ідея завести щось інше подобалася все більше. MacBook Pro у мене досить старий – ще на Intel, причому на i9. Тому він, з одного боку, потужний, але з іншого – моментально нагрівається і починає шуміти вентиляторами. А це, зрештою, студія і збільшувати рівень фонового шуму не годиться.

Загалом, я навіть придивлявся до покупки нового mini. Але просто зараз купувати його начебто мало сенсу – скоро анонси нових моделей. Та й не дуже дешева покупка виходить, якщо орієнтуватися не на найслабшу модель. Тому вирішив усе ж таки спробувати завести наявну машинку.

І виявилося дивовижне. До речі, дивно, що я раніше не натикався на цю інформацію. Виявляється, Mac на основі Apple Silicon мають прошивку, яку можна спробувати полагодити. Для цього Mac можна ввести в DFU (Device Firmware Update), після чого напряму під'єднати до іншого Mac – і друга машина зрозуміє і запропонує два варіанти – Revive і Restore.

Revive – це саме полагодити прошивку і залити нову операційну систему, а Restore – повністю очистити машину, прошити firmware і поставити нову операційну систему.

Загалом, втрачати нічого, тому я спробував. Перша опція завантажила 15 ГБ софту, все це було розгорнуто на mini, але не дуже допомогло. Тоді я згадав, що, взагалі-то, я вже стирав усе з mini, тож зберігати нічого, і спробував повний Restore. І в підсумку, через кілька десятків хвилин я отримав повністю робочий mac mini зі встановленою Mac OS Sequoia.

Я здивований, якщо не сказати більше. Чесно кажучи, я вважав, що комп'ютер просто фізично зламався і врятувати його, не розкриваючи та не перепаюючи щось, нереально. А, виявилося, що його можна просто під'єднати до іншого комп'ютера і все полагодиться. Ще й заощадити таким чином кілька сотень доларів, як мінімум.

Відновлення втомленого Mac mini

Користуючись поширеним штампом, ніщо не віщувало... Як ви, мабуть, знаєте, днями компанія SpaceX здійснила дуже важливий тестовий запуск у рамках проєкту Starship. Після відділення першого ступеня вдалося повернути його на стартовий майданчик і зловити на кріплення у верхній частині ступеня. Крім того, другий ступінь – власне сам Starship, – виконав усю програму польоту й успішно приводнився в Індійському океані.

Це важливо для всього проєкту, оскільки перший ступінь (Booster) дуже дорогий, він оснащений 33 ракетними двигунами, і успішне приземлення означає можливість використовувати його часто і дешево. До того ж якщо ловити його таким чином, знижується ймовірність пошкодження ракети під час торкання землі й самого посадкового майданчика. Відповідно можна заощадити на посадкових ногах і супутніх системах (причому заощадити також вагу, що важливо). І в ідеалі інженери орієнтуються на те, щоб щабель був готовий до повторного використання через годину після старту.

Щоправда, під час тестового запуску частина двигунів і закрилків постраждали при поверненні, тож їм знадобиться ремонт і обслуговування. Але це перший тест, зрештою. І, ймовірно, попереду на нас ще чекають катастрофи під час приземлення – дуже вже багато складних процесів відбувається під час польоту. Але поки що в соцмережах панують вострги, що доходять до відверто смішних форм – мені доводилося бачити щось на кшталт «Ось дивіться, Маск і на мітингу у Трампа пострибав, і в мережі всіх тролить, і ракети руками ловить».

Тож, коли мені трапилася фотографія команди проєкту Starship, мені здалося цілком доречним супроводити її коментарем «Дивіться на цю фотографію, коли захочете сказати щось на кшталт «Ілон Маск геній, запускає ракети в космос». На фото команда SpaceX Starship».

I у відповідях на допис відкрився якийсь портал у пекло фанатської свідомості. Досить акуратний натяк, що приголомшливий успіх – справа рук не тільки Ілона Маска, а й дуже великої команди, визнали образою найбільшого генія. І народ став на його (генія) захист.

Я пропущу численні пояснення, що я тупий, дурний, нерозумний, розуміти мені нічим, я українець (вгадайте, з якого чудового закордону сьогодення писали ці висококультурні люди). Подібні вибухи, зокрема на свою адресу, я спостерігав неодноразово, було й густіше.

Чомусь багато хто пояснював мені, що у Роскосмосу таких успіхів немає. Чому це скасовує роботу 12999 співробітників SpaceX (крім самого Маска), ніхто не пояснив. І до чого тут я до корупційної годівниці іншої країни – теж.

Стандартною відповіддю стало пояснення, що Маск усіх цих людей найняв, організував, керує і цим великий. Тут би й зупинитися – я навіть не став би вказувати, що все ж таки 13 тисяч осіб одна людина найняти не може, тим більше безпосередньо керувати. Але народ несло далі – хтось пояснював, що всі ці люди без Маска сиділи б без роботи, або пиляли б бюджети в Boeing чи NASA, та й узагалі б не мали нічого спільного з космонавтикою.

Взагалі, Boeing – це друга idea-fixe цієї публіки. Деякі навіть не згадували, але ні про що інше думати не могли.

Засмучує, звісно, що ці високоморальні люди відверто погано знають предметну частину, наприклад, історію SpaceX. Що CTO компанії від моменту заснування до 2020 року був Том Мюллер, який уже мав досвід будівництва та запусків ракет. І те, що розробкою і виробництвом корпусів займався Кріс Томпсон, який перейшов із Boeing(!). І те, що компанія була на межі закриття, коли COO Гвен Шотвелл переконала заступника директора NASA укласти контракт на перевезення на 1,6 млрд дол. (тобто в 16 разів більше, ніж вклав у компанію Маск), – це все публіці нецікаво, оскільки, мабуть, ніяк не допомагає поклонятися кумиру.

Але, звісно, вершина думки – це коли одразу кілька людей почали мені пояснювати, що мій твіт – це мерзенна відрижка марксизму-ленінізму, що тільки комуністи заперечують роль підприємця, що я просто ніколи не керував проєктами й компаніями, а тільки бурмочу в коментах.

Я, чесно кажучи, цю нічну феєрію в коментах спочатку списав на конкретну соціальну мережу. І вирішив повторити – те саме фото з точно таким самим текстом розмістив у Threads. І отримав приблизно такий самий ефект – менший за розмахом, проте навіть більший, якщо дивитися на відносні метрики.

Я навіть замислився – можливо, правильна, тобто не марксистсько-комуністична позиція щодо тих проєктів, якими займався я, полягає якраз у тому, що саме я є головним, а то і єдиним, героєм, відповідальним за успіх цих проєктів?

Зрештою, саме я вирішив поекспериментувати та зробив свій невеличкий форум, саме я покликав на нього ключових учасників, включно з розробниками пошукових систем, саме я попросив кількох людей допомогти мені з модерацією, саме я ухвалив кілька рішень, які дуже вплинули на спільноту, і в підсумку я ж його, здається, і вбив, продавши форум. Та й з Яндексом в Україні нарешті все зрозуміло – заслуга рівно двох людей – Воложа і мене, він найняв мене, а я зробив все інше.

Насправді коментатори, які звинувачують мене в комунізмі через «заперечення ролі Маска в історії», демонструють лише невігластво і в цьому питанні. Протилежна крайність – «Без Маска ці 13 тисяч сиділи б без роботи», – є влучним висловом філософії Томаса Карлейля, який одним із перших, ще в ХІХ столітті, стверджував ідею визначної ролі особистості, яких він називав «героями» в історії. Згідно з Карлейлем, історія є лише біографія великих людей, а маси є лише знаряддями в руках видатних особистостей. До чого це призводить, ця планета вже бачила в середині XX століття, коли цю ідею взяли на озброєння нацисти. До речі, аналогічні процеси відбувалися в Радянському Союзі – після чаду 20-х років під тиском Сталіна почала ідеологічно й політично закладатися ідея ролі особистості в історії, яка до цього категорично відкидалася. Саме тоді почала наголошуватися історична роль таких особистостей, як Олександр Невський, Іван Грозний, Петро I, Катерина II – у найближчій перспективі це призвело до культу особистості Сталіна, а з плином часу – до того, що ми маємо зараз на місці колишнього СРСР.

Однак історія (включно з історією менеджменту) надає величезний фактичний матеріал, що дає змогу досить якісно порівняти й великих людей, і інші чинники історичного процесу. Безумовно, Черчилль був великим лідером, який надихнув Велику Британію на опір нацизму, і його роль особливо очевидна на тлі угодовства Чемберлена, якого він змінив. Але нескладно побачити, що велич Черчилля не така вже й абсолютна і зумовлена не тільки його особистістю, а й конкретним історичним контекстом. Коли він знову став прем'єр-міністром Великої Британії 1951 року, його уряд явно не впорався з новими викликами – від розпалу холодної війни до розпаду Британської імперії. Звісно, Наполеон не тільки воював для Франції, а й, можливо, навіть насамперед, серйозно її реформував, заклавши підвалини розвитку країни щонайменше на десятиліття і відігравши дуже важливу роль у формуванні французької нації. Але як видатний воєначальник, він не зміг впоратися з проблемами російської кампанії 1812 року, а його повернення на трон імператора 1815 року тривало лише 100 днів не в останню чергу через відсутність широкої підтримки мас. Тому, як мені особисто не втішне припущення, що я один такий чудовий, що досяг успіхів у проєктах, якими керував, але я усвідомлюю конкретний контекст, у межах якого я діяв, і пам'ятаю конкретних людей, які відіграли різну роль у реалізації проєктів. Ну так, багатьох я знайшов і залучив – але приблизно схожий текст я можу присвятити й ролі випадку в історії, і прикладів, повірте, буде не менше. Утім, лайки в коментах теж.

Який же ми висновок можемо з усього цього зробити? Можу запропонувати несподіваний, але не новий для мене – не слід зі здатності людини здійснювати будь-які дії робити висновок про наявність у неї будь-яких здібностей. Звісно, з плином часу можна обманюватися і помилково вважати, що, якщо вже людина вміє зареєструватися у Twitter і написати коментар, то вона, безумовно, грамотна, технічно підкована і навіть має вищу освіту. Але навіть 15 років тому ця сукупність якостей не означала, що людина володіє глибокими знаннями загальнокультурних дисциплін, коректна у спілкуванні та схильна спочатку вивчити питання, сформувати власну думку, а вже потім вступати в дискусію, а тепер і поготів. Соцмережі не сприяли розвитку інтелекту і свідомості мас – вони лише уможливили почути кожного учасника цієї маси, залишивши недоторканним, а то й помітно розвинувши притаманну йому сірість.

Про роль особистості в історії взагалі і SpaceX зокрема