Моя ідея зосередитися на колекціонуванні вінтажних Mac-ів почалася з iMac – комп’ютера «все в одному», який врятував Apple наприкінці 90-х. Якось я побачив, що хтось продає iMac G3 зі слот-завантажувачем CD, і подумав, що було б цікаво мати такий, бо він виглядав би дуже гарно на полиці. Пізніше я зрозумів, що насправді хочу оригінальну модель 1998 року з CD-лотком, і теж купив її. Тепер у мене є весь «магічний квадрант» Стіва Джобса.

Моя колекція з того часу розширилася (зокрема є й оригінальний Macintosh), але комп’ютери «все в одному», які Apple випускала роками, займають особливе місце в моєму серці. Я думав, що знаю їх усі, аж поки не почув про загадковий Power Mac G3 All-in-One.

Я вважав, що маю всі моделі Power Mac G3 – горизонтальний настільний комп’ютер, бежева мінівежа та блакитно-біла вежа «Blue and White» Yosemite (та, що на фото вище). Але пару років тому я побачив, як хтось згадав Power Mac «Molar», і трохи захопився цією ідеєю. Я вивчив питання, трохи почитав про нього, і вирішив, що хочу такий. Кілька варіантів на eBay були виставлені за нерозумну ціну в $1500, і всі вони знаходилися далеко. Але я точно знав, що хочу цей Power Mac G3 у своїй колекції – через його дивний вигляд і тому, що він мав бути найближчим родичем оригінального iMac; по суті, його давно забутий брат. Випущений приблизно в той самий час, побудований на тій самій архітектурі – і все ж чомусь про нього мало хто знає. Схоже на те, що я мушу обов’язково його мати.

Кілька тижнів тому мені пощастило знайти один на Facebook Marketplace у сусідньому штаті Делавер: він працює, у непоганому стані, і тепер він мій. (Також пару місяців тому я купив ще один у когось в Огайо, який зараз зберігається у друга там, але мені потрібно їхати 6,5 годин в один бік, щоб забрати його. Перейти від нуля до двох Power Mac G3 AIO за два місяці – це або дуже велика удача, або невеличка проблема, залежно від того, як на це дивитися.) Хай там як, тепер я можу розповісти вам усе, що дізнався про нього.

Що це таке і для кого призначено

Офіційна назва – Power Macintosh G3 All-in-One. Офіційні характеристики можна прочитати на сайті Apple. Внутрішнє кодове ім’я – Artemis, а прізвисько – що ж, якщо подивитися на машину спереду, силует справді нагадує людський кутній зуб (molar англійською), тож спільнота влучно підібрала назву.

Він бежевий (дуже бежевий), з напівпрозорим перфорованим пластиком у верхній і задній частинах, що явно було передвісником дизайнерського стилю, який Apple розробляла для iMac, що з’явиться незабаром після.

Apple тихо представила All-in-One 3 квітня 1998 року як заміну Power Macintosh 5400 і 5500 на ринку освіти. Стів Джобс представив iMac 6 травня 1998 року з великою помпезністю – місяцем пізніше. AIO продавався виключно школам і університетам у Північній Америці – ніколи в роздрібній торгівлі, ніколи споживачам, ніколи за межами Північної Америки взагалі. Це одна з головних причин його рідкісності сьогодні й того, чому ціни на робочі екземпляри вищі, ніж можна очікувати за бежеву коробку 1998 року.

Кожне дизайнерське рішення в цій машині вказує на її призначене середовище. Логічна плата розміщена на висувному лотку – витягуєш, як серверну полицю, замінюєш усе, що потрібно, і засовуєш назад. Задні порти утоплені, щоб машина могла стояти впритул до стіни. А на передній панелі є два гнізда для навушників, щоб два учні могли одночасно слухати аудіо. Ця остання деталь невелика, але показова: хтось в Apple насправді думав про те, як діти користуються комп’ютером у класі (в той період часу), а не просто взяв звичайний Mac і зробив знижку для шкіл.

Машина важила близько 27 кг, що робило її найважчим Mac, який Apple випускала до того часу – і, наскільки я можу судити, взагалі. Встановлення одного – справді робота для двох осіб, хоча я підозрюю, що його зробили таким важким, щоб діти не могли легко скинути його зі столу. Але як тільки він на місці, просто підключаєш живлення, клавіатуру і мишу – і все, все інше вже всередині, що саме те, що потрібно, коли від вчителя очікують налаштувати тридцять таких машин.

Залізо

Під капотом All-in-One побудований на материнській платі Apple Gossamer і працює на процесорі PowerPC 750 (G3) з тактовою частотою 233 або 266 МГц. Кеш другого рівня «backside» G3 – який взаємодіє з процесором на повній швидкості процесора, а не через повільнішу системну шину – давав цим машинам реальну перевагу над будь-чим, що працювало на порівнянних тактових частотах зі старішою архітектурою кешу. Люди, які запускають Mac OS 9 на Molar Mac сьогодні, одностайно кажуть, що він відчувається швидшим, ніж очікували. Тепер, покориставшись своїм, можу підтвердити це. Він навіть здатний запустити Mac OS X «Jaguar», але я б не робив цього з ним.

Також була система «personality card» – слот розширення на материнській платі, зайнятий картою, яка додавала аудіо та мультимедійні можливості. Базова модель 233 МГц постачалася з картою «Whisper» для стандартного аудіо введення/виведення. Модель 266 МГц комплектувалася картою «Wings», що додавала S-Video та композитний вхід/вихід для захоплення відео. Це модульний підхід, який дозволяв Apple по-різному налаштовувати машину для кабінету природничих наук і медіалабораторії – саме та продумана розширюваність, яка дійсно потрібна школам, і саме те, чого Apple не робить сьогодні (добре це чи погано – залежить від ваших стосунків із вбудованою оперативною пам’яттю).

Зв’язок з iMac

Ось що робить All-in-One справді захопливим: він і оригінальний iMac G3 під своїми абсолютно різними зовнішніми оболонками – по суті, один і той самий комп’ютер. Обидва побудовані на материнській платі Gossamer, використовували PowerPC 750 G3 на шині 66 МГц з оперативною пам’яттю PC66 SDRAM, постачалися з графікою ATI Rage Pro – All-in-One насправді отримав оновлення до Rage Pro у травні 1998 року, той самий чіп, який Apple поставила в iMac того серпня. Обидва були серед перших Mac, що використовували IDE/ATA як основний інтерфейс для дисків, замінивши SCSI.

Apple явно розробляла обидва на одній платформі одночасно і налаштовувала кожен для свого цільового ринку. Розгляд відмінностей між ними – це, по суті, чітка діаграма того, що «освіта» вимагала порівняно з тим, що «споживач» вимагав у 1998 році.

iMac прибрав усі застарілі інтерфейси – ADB, SCSI, дисковод – додав USB, запечатав корпус і загорнув усе в напівпрозорий синій пластик Bondi Blue для вітальних кімнат. All-in-One зберіг ці застарілі порти, бо в школах були кімнати, повні клавіатур ADB, сканерів SCSI і дискет, що активно використовувалися щодня. Жодне рішення не було хибним; вони вирішували абсолютно різні завдання. iMac отримав культурний момент, All-in-One отримав висувний лоток материнської плати. Також All-in-One зберіг титул «останнього Macintosh з дисководом для дискет», хоча, як я виявив, дисковод у моєму екземплярі не працює – ще один проєкт для ремонту, йой!

Чому ніхто його не пам’ятає

Час виходу цього Маку був жорстокий. All-in-One вийшов 3 квітня 1998 року. Стів Джобс анонсував iMac 6 травня – тридцять три дні потому – і той надійшов у продаж у серпні. З того моменту в технічній пресі майже не було причин звертати увагу на бежеву машину лише для освіти, коли поруч існувало напівпрозоре синє культурне явище. All-in-One був знятий з виробництва 1 січня 1999 року, провівши все своє комерційне життя в тіні iMac, хоча технічно з’явився раніше і був майже ідентичним всередині.

Дистрибуція лише через освітній канал погіршила ситуацію в довгостроковій перспективі. Він ніколи не стояв на полиці в магазині, тому більшість людей ніколи не стикалися з ним поза шкільним комп’ютерним кабінетом – а і там його б замінили й забули за кілька років. Ті, що вижили, опинилися в коморах, потім на розпродажах надлишкового майна, а зрідка – на eBay за цінами, що здаються нерозумними, поки не розумієш, як мало їх залишилося в робочому стані. Я вже згадував надзвичайно крихкий пластик, що робить пересилання їх на далекі відстані неможливим.

З практичного погляду, він чудово запускає Mac OS 9, приймає IDE-диски до 128 ГБ при правильному налаштуванні та може прийняти карти USB і FireWire у ті три слоти PCI – тому це справді придатний до використання вінтажний Mac, а не просто експонат. Висувний лоток логічної плати робить його зручнішим у роботі, ніж більшість речей, які Apple виробляла до або після. Два гнізда для навушників на передній панелі досі працюють. Дисковод для дискет і Zip-дисковод доповнювали інструменти передачі даних, але в моєму випадку дисковод не працює, а Zip-дисковод у мого AIO взагалі відсутній.

«Зібрано в США» – то були часи. Це дивна машина, що потрапила до моєї колекції: продумано спроєктована для конкретної мети, технічно на рівні одного з найзнаковіших комп’ютерів, що Apple будь-коли виробляла, і майже повністю забута, бо з’явилася не в той момент і продавалася не через той канал. Тепер у мене їх два, що є або ознакою відданості, або проблемою, яку варто обговорити з кимось. Мабуть, і те, і інше.

P.S. Було б несправедливо не згадати eMac – скорочення від «education Mac» – ще один моноблоковий Mac, який Apple випустила у 2002 році спеціально для ринку освіти. Він мені ніколи особливо не подобався, хоча я бачу їх багато на торгівельних майданчиках. Він навіть якийсь час продавався через звичайну роздрібну торгівлю споживачам, а після його зняття з виробництва Apple більше ніколи не створювала машини спеціально для ринку освіти. Були деякі освітні моделі iMac G5 та iMac Intel Core 2 Duo, але Power Mac G3 All-in-One та eMac були в окремій лізі.

Power Macintosh G3 All-in-One – Мак, про який ви, скоріше за все, не чули

Так сталось, що моє життя дуже тісно пов’язане з Apple. Колись давно, на початку мого кар’єрного шляху, наші дороги трохи збіглися, і дуже багато чого в моєму житті відбулося якраз завдяки Apple і продуктам компанії. Тому, звісно, я не міг пройти повз таку серйозну дату компанії – 50 років! П’ятдесят! років!. Я набираю це й одразу відчуваю бажання торкнутися чогось фізичного – зняти з полиці вінтажний Mac, під'єднати клавіатуру, почути звук запуску. Ось що ювілеї роблять з такими людьми, як я. Вони перетворюють абстрактні цифри на предмети.

Сьогодні, 1 квітня 2026 року, Apple виповнюється 50, і інтернет передбачувано буде заповнений матеріалами про iPhone, про Стіва Джобса, про трильйонну капіталізацію, Vision Pro і про те, що буде далі. Все справедливо. Все правда. Але я хотів би поговорити про Macintosh 128K. Йому всього 42 роки – історія Apple не почалася з нього, але я вважаю найперший Macintosh тим продуктом компанії, який визначив, що таке Apple, і дозволив компанії досягти цього віку. (І, можливо, ви скажете «А як же iMac/iPod/iPhone?», і в цьому теж буде певний сенс, але Macintosh все ж таки був важливішим).

Коли Apple запускала Mac 128K, мені було не до компʼютерів. Та і більшість із нас/вас його запуску не застали. Але я провів достатньо часу з вінтажним залізом (колись я більше розкажу про свою колекцію), і достатньо вечорів за читанням історій, розбирань і особистих свідчень, щоб 24 січня 1984 року відчувалося дивно близьким. Молодий Джобс-шоумен у метелику-краватці. Сумка на столі. А потім обличчя на екрані, і Mac, що представляється синтезованим голосом. Перший раз, коли комп’ютер оголосив про своє існування залі, повній людей. Зараз це можна відмахнутися як театральщину – в епоху, коли кожен анонс продукту супроводжується кінематографічним трейлером і таймером зворотного відліку. Але в 1984 році це було справді незвично. У комп’ютерів не було облич. Вони не розмовляли. Вони не посміхалися.

А Macintosh 128K робив усе це, і обіцяв знести статус-кво. Мине дуже багато років, перш ніж я зрозумію сенс рекламного відео Apple про Macintosh, і сенс фрази про «ви зрозумієте, чому 1984 рік не буде як «1984». Краще пізніше, ніж ніколи.

Що мені здається найцікавішим у 128K (тепер, маючи за плечима багато років ретроспективи) так це те, наскільки він у багатьох речах помилявся, і як зрештою це не мало жодного значення.

128 кілобайтів оперативної пам’яті, без жорсткого диска, з одним дисководом на 400K. Навіть зараз, щоб зробити фотографії, я жонглював дискетами туди-сюди, і періодично бачив попередження, що компʼютеру недостатньо пам'яті, щоб відкрити дискету (справедливості заради, додам, що дискети з системою у мене для Mac Plus, у якого вже був 1МБ оперативної памʼяті, тому Macintosh 128К з ними важко).

Процесор Motorola 68000 на 8 МГц – це було пристойно для 1984 року, але амбіції машини далеко випереджали її ресурси. Програми доводилося писати з надзвичайною акуратністю, щоб вони взагалі працювали. MacWrite і MacPaint – два додатки, що постачалися в комплекті – були справжніми технічними дивами, втиснутими в простір, який мав бути неможливим. Машина грілася (вентилятор для слабаків, стверджував Джобс). Зависала (пам'яті недостатньо ж!). Коштувала непристойно дорого – $2495, що в сьогоднішніх грошах викликає гримасу (майже 8 тисяч доларів в сучасних грошах!). Стороннього програмного забезпечення на старті майже не було.

Єдина кнопка миші спантеличувала людей, які ніколи не тримали мишу в руках, а таких було більшість. І та клавіатура M0110, яка в мене є, не мала клавіш зі стрілками, бо Джобс вважав, що їхня відсутність змусить розробників прийняти парадигму миші. Це або провидіння, або знущання, залежно від вашої позиції. Підозрюю, що одночасно і те, й інше.

І все одно Macintosh 128K зміг запровадити в одному продукті весь словник персональних обчислень, яким ми користуємося досі: метафора робочого столу, рядок меню, вікна додатків, іконки об'єктів. Концепція того, що комп’ютером можна користуватися, а не лише програмувати його. Можна було сісти перед Mac у 1984 році, жодного разу в житті не торкнувшись комп’ютера, і за кілька хвилин розібратися, як відкрити файл. Такого раніше не було ніколи. Комп’ютери були для тих, хто свідомо вирішив їх вивчити. Mac був для всіх інших. Ось у чому була революція; не в залізі й характеристиках, а в ідеї, що інтерфейс і є продуктом.

Я думаю про це, коли беру M0110 в руки, щоправда, роблю це дуже рідко. Дивна клавіатура за будь-якими сучасними мірками – висока, порожньо звучить під час набору, ті характерні перемикачі Alps SKCC з їхнім клацанням, роз’єм у вигляді телефонного кабелю, який більше не підходив нікуди в технологічній екосистемі. Не найзручніша клавіатура, моя Apple Extended Keyboard II, якою я користуюся щодня, краща за всіма вимірюваними параметрами. Але є щось у тому, щоб тримати M0110 в руках, це пряме з’єднання з тим моментом. З моментом, коли хтось вирішив, що клавіатура, яка постачається з комп’ютером, не потребує клавіш зі стрілками, тому що майбутнє – за курсором, а не за навігацією стрілками.

Погоджуєтеся ви з цим рішенням чи ні (я особисто досі не переконаний), це було рішення людей, у яких була позиція, і які щось конкретно вважали і вбудовували це у залізо. Apple часто так робить – приймає рішення, які, на перший погляд, викликають запитання, але потім їх всі копіюють. Одні більш спірні, ніж інші – «аааа, забрали роз’єм для навушників», чи менше – перехід на ARM, що дозволяє тепер бути попереду всіх з погляду потужності. Можна сперечатися з будь-яким із цих рішень, але частіше всього Apple приймає сміливе рішення, і продовжує йти з ним далі. Mac 128K був таким сміливим рішенням.

П’ятдесят років Apple – це по суті історія про виживання завдяки сильним переконанням.

Компанія ледь не загинула в середині 90-х, коли виявилося, що ринок не обов’язково поділяє ці переконання або принаймні не готовий переплачувати за них. Вона повернулася з iMac, Mac OS X, потім iPod, а потім iPhone. Щоразу подвоюючи ставку на той самий інстинкт: досвід користувачів важливіший за технічні характеристики, і люди будуть платити за нього, якщо зробити його достатньо цілісним.

128K був доказом цієї концепції. Непрактичний, недостатньо потужний, дорогий, і при цьому незаперечно видатний, щоб відразу довести, що нічого іншого схожого на ринку не було. Смайл Finder підкреслював, що Macintosh це особистість, і що він має думку, яку в нього заклала Apple.

Свій 128K я тримаю на полиці в кабінеті. Я не користуюся ним ні для чого. Він завантажується достатньо швидко, як для компʼютера, якому 42 роки, і якісь додатки усе ще запускаються, є навіть декілька іграшок, і це відчувається як дотик до минулого. Власне, переважно для цього він тепер і існує. Але щоразу, коли виходить новий продукт Apple і люди починають сперечатися, чи втратила Apple дорогу, чи зникла магія, чи стала компанія надто великою і надто обережною для справжнього ризику, я дивлюся на ту бежеву коробку і думаю про те, що люди сперечаються про рішення Apple з 1984 року. Машина, з якої все почалося, для багатьох її користувачів вважалася красивою невдачею. «Macintoy», казали критики. А потім за нею пішов цілий світ.

З 50-річчям, Apple. 128K поклав початок чомусь, що триває досі. Це дуже круто.

P.S. Вийшло трохи сентиментально, але спишемо на те, що я не сильно відстаю від Apple в віці.

50 років Apple

Одне з найпоширеніших запитань, яке я отримував після публікації фото з MacBook Neo - «навіщо»? Ті, хто знає мене, в курсі: я – користувач з серйозними вимогами, а мій поточний ноутбук – MacBook Pro 2021 із процесором M1 Max і 32 ГБ оперативної пам’яті. Тому MacBook Neo в моїх руках справді може викликати подібне запитання. Але перш ніж заглиблюватися в деталі, хочу зауважити: цілком зрозуміло, що багато людей забувають про існування інших категорій користувачів, і далеко не всім потрібна топова Pro-машина. 

Так, мій MacBook Pro, можливо, і був флагманом п’ять років тому, проте він і досі чудово справляється з обробкою фото чи монтажем відео у Final Cut. Але потім я запустив тест Geekbench на обох машинах - і уявіть мій шок від побачених цифр. Мій нинішній 16-дюймовий MacBook Pro з M1 Max і 32 ГБ RAM набрав 2446 в одноядерному тесті та 12839 у багатоядерному. MacBook Neo з торішнім чипом A18 Pro і 8 ГБ RAM видав 3544 в одноядерному тесті та 9810 у багатоядерному. Мій MacBook Pro п’ять років тому коштував десь $3500. І $600–700 за Neo мене вражають - хоча я розумію, що чисті CPU-тести не відображають повну картину продуктивності (про це нижче). Але ці цифри чітко дають зрозуміти: не варто відмахуватися від MacBook Neo лише тому, що він дешевий і всередині - чип від iPhone.

Чутки про цю модель ходили, близько року, з рік, і я залишався скептиком. Ще місяць тому на Amazon можна було купити MacBook Air на M2 за $650-700, тож ідея про «дешевий за мірками Apple» ноутбук звучала сумнівно. Був і суто профільний аспект: я працюю у сфері віртуалізації на Mac, і чутки про iPhone-чіп змушували мене сумніватися, чи взагалі працюватиме віртуалізація на такому ноутбуці (спойлер: працює, і напрочуд непогано). Я намагався скласти якусь картину – і не міг, аж поки не відбулася реальна презентація MacBook Neo. Тепер все стало на свої місця.

Формфактор

З погляду формфактора MacBook Neo нагадує мені MacBook Pro епохи Intel - у мене досі є 13-дюймова машина з Touch Bar (RIP). Схожий алюмінієвий корпус і екран без вирізу, але з широкими рамками навколо дисплея, тільки підсилюють це порівняння. Я сподівався на щось ближче до 12-дюймового MacBook. Але очевидно, що заходи зі здешевлення не можуть забезпечити тут ультрапортативність. Проте в будь-якому разі це суцільний алюмінієвий корпус, дизайн якого кричить «Apple», і Neo загалом відчувається дорожчим за PC-конкурентів у цьому ціновому діапазоні.

12-дюймовий MacBook, MacBook Neo, 13-дюймовий MacBook Pro 2018 року, M4 14-дюймовий MacBook Pro, і M1 16-дюймовий MacBook Pro

Фізичні розміри та формфактор MacBook Neo здаються саме правильними для доступного масового ноутбука - не надто маленький (як 12-дюймовий MacBook) і не надто великий (як 15/16-дюймовий MacBook Air або Pro). Він трохи менший за 14-дюймовий MacBook Pro і вдало поєднує розмір із вагою. Я читав, що його легко розбирати й ремонтувати – що дуже добре, коли ноутбук потрапляє в руки дітей, які неодмінно щось зламають.

Дисплей

Дисплей Neo на нагороди не претендує, але це пристойний 13-дюймовий екран із дещо дивною роздільною здатністю 2408x1506 пікселів і достатньою максимальною яскравістю 500 нітів. Екран без вирізу для камери, з ширшою рамкою, заокругленими кутами зверху та прямими знизу. Передбачувано: про охоплення DCI-P3 можна забути, але для цільової аудиторії це буде цілком непоганий екран. І оскільки ми вже говоримо про екрани - MacBook Neo підтримує лише один зовнішній дисплей у 4K із частотою до 60 Гц. Впевнений, що цільова аудиторія й не думатиме про кілька зовнішніх моніторів. Ще одне обмеження виведення зображення: на тому 4K-дисплеї Neo дасть або 1080p у Retina-режимі, або нативний 4K (де все мікроскопічне), або якісь ненативні розмиті варіанти.

USB-порти

І якщо вже про обмеження - хочу нагадати, що MacBook Neo має два порти USB-C, але лише один із них (той, що далі від користувача, якщо я правильно пам’ятаю) є швидкісним. Другий порт - це звичайний USB 2.0 на 480 Мбіт/с без виведення відео. Все це - наслідок використання чипа iPhone, який підтримує лише один порт на 10 Гбіт/с. Щоб користувачі не плутали ці порти, Apple розробила систему сповіщень у macOS, яка підказує, куди що підключати. Тримати кількох розробників, тестувальників та технічних авторів для такої функції - недешево, але, мабуть, дешевше, ніж зробити обидва порти швидкими, особливо якщо Apple розраховує на великий успіх цієї машини. Порти, до речі, ніяк не позначені, тож користувачі дізнаються про цю різницю виключно зі сповіщень macOS - особисто мені це здається дещо дикуватим. Заряджання, принаймні, можливе через обидва порти. Думаю, в наступній версії Neo це виправлять, але поки що обмеження треба мати на увазі.

MagSafe у MacBook Neo немає - очевидний захід зі здешевлення, хоча якщо цільова аудиторія - діти, студенти чи люди поважного віку, саме вони найбільш схильні перечіпатися через кабель заряджання. Neo комплектується невеликим зарядним пристроєм на 20 Вт, але інші USB-C зарядки теж підходять (а потужніші заряджають швидше). Час автономної роботи Neo - нормальний, мабуть. Спеціальних тестів я не проводив, але Apple обіцяє 11 годин вебсерфінгу, і я б сказав, що при стандартному навантаженні реально можна очікувати десь 8–9 годин.

Touch ID

MacBook Neo також не має Touch ID у найдешевшій версії ($599 для звичайних покупців або $499 для освіти). Щоб отримати Touch ID, потрібна дорожча модель за $699, хоча вона також має 512 ГБ сховища замість 256 ГБ. Можна, звісно, розблокувати Mac і застосунки за допомогою Apple Watch, але тут швидко усвідомлюєш, що найдешевший новий Apple Watch коштує майже половину ($249) від нового MacBook Neo. Тож версія з Touch ID - однозначно вигідніший вибір, і ті 512 ГБ сховища дуже знадобляться. У мене Mac mini з 256 ГБ - і я постійно хвилююся через вільне місце. (Ні, серйозно, замисліться: мікрокомп’ютер на зап’ясті коштує дорожче за ноутбук, якщо ви дивитеся на Apple Watch Ultra 3).

Клавіатура

Я провів деякий час за клавіатурою MacBook Neo, порівнюючи її з моїм особистим M1 MacBook Pro та робочим M4 MacBook Pro. Хід клавіш здається дуже схожим, якщо не ідентичним, але загальне відчуття трохи інше. Я знаю, що Apple використовує той самий ножичний механізм, але мені здалося (або примарилося), що супротив клавіш на MacBook Neo трохи вищий. Можливо, це пов’язано з різним пластиковим покриттям - загалом клавіатура нормальна.

Але відсутня одна важлива функція - підсвітка клавіатури. Я бачив онлайн купу аргументів на кшталт «просто збільште яскравість екрана, щоб він освітлював клавіатуру» - я спробував у темній кімнаті, і цього явно недостатньо. Так, всі повинні вміти друкувати наосліп. Але всі також мали б бути добрими. І де ж ми бачили й те, і інше? Підсвітка клавіатури, мабуть, та функція, якої мені найбільше бракувало б у MacBook Neo.

Тачпад

А ось тачпад - інший! Після багатьох років Force Touch тачпадів у ноутбуках, де кліки симулюються тактильним зворотним зв’язком, Apple знову повернулася до тачпада з фізичним механізмом. Тачпади Apple вже багато років - найкращі у своєму класі завдяки поєднанню заліза й програмного забезпечення від одного виробника. (Якось я встановив ChromeOS Flex на один зі старих MacBook Pro - і поведінка тачпада там була просто жахливою, Google там геть напартачив). Force Touch у тачпадах використовується вже щонайменше 10 років, і хоча спочатку це було трохи незвично - ми звикли. Тому цей новий «фізичний» тачпад тепер відчувається дивно - коли повертаєшся назад після «програмних» тачпадів. До речі, цей тачпад також має глибший хід.

Цей фізичний тачпад у MacBook Neo загалом відчувається добре і дуже близько до Force Touch, але механічні кліки однозначно гучніші. Але що важливіше - із відсутністю програмних кліків та тактильного зворотного зв’язку зникають такі функції, як Lookup через сильніше натискання на тачпад. Apple пропонує торкатися трьома пальцями для пошуку даних, але переважна більшість типових користувачів MacBook Neo цього, найімовірніше, навіть не помітить. Дуже хороший тачпад - просто без тактильного відгуку. Ще одна жертва оптимізації витрат.

Вбудована камера на 1080p - нормальна, як і бічні динаміки: вони явно поступаються насиченістю та басами динамікам останніх MacBook Pro, але ми ж говоримо про ноутбук за $600. Кому потрібен кращий звук - може сміливо докупити навушники AirPods Max за $550 до свого $600 ноутбука.

Потужність

Яке воно в користуванні? Я згадував результати Geekbench на початку й також зазначав, що вони не обов’язково відображають реальне використання. Так, MacBook Neo, мабуть, буде швидшим за M1 у «коротких» діях - запуск застосунку або відкриття файлу, бо продуктивні ядра A18 перевершують ядра M1. Але чипи iPhone гірше тримають тривале стабільне навантаження: системи управління чипом починають знижувати його продуктивність через кілька секунд, щоб уникнути перегріву (вентилятора в MacBook Neo немає). Що це означає на практиці? Такі процеси, як ігри або експорт відео, ймовірно, виявляться повільнішими, ніж у ноутбуках із M-серією чипів. Конвертація хвилинного відео в HandBrake зайняла 62 секунди на M1 MacBook Pro, але 1 хвилину 59 секунд на MacBook Neo (з тими самими налаштуваннями). Я спостерігав, як середня швидкість конвертації поступово падала - спочатку до 40 fps, потім до 31 fps, поки чип намагався залишатися в межах дозволеного енергоспоживання. Цілком зрозуміла поведінка для смартфона, де автономність - пріоритет, але в ноутбуці, який може довго стояти підключеним до розетки, це відчутне обмеження. Якщо ви розглядаєте купівлю MacBook Neo тому, що він доступний і показує непогані результати в Geekbench - подумайте ще раз.

Пам’ять

І ще - 8 ГБ оперативної пам’яті. Якщо хтось каже «performing under pressure», і ви думаєте не про пісню Queen, а про той графік в Activity Monitor, що показує, скільки пам’яті використовують запущені застосунки - MacBook Neo точно не для вас. І хоча більшість «звичайних» програм працюють нормально, я не певен, як довго це триватиме і як довго Apple буде готова оптимізувати macOS та свої додатки для нормальної роботи на 8 ГБ. Але, мабуть, Apple знає своїх користувачів MacBook Neo краще за мене (принаймні, хотілося б у це вірити!). Тому думаю, Apple розуміє, що ці користувачі рідко будуть експортувати відео або виконувати тривалі обчислення. (Хоча ігри цілком можливі). І для них короткі сплески продуктивності при відкритті застосунку, редагуванні документа чи фото - абсолютно нормальна робота. Пошта, веб, медіа - без проблем. Але так само це може робити й iPad!

А це породжує цікаве питання: чи становить MacBook Neo загрозу для iPad? iPad Air стартує від $599 - та сама ціна, що й MacBook Neo, а звичайний iPad - від $349. Але якщо додати Magic Keyboard із тачпадом, виходять практично ті самі $598. І з macOS MacBook Neo вміє значно більше, ніж iPad (вибачте, iPad, я вас люблю, але тут навіть не змагання). Але, можливо, Apple не проти того, щоб MacBook Neo «з’їдав» продажі iPad. Стів Джобс, серед іншого, казав: «Якщо ти не канібалізуєш себе, це зробить хтось інший». І Apple, можливо, цілком влаштовує передати початковий ринок MacBook Neo, залишивши iPad Air або Pro для більш просунутої аудиторії. До того ж батьки, які купують дешеві iPad, щоб зайняти дітей, нікуди не подінуться.

Підсумок

З огляду на все сказане, я все одно вважаю MacBook Neo дуже вигідним для тих, кому потрібно час від часу щось робити на комп’ютері без надмірного навантаження на процесор або пам’ять (а таких людей - мабуть, сотні мільйонів). Перший Mac для когось, хто відкрив для себе Apple через iPhone, або Mac для шкіл та університетів. Я легко міг би уявити це як комп’ютер для своєї мами - хоча їй не потрібна портативність, тому дешевший, але потужніший Mac mini на M4 підійде краще в її випадку.

Думаючи про MacBook Neo, про те, на що він здатний і для кого підходить, я згадав iMac 1998 року - комп’ютер, який врятував Apple. За ціною $1299 (понад $2500 у 2026-му з урахуванням інфляції) він не був ні найпотужнішим, ні найдешевшим комп’ютером на ринку - у нього не вистачало популярних тоді портів і дисковода. Але він був зрозумілим для звичайних людей, простим у налаштуванні та використанні - і зрештою змінив парадигму комп’ютерів для масового споживача. Можливо, я оптиміст, але відчуваю, що MacBook Neo має потенціал зробити те саме - не лише для покоління, яке виросло зі смартфонами, а й для всіх інших. Стів Джобс схвалив би.

MacBook Neo: думки

Кожен рік я беру на сайті Apple документи, де перераховані всі зміни в нових операційних системах, в тому числі й різні невеличкі покращення, про які не розповідають на кейнотах, і Тім Кук ними не хизується зі сцени. Я переглядаю ці документи, дізнаюся щось нове для себе, або переконуюсь, що щось, що я помітив випадково, не глюк, а нова фіча. Потім можна і поділитися з читачами – напевно ж я не один такий. Дуже хотів до кінця року з цим боргом розплатитись, так що ось.

Цього року, треба сказати, не так щоб і багато того, що мені сподобалось. Багато чого точно не сподобалось, включаючи й основне нововведення нових версій операційних систем Apple – дизайн під назвою Liquid Glass. Про нього можна багато говорити, починаючи від кривих ефектів прозорості, різних радіусів заокруглення вікон (з контентом, який здебільшого вимагає квадратності), і закінчуючи елементами, які зробили більшого розміру без усілякої необхідності для цього. Багато деталей з погляду розробника програм можна почитати тут, хоча я і на своєму досвіді знаю, тому що ми зараз знаходимося в активному процесі натягування Liquid Glass на нашу програму.

Напевно, нічого дивного, що головний дизайнер в Apple, який відповідав за ідею Liquid Glass, пішов шукати кращої долі в Meta (так їм і треба) – і це, за чутками, дуже святкували в офісах Купертіно. Не дивує і поява опції, щоб зменшити ефект прозорості в інтерфейсі. Подивимось, чи не придумає Apple в наступному році Liquid Glass 2.0, щоб зменшити бардак, який виник в інтерфейсі систем.

Але, на щастя, все-таки не інтерфейсом єдиним живуть апдейти, і є декілька цікавих штук, які мені особисто сподобалися, і деякими з них я навіть активно користуюсь. Частково вони тільки для macOS, частково тільки для iOS/iPad, а деякі взагалі є на всіх платформах.

macOS

Більш помітне тегування тек – Коли ви надаєте тек у Finder колір, вона автоматично отримує тег цього кольору. Раніше кольоровий тег був як крапка біля назви файлу чи теки.

Автоматичний переклад у Повідомленнях перекладає вхідні повідомлення, зокрема й у групових чатах. При цьому людина на іншому кінці отримає відповідь як оригінальною, так і перекладеною мовою.

Застосунок «Телефон» на Mac – по суті, така можливість доступу до екрана телефону прямо з Маку. Іноді зручно заглянути в телефон, коли, наприклад, сидиш на нецікавому дзвінку, але треба зберігати вигляд, ніби ти все ще дивишся в камеру, а насправді дивишся що там в телефоні. Головне – не ввімкнути дублювання ще й повідомлень з телефону на комп’ютер, тому що ще там їх не вистачало. Туди ж і Live Activities, які з’явилися в цих оновленнях і на Маку.

Одне з великих покращень в новій macOS – це повністю новий Spotlight, в якому дуже багато змін, і складно одразу розібратися, але цікаво. На жаль, в мене не було часу особливо вдатися у всі нюанси, зв’язані зі скриптуванням та автоматизаціями, але декілька речей я помітив в документах, які мене зацікавили. Наприклад, тепер Spotlight повинен показувати нещодавні знімки екрана, ввівши «/screenshots» у Spotlight. В мене, правда, це чомусь не запрацювало, як треба.

Тепер також прямо зі Spotlight ви можете переглядати текст, зображення, посилання та файли, які нещодавно копіювали. По суті, така функція перегляду історії буфера обміну. (Натисніть чотири рази стрілку вправо, щоб відкрити його, коли Spotlight відкритий.) Правда, в мене ця функція була вимкнута чомусь – перевірте й у себе в System Settings-> Spotlight.

В рамках покращення Shortcuts, тепер можна налаштувати автоматизацію під'єднування зовнішнього монітора. Також можна створити повідомлення, які будуть надсилатися в залежности від рівня заряду батареї.

В додатку Повідомлення додали індикатори набору в групах.

В додатку Music тепер AutoMix плавно переходить від однієї пісні до іншої, використовуючи розтягування часу та підбір бітів для ще більш безшовного прослуховування. Іноді буває дивно, але здебільшого навіть прикольно. Справжній хардкор був, коли ми в дитинстві «міксували» музику с касет, а ці всі цифрові біти будь-який тупий робот може звести.

Для користувачів, які використовують MacBook як пасажири в транспорті, додали Vehicle Motion Cues – налаштовувані анімовані точки, які допомагають зменшити заколисування.

Історія паролів

В додатку Паролі додали хронологію змін, включно з історією попередніх паролів і згенерованих надійних паролів. А то буває таке, що там щось згенерувалось, але без логіну записалось в базу, і тепер зручно знайти.

***

iOS/iPadOS

Просторові сцени, які створюються із 2D-фото завдяки machine learning навіть зі знімків, які зроблені багато років тому. Деякі ефекти виглядають трохи дивними, але взагалі-то цікаво.

Камера визначить, якщо об’єктив забруднений, і покаже повідомлення з рекомендацією очистити його для максимально чіткого фото. Одна з тих новинок, на які я наткнувся випадково, і здалось дуже зручним нагадуванням.

Користувацьке відкладання (Snooze)

Пішли справжні інновації – тепер можна змінити тривалість відкладання будильника – від 1 до 15 хвилин. Раніше це було зафіксовано на 9 хвилин, якщо я правильно памʼятаю. Також (ви тільки подумайте!) в системі більша кнопка відкладання, коли спрацьовує будильник.

Тепер можна використовувати AirPods як пульт для камери – наприклад, зробити фото або почати запис відео в «Камері», просто натиснувши на ніжку останніх моделей AirPods або AirPods Pro.

В CarPlay тепер є віджети, як і в інших пристроях платформ Apple, але треба, напевно, щоб був величезний екран, щоб бачити їх і інший контент одночасно. Бо свайпати туди-сюди різні екрани трошки втомлює.

Також нарешті зробили компактний інтерфейс викликів, який не займає весь екран, тому можна тепер навіть бачити навігацію, коли поступає виклик.

Додаток Wallet тепер знаходить листи від продавців або служб доставки та об’єднує всі деталі замовлення для їх Відстеження. Додаток тепер має сповіщення про статус замовлення і багато іншого – але часто ця інформація приходить із запізненням. Ну, тобто, оскільки відстежується інформація з пошти, а не, наприклад, трекінговий номер кур’єрської служби по API, то часто таке повідомлення приходить, коли ти вже отримав посилку і розпакував її.

Якось так. Напевно, в кожного є свої якісь помітні новинки, хоча з віком починаєш розуміти, що стабільність і відсутність радикальних змін – воно, може, і краще.

Цікаві зміни в macOS/iOS/iPadOS 26

Невеличкий відгук про навушники AirPods Pro 3, які в мене вже приблизно півтора місяця. Я не писав про них раніше, бо все сподівався, що одна незручність, яка мені в них муляє, пройде, але все ніяк.

Отже нові навушники я купив, бо виявилося, що на попередніх утворилася чимала тріщина, і я вирішив, що це знак. Основними факторами для мене після анонсу AirPods Pro 3 стали заявлене покращення режиму шумодаву і довший час роботи від акумулятора. Інші новинки були скоріше бонусом до всього.

Так от, про шумодав все правда. Apple не дарма розповідає про те, що у нових навушників «найкращий шумодав у світі». Я не знаю, як і що вони там заміряли та порівнювали. Але факт залишається фактом: коли я літав нещодавно у відрядження, в літаку AirPods Pro 3 мене дуже вразили. Якщо не дивитися по сторонах, і закрити очі, то можна взагалі забути про те, що ти в літаку. Тільки невеликі вібрації від двигунів нагадували мені, що я десь високо. І я абсолютно щиро був вражений цим ефектом «відділення» від реальності. Так що з шумодавом точно великий плюс.

Шумодав, до речі, стає в пригоді й при їзді на AC Cobra, де звук легко може перевалювати за 100 дБ, і рекомендується захищати вуха щоб не втратити слух. Так ось, я також помітив, що з новими навушниками в Кобрі однозначно стало набагато комфортніше з погляду зменшення зовнішнього шуму. При їзді на велосипеді вітер також менше шумить в навушниках, хоча після 25-30 км/год рівень шуму вже все одно достатньо помітний.

А ось з автономністю все не так добре, як очікувалося. Мій основний тест з навушниками – це моя робота. Мені часто доводиться проводити 5-6 годин в дзвінках (велика кількість проєктів, в яких я залучений, команди, розкидані по всьому світу на 12 годинних поясів, і т.і.). Відповідно, це робота і навушників, і мікрофону, бо я не тільки слухаю, але і говорю. Попередньої моделі мені вистачало, як правило, на 3,5-4 години дзвінків, і в мене були сподівання, що у нових навушників з цим буде значно краще. Краще стало, але чомусь не набагато – тепер, якщо дзвінки починаються близько 7 ранку, то після 12 дня батарейка вже, скоріше за все, подасть сигнал про розрядку (це означає, що залишилось 10% заряду). Apple обіцяла до 8 годин музики, і я сподівався, що покращення буде також відноситися і до дзвінків, які я при цьому використовую навіть без режиму шумодаву. Звісно стало краще, ніж було, але я мав інші очікування.

До речі, про очікування від акумуляторів. Що мені ще не сподобалось – це те, що тепер акумулятор в самому кейсі для навушників меншого обсягу. Тобто попередню модель можна було перезаряджати декілька разів з сумарним запасом роботи до 30 годин, а тепер тільки до 24 годин. Я думаю, що Apple по статистиці використання бачила, що ці 30 годин люди особливо не використовують, і прийняла таке рішення. Але нам, гікам, які уважно слідкують за такими числами, все одно неприємно. Кейс, зрозуміло, між AirPods Pro 2 та AirPods Pro 3 несумісний (бо інша форма, і все таке інше), зате легший! (Втім для хайку на декілька днів наступного року я все одно планую брати iPod nano і дротові EarPods).

Інша проблема, яка мені заважає насолоджуватися новим гаджетом – це те, що правий навушник відмовляється комфортно триматися в вусі. Не до того, щоб прямо випадав з вуха, але він поступово сповзає при розмовах або ходьбі і доводиться його поправляти. Я знаю, що у нової версії насадки на навушники нового дизайну – «доповнені піною», як називає це Apple, і я не один такий, хто помічав, що сидять навушники в вухах по-новому. Але так, щоб прям ніяк не знайти комфортний розмір насадки, як це було в мене з попередньою моделлю – такого я не очікував. Проблема тільки в правому вусі, до речі – в лівому навушник сидить як влитий, і такої проблеми немає (що добре, бо ближня вихлопна труба Кобри якраз з лівого боку). Я навіть переставляв насадку з лівого вуха на правий навушник, але все одно «щось не те». Очевидно, що проблема в вусі, і це, може, навіть не провина Apple, але такий факт. Наразі я проводжу експеримент з черговою насадкою, подивимось, чим це закінчиться. На цей час це для мене основний дискомфорт з новими навушниками.

Функцію заміру пульсу в навушниках я не використовую, бо маю Apple Watch. А до Live Translation поки що не дійшли життєві ситуації. Хоча наступного року я планую поїхати в неангломовні країни, де ця функція може стати в пригоді.

Про якість звуку я навмисно нічого не буду писати. Тому що це багато в чому дуже субʼєктивна характеристика. Та й не з моєю втратою чутливості по високочастотному діапазону і загальною травмою від дискотек в підлітковому віці, Кобри, стрільби й т.п. говорити про якість звуку. Мені звучання AirPods Pro 3 подобається. І при чому в APP3 подобається більше, ніж в APP2. Хоча не впевнений, що я зміг би це довести в сліпому тесті.

P.S. Думаю, що зекономлю багатьом час, якщо одразу скажу, що не-Apple альтернативи я не розглядаю. Інтеграція в екосистему, можливість використовувати навушники між іншими пристроями й т.п. роблять сторонні навушники дуже незручними варіантами.

AirPods Pro 3

Компанія Apple анонсувала чергові результати фінансового кварталу і 2025 року. Тому я просто не можу їх не прокоментувати, оскільки це єдина регулярна тема, яка залишилась в цьому блозі. Сподіваюсь, читачів зацікавлять мої коментарі на базі того, що я знаю про Apple і ринок. Тим більше, що показники дуже цікаві.

Загалом, Apple завершила четвертий фінансовий квартал 2025 із рекордними 102,5 млрд дол. доходу (+8%) і прибутком $1,85 на акцію (+13%). Очевидно, що запуск нових моделей iPhone був успішним. Тому що айфони та сервіси встановили історичні максимуми. Фіндиректор Кеван Парех повідомив, що річний дохід сягнув 416 млрд дол. на фоні 112 млрд дол. прибутку, а база активних пристроїв знову побила рекорди. Прибуток у кварталі склав 27,5 млрд дол., а не 14,7 млрд дол. як рік назад. Правда, з прибутком є один хитрий нюанс – рік тому Apple була змушена заплатити 10,2 млрд дол. Європейському Союзу в вигляді компенсації за податки.

iPhone і сервіси стали головними драйверами росту. iPhone 17 та 17 Pro Max – найуспішніший запуск з 2020 року, за словами Тіма Кука. Хоча про успіхи чи відсутність таких в iPhone Air він особливо не коментував. При цьому, за його словами, Apple не встигала збирати телефони тими темпами, що їх купляли користувачі, а то було б ще більше.

iPad, хоча і нещодавно отримав апдейт процесора M5 в моделі Pro, залишився приблизно на тому ж рівні з майже 7 млрд дол. доходу. А ось продажі Маків виросли з 7,7 млрд дол. торік до 8,7 млрд дол. цьогоріч. При цьому Apple стверджує, що ріст продаж спостерігається в корпоративному сегменті, де компанії типу Capital One додають Маки як комп’ютер на вибір серед своїх працівників.

Сервіси (App Store, iCloud, Apple Music, Apple TV+, Apple Pay, AppleCare) принесли рекордні 28,8 млрд дол. Думаю, не є секретом те, що Apple і далі буде розширювати різноманітні сервіси з підпискою, але 5 ГБ так і залишиться стандартним об’ємом.

Wearables – носима електроніка, тобто Apple Watch Series 10, AirPods Pro 3, також показали стабільне зростання після редизайну. Хоча в цілому категорія Wearables, Home й аксесуари показали невелике зниження до 9,01 млрд дол., в порівнянні з роком назад, коли було 9,04 млрд дол. Нічого, в Європі у Маків тепер немає блоку живлення, так що продажі аксесуарів знову попруть вверх!

Далі, звичайно, були коментарі про AI й те, як Apple інвестує туди 18,5 млрд дол. І знову обіцянки, що Siri от-от точно вже стане кращою. Хоча, звичайно, в останнє я повірю лише коли побачу. Китай по продажах трохи просів до 14,5 млрд дол. Що не дуже хороший сигнал. Тому що Китай завжди був великою опорою Apple в Азії.

Цікавий коментар був в секції питань і відповідей, де хтось спитав про те, що iPhone Air – це проба перед виходом розкладного телефону. У відповідь, Кеван Парех сказав, що не треба плутати м’яке і тепле (ну не такими словами, звичайно), але що «він не впевнений, що один пристрій обов’язково має передувати іншому».

Звіт виглядає як класичний приклад: стабільний бізнес, сильні продажі й ще один рекорд перед святковим сезоном. Apple залишається «машиною для друкування грошей». Не дивлячись на всі зовнішні фактори. Apple, здається, давно не змагається – вона просто продовжує малювати свої нові рекорди поверх попередніх.

Фінансові результати Apple за 4 квартал 2025 року

Відмінностей від чого, власне? Мій попередній телефон – iPhone 16 Pro Max, і з ним я, відповідно, буду порівнювати. Безумовно, я однозначно серед тої меншої частини користувачів, які мають можливість міняти телефон кожного року. Тому мої враження будуть актуальними далеко не для всіх. Але важливо пам’ятати, що зміни рік до року множаться. І якщо у вас зараз модель iPhone трьох-чотирьох річної давнини, то мої коментарі можна сміливо множити на 3-5, щоб уявити прогрес. (Якщо у вас телефон Xiaomi 5-річної давності, то далі можна не читати, тому що все це у Xiaomi було ще 10 років назад. Жарт). Щоб не так нудно читалось, я ще розкидаю по тексту фотографії з 17 Pro, які я намагався додавати без жодних змін, фотографуючи в основному в автоматичному режимі.

 Я, починаючи цей пост, не знаю, чи набереться насправді 17 відмінностей між моделями, які я порівнюю, але побачмо, що вийде. Почну з того, що мене підштовхнуло до апгрейду в першу чергу (хоча кого я збираюсь дурити, ви й так знаєте, що я б його купив будь що. Вартість апгрейду не така вже й висока, тому ще є попередня модель, яку я можу продати або зробити trade-in за 2/3 вартості, що я заплатив рік тому, але все одно приємно, коли отримуєш щось нове). Для мене в першу чергу фактором став помаранчевий колір, який я дуже люблю.

1. Колір

Останні декілька років у Apple колірна гамма в айфонах була достатньо приглушеною, і цікавих кольорів в серії Pro не було. Тому сміливе рішення додати в Pro версії помаранчевий колір мені дуже імпонує. Колись в попередньому житті у мене була помаранчева машина, зараз є маса усіляких помаранчевих аксесуарів. Коротко кажучи, цього разу для мене рішення було достатньо легким. Apple називає колір по-модному Cosmic Orange, і він дійсно достатньо цікавого відтінку і насичений.

 До нього я взяв чохол Pitaka, як і для 16 Pro Max. Він дуже тоненький і не дуже-то захищає від падінь (хоча 16 Pro Max в мене декілька разів падав і майже не постраждав), але при цьому захищає від подряпин без додавання розміру і ваги. В комбінації з AppleCare+, яку можна використати для ремонту чи заміни телефону в випадку катастрофічного пошкодження, його достатньо.

Мій улюблений трейл в парку поруч – також помаранчевий

2. Корпус

Оскільки я вже сказав про подряпини, то поговоримо про новий корпус iPhone 17 Pro. Після пари років маркетингу про те, що краще титана не буває, Apple повернулася до алюмінію, хоча тепер замість алюмінієвої рамки в айфона корпус, який вирізаний з цільного куска алюмінію. Це в теорії повинно покращити й охолодження телефону (з чим були раніше проблеми), і його захист від незапланованого переходу в форму розкладачки. Недолік алюмінію в такому випадку – це те, що нанесення кольору на нього це складний процес, і гарантувати, що колір не буде псуватися від взаємодії з іншими об’єктами, Apple не може. Тому всі ви, напевно, бачили вже в інтернеті фото подряпаних ай фонів. Хоча я раджу не довіряти інтернету на 100%: багато контенту там створюється для кліків і переглядів, тому що конкретно робили з телефоном ті люди, що показують подряпини, ви не можете знати. Скоріше за все, по краях – особливо в районі «плато» камери, з часом дійсно буде видно сліди користування. Але це стосується всіх телефонів, насправді.

Цікаво, що Apple для 16 Pro вибрала показувати на коробці сторону екрана, а для 17 Pro – навпаки

Особисто мені помаранчевий алюміній дуже подобається на дотик. Який, правда, одразу демонструє, наскільки слизький цей телефон, і наскільки небезпечно його носити без чохла: втече з руки тільки так. Скло на 16 Pro Max теж було достатньо слизьким, але титанова рамка краще «прилипала» до пальців.

(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі) 

Сам дизайн з «плато» для камери – той самий виступ з камерами, який тепер розтягнули на всю ширину корпуса, мене особливо не турбує. Можливо, навіть стало краще, тому що симетричніше (наскільки це може бути з камерами зліва). Скляна вставка в задній стінці, як на мене, додає sophistication дизайну (українське слово «витонченість», яке пропонує система для перекладу терміну, мені здається, не дуже точно відповідає). Тобто я бачу певну «складність» дизайну, замість простої скляної стінки, і мені це здається цікавим рішенням. У чохлі більшість користувачів все одно ніколи не побачить. Кожному своє, коротко кажучи.

(100mm, ƒ2.8)

(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі) 

3. Ceramic Shield

Apple обіцяє, що переднє скло тепер з новою версією захисту від подряпин – але я не знайшов подряпин і на 16 Pro Max. Ну раз тепер обіцяють втричі краще, то і добре. Задня скляна вставка теж з захистом від подряпин, але, знову ж таки, дивись мій коментар вище про чохли.

4. Новий процесор

A19 проти A18, ну зрозуміло зразу ж, що прорив і космос! Насправді питання потужності процесора якось вже давно не стоїть в iPhone, вони вже декілька років настільки швидкі, що на звичайних завданнях користувачів це ніяк не помітно. Правда, оскільки Apple все більше позиціює Pro моделі для професіоналів відео, то там, напевно, всі ці ядра та акселератори стануть в пригоді.

5. Пам’ять

В 17 Pro пам’яті стало 12ГБ проти 8ГБ в 16 Pro. Але для людини, що починала з комп’ютерів, де пам’яті було менше мегабайта, телефони з гігабайтами все ще незвично.

iPhone 17 Pro Max, Ultra Wide Camera – 13 mm ƒ2.2

6. Акумулятор

Одна з основних причин апгрейду, напевно, і також причина, чому я вирішив залишитися на Pro Max, хоча думки про повернення до простого Pro проскакували. В інтернеті багато різних тестів, які порівнюють роботу від акумулятора між різними телефонами. Але вони не так часто демонструють ефект в реальному житті. Мало хто з нас так навантажує телефон програмами, відео та іншими задачами, щоб акумулятор розрядився за 6-7 годин. Важливо пам’ятати, що одна година, на яку новий Pro Max працює довше в такому тесті, скоріше за все означатиме 3-5 годин в реальному житті.

Я достатньо активно використовую телефон, особливо коли не вдома – хайкінг, велосипед, фото собаки – і тому готовий заплатити за максимальну місткість акумулятора. З мого досвіду використання 17 Pro Max за цей тиждень, я бачу, що я не відчуваю такої нагальної необхідності дозаряджати телефон, як це було з 16 Pro Max. Я планую чотириденний хайк без доступу до зарядок в наступному році (зовнішній акумулятор я з собою, звичайно, візьму), і тому мені не треба придумувати собі виправдання за «найбільший акумулятор в iPhone». Важливо пам’ятати, що в США телефони тільки з eSim, тому в них акумулятор більше, ніж в телефонах з фізичною SIM картою.

Новий проєкт сина – відновлення списаного через викрадення мотоцикла

(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі) 

7. Фронтальна камера

Я не дуже часто використовував її для селфі, тому що в попередніх моделях вона була не дуже (12МП у 16 Pro Max). Я налаштувався використовувати вбудований в мене селфі-стик (руку) для фотографій задніми камерами, хоча це обмежує ракурси й не дозволяє бачити, що ти фотографуєш. Квадратний сенсор, 18МП і набір інших покращень в фронтальній камері, можливо, підштовхнуть використовувати її частіше. Але як людина, яка менше звикла до вертикальних фото і відео, можу тільки привітати можливість мати горизонтальну картинку у фронтальній камері.

8. Задні камери

Apple витратила три роки, щоб весь масив камер перевести на 48МП: почали в 15 Pro Max, в 16 Pro Max додали в Ultra wide камеру, і ось тепер telephoto теж з 48МП. Можна скільки завгодно говорити про те, що справжні фотографи зумлять ногами (звичайно, якщо у тебе прайм-лінза), але зум – штука корисна. З 48МП Apple перейшла на максимальний зум 8х (200-мм), хоча, мені здається, в інтернеті все ще йдуть суперечки про те, чи там оптичний зум, чи копінг кадру. Мені подобається ця стаття, яка розставляє все по місцях. Результат, якщо порівняти 16 Pro Max і 17 Pro Max, знятий з однієї й тої ж точки, виглядає так:

iPhone 16 Pro Max, 120mm

iPhone 17 Pro Max, 200mm 

(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі) 

9. Екран

Розміри, частота оновлення та інші параметри залишились тими ж самими, що й у попереднього покоління, але пікова яскравість екрана тепер 3000 nits – і цю різницю я помітив неодноразово на яскравому сонці.

10. Розміри

Як показує сторінка порівняння в Apple, 17 Pro Max на 0,4-мм вище (163,4-мм проти 163-мм у 16 Pro Max), на стільки ж ширший (78-мм проти 77,6-мм), і на 0,5-мм товстіший (8,75-мм проти 8,25-мм). Різниця насправді мінімальна, і в руках вона не відчувається. Що відчувається, так це те, що закругленість країв задньої стінки має більший діаметр, і це може створювати ефект, ніби телефон суттєво товстіший (давайте вже без фетшеймінгу).

11. Вага

17 Pro Max на «цілих» 6 грамів важче, ніж 16 Pro Max (233 проти 227, більше ніж 2%). Тобто різниця така, що в руках і непомітно.

iPhone 16 Pro Max, 120 mm ƒ2.8

iPhone 17 Pro Max, 100 mm ƒ2.8 

(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі) 

12. Подвійний запис відео

Хотів поклястися, що бачив цю функціональність раніше, але зрозумів, що, скоріше за все, це були сторонні програми, які при цьому ще й дуже глючили. Тепер функціональність запису з двох камер (позаду і фронтальної) зразу вбудована в систему. Я впевнений, що і 16 Pro Max міг би впоратися з цим, але, видно, маркетинг Apple вирішив інакше.

13. Швидка зарядка

Тепер, якщо використовувати зарядку з потужним адаптером (40W чи вище), 17 Pro Max набере 50% за 20 хвилин при зарядці через USB-С кабель, а не за 35. Що можна тільки вітати (після того, як ви придбаєте додатково такий адаптер, який не входить в комплект телефону). Якщо у вас є адаптер І MagSafe для бездротової зарядки, то 50% набереться за 30 хвилин. Той випадок, коли швидше точно краще. Сподіваюсь, що це не сильно впливає на здоров’я акумулятора.

14. Новий Bluetooth

Ага, не чекали? Серйозні інновації! Насправді для звичайних користувачів переваг від цього не так багато, але потенційно краще визначення відстані між пристроями з Bluetooth може бути корисним для всіляких трекерів і т.д. Він, як і Wifi7 – частина нового чипу N1, який забезпечує роботу різних мережевих інтерфейсів. Якби ще б Apple придумала механізм перенесення доданих Bluetooth пристроїв при переїзді між телефонами, то взагалі було б прекрасно – AirPods і Apple Watch, звичайно, переїжджають, а решту доводиться додавати знову.

15. Ліхтарик

Мені (і не тільки мені) здалось, що ліхтарик став потужнішим, ніж в попередній моделі, але без спеціального обладнання це, скоріше за все, не вияснити, а Apple про це не пише.

16. Камера парового охолодження

Майже забув. Штука для ефективного розсіювання тепла всередині телефону – герметична камера з невеликою кількістю рідини, яка перетворюється на пару і розподіляє тепло по поверхні камери. Не знаю, чи це завдяки камері, чи чомусь іншому, але при використанні телефон дійсно поки що не нагрівався так сильно, як попередня модель. Правда, «зачекайте, телефон не заряджається, бо сильно теплий» мені все одно попадалося.

iPhone 17 Pro Max, 100 mm ƒ2.8 

(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі) 

17. Memory Integrity Enforcement (MIE)

Взагалі-то це нова функція процесора A19, але про неї можна сказати окремо. Це апаратна функція безпеки пам’яті у пристрої, яка слідкує за тим, що доступ в пам’яті відбувається у дозволений спосіб, що блокує типові механізми експлуатації, такі як переповнення буфера, і зменшує ризик віддаленого виконання коду. Все працює непомітно для користувачів, але, вочевидь, робить нове покоління телефонів з чипами A19 безпечнішими.

Фух, вдалося таки знайти 17 відмінностей між моделями. Нагадую, що якщо ви, як нормальна людина, використовуєте iPhone три-чотири роки, то цих відмінностей у вашому випадку буде набагато більше. Але вам доведеться шукати їх самостійно.

17 відмінностей iPhone 17 Pro Max

Щорічний захід Apple по анонсу нових моделей iPhone і супутніх аксесуарів був зазвичай сфокусований на головному (ті, хто чекав нових Маків чи інших анонсів, як завжди були розчаровані). Apple немає сенсу розбавляти головний месседж про iPhone чимось, що не має прямого відношення до смартфонів – для тих продуктів завжди можна буде зробити окремий анонс.

Apple почала з AirPods Pro 3

Як людина, яка проводить в AirPods Pro 5-7 годин на день, використовуючи їх для робочих дзвінків (як навушники, мікрофон в камері), я не можу не бути в захваті від покращень. 8 годин роботи в режимі noise cancellation – те, що треба, хоча схоже на те, що загальний час роботи (тобто з перезарядками в кейсі) став менше. Захист слуху за рахунок кращих насадок – для мене особисто дуже корисно: я постійно надягаю навушники, коли виїжджаю на AC Cobra, де сидиш поруч з однією з вихлопних труб і рівнем шуму 100дБ і вище. Переклад мов «находу» і сенсор пульсу в цій ситуації – додаткові і приємні бонуси в новій версії навушників, які і до цього були зовсім непогані.

Апдейти Apple Watch в цьому році мене теж не дуже зацікавили: очевидно, інвестиція декілька років назад в Apple Watch Ultra першого покоління, коли тоді здавалася надзвичайною («смарт-годинник за 800 доларів!»), добре повертається відсутністю бажання купляти нові версії, в яких не те, щоб кожний рік додають мега-прориви.

Я чекав, коли годинники почнуть міряти тиск, і цю можливість у версії Apple Watch 11 і Apple Watch Ultra 3 – додали в цьому році. Але не зовсім в тому вигляді, в якому я чекав: як я розумію, не має можливості конкретно поміряти «прямо зараз» і отримати результати в числах. Як і з температурою, годинник сам щось там аналізує, і потім видасть повідомлення про те, що у людини можливо виявлений підвищений тиск. Очевидно, що технологія з рукавом, який перетискає руку, і насправді міряє тиск, ще не доїхала в повноцінній мірі до годинника.

Власне, в Ultra цього року додали трохи більш яскравий дисплей, який також став трошки більшим, і збільшили час роботи годинника до 42 годин. Потенційно має бути достатньо на два дні роботи. Але в ситуації, коли для другого дня все одно частіше за все «про всяк випадок» заряджаєш, 36 там годин чи 42 години – не так критично. Я вже почав планувати хайк наступного року на 4 дні, де не буде взагалі електрики, і думаю про те, що мені, скоріш за все, доведеться взяти якийсь простий трекер, який зможе тиждень просто рахувати кроки, відстань, вертикальний набір і все таке інше. Якщо раптом мій Ultra 1 почне здавати різко, то я подивлюся на розпродажі на Ultra 3. Але прямо щоб бігти міняти зараз – не бачу особливої необхідності.

«Звичайні» iPhone 17 (не Pro) цього року отримали, як я розумію, «від старшого брата» деякі апгрейди типу ProMotion екранів на 120Гц, покращення камер, кращий захист від подряпин, і навіть 256ГБ памʼяті в базі. Хороші, достойні телефони, нічого не можу сказати, крім того, що власники Xiaomi все одно будуть розказувати, що «все це вже в них 100 років було».

Apple закінчувала моделями Pro, але я про них скажу спочатку. Компанія продовжує штовхати моделі Pro в напрямку відео-професіоналів, з підтримкою усіляких кодеків і навіть версією на 2ТБ за 2000 доларів. Цього року Apple відмовилася від титану, на рекламу якого витратила два роки, і перейшла на алюміній. Але замість титанової рамки у iPhone Pro тепер виточений з цільного бруска алюмінію unibody корпус. Це має суттєво вплинути на перегляди відео всіх ютюберів, які 19 числа будуть один поперед другого гнути айфони на камеру і показувати, як вони гнуться тепер. 48МП сенсори у всіх трьох камер, покращення фронтальної камери для покоління селфі, і величезна батарея всередині (особливо якщо у телефона eSim) – ось ніби-то і всі основні покращення.

Погіршення – якщо слухати інтернет – в зовнішньому вигляді телефону, який тепер має «плато» для камер (виступ на всю ширину телефону, з якого все одно ще додатково з одного боку виступають камери – рівно він на столі все одно лежати не буде). Сотні експертів по думкам Стіва Джобса виступають з авторитетними заявами, що Джобс не допустив би такого різноманіття об’єктів позаду телефона – і плато з камерами, и керамічна пластина для безпроводної зарядки, і навіть логотип яблочний нібито не ідеально по центру. Не знаю, мені особисто помаранчевий колір подобається, і хоча в мене 16 Pro Max зараз, я думаю, що 17 Pro Max я собі таки візьму. С погляду технологічного апгрейду не прорив, але заміна одного на інший коштує $500 (трейд-ін в Apple) – не така вже і велика ціна за все, що я вже згадав, і ще керамічне покриття і покращення в охолодженні телефону.

iPhone Air я залишив на кінець, тому що це очевидно сама цікава іновація Apple в цьому році. Безумовно, ті самі ютюбери будуть намагатися зігнути і iPhone Air – адже як інакше довести, що 1000 доларів за нього це просто викинуті гроші на новий foldable телефон Apple. Якщо серйозно, то цікаво, що у Air поки що не має номеру версії, і подивимося, що буде через рік. Але досягнення в мініатюризації Apple важко відкинути: фактично, майже весь телефон з камерою вмістився в те саме виступаюче «плато», а решту корпусу займає акумулятор:

Тут і прийдеться до місця титан, який тепер більше не потрібний в iPhone Pro. Очевидно, для такого тонкого корпусу потрібний міцніший матеріал, ніж алюміний. Я тут потримав в руках iPod nano товщиною 6,2мм, а потім згадав, що в мене є ще iPad Pro товщиною 5,3мм. iPhone Air товщиною всього 5,6мм, тобто майже такий самий, як і iPad Pro (якщо, звичайно, не звертати увагу на «плато» і камеру). Мені дуже подобається iPhone Air, і якщо б не моє бажання завжди мати з собою максимум акумулятора і різноманіття камер в телефоні, я б вибрав Air. (Голос на фоні шепоче у вухо, що в поїздках в мене з собою і так завжди зовнішній акумулятор, і фотоапарат, тому я все ще з собою торгуюсь). Але цей популярний коментарій в інтернеті про «навіщо мені ці тонкощі, дайте акумулятор» також треба ігнорувати, тому що для цих людей якраз і існують інші моделі телефонів з більшим акумулятором.

Цікавіше те, для чого Apple зробила такий тонкий телефон в принципі. Багато чуток, що Apple працює над телефоном-розкладачкою, і тому всі її експерименти з мініатюризацією, скоріше за все, якраз відбуваються в цьому напрямку – просто уявіть собі два Air, обʼєднані одним гнучким екраном. Зменшення компонентів потрібне і для «розумних» окулярів – тобто зменшення гарнітури Apple Vision до розмірів щоденного пристрою, який можна носити на обличчі. Та чи мало де можна потім всі свої напрацювання по зменшенню компонентів використати? І заодно зібрати грошей з тих, хто цінує стиль трошки більше за час роботи від акумулятора?

Коротше кажучи, цікавий захід, фокусування Apple теж цікаве, хоча і еволюційне. А скептиків, які стверджують, що «Джобс би цього не допустив», можна просто ігнорувати: вони гадки не мають про те, що говорять.

iPhone Air та інші новинки Apple осені 2025 року

Минулого тижня, 7 серпня, генеральний директор Apple Тім Кук з’явився у Білому домі та вручив Дональду Трампу виготовлену на замовлення скляну табличку на 24-каратній золотій основі, з гравіюванням імені Трампа та написом «MADE IN USA». На тому ж заході Apple оголосила про інвестиції в розмірі 100 млрд дол. у виробництво у США – і підтвердила, що отримала звільнення від масштабних тарифів на напівпровідники.

Реакція інтернету була достатньо однозначною, але я взяв невелику паузу, щоб усе зважити. Я подумав, і все одно не можу знайти варіанту, в якому ця подія може виглядати добре в цілому. Безумовно, «добре» – поняття, яке залежить від контексту та інших факторів. Таке підлабузництво Кука до Трампа, напевно, добре для самої компанії Apple, її акціонерів, працівників компанії, яка забезпечує їх роботою, і т.д. Але час і обставини виглядали занадто показово: подарунок, золото, економічна поступка. Це більше схоже не на випадковість, а на продуманий обмін – сучасне відлуння транзакційної політики, що ставить під сумнів корпоративну доброчесність. Правда, де власне закінчується «транзакційна політика» і розпочинається корупція – я не беруся сказати.

Повернення до феодального підлещування

У середньовіччі подарунки правителям були не просто знаком вдячності – це були публічні заяви про вірність, які часто винагороджувалися землею, титулами чи іншими привілеями. Жест Кука виглядав так само: урочиста присяга на вірність в обмін на прихильність, тільки тепер «привілей» вимірюється мільярдами, зекономленими на тарифах.

Можливо, Тіма Кука в школі не били, і він не засвоїв важливий урок, що bully (не можу придумати хорошого перекладу) якщо і відстають, то ненадовго. Так, можна пообіцяти фабрику, і потім 5 років її потихеньку будувати, сподіваючись на зміну влади, але bullies рідко відстають від обраної жертви.

Корупція на видноті?

Коли генеральний директор компанії дарує главі держави оздоблений золотом презент і відразу після цього отримує значну економічну вигоду, виникає просте, але серйозне питання: це звичайна справа чи корупція, замаскована під корпоративний глянець? Навіть якщо це формально не порушує закону, саме сприйняття купівлі впливу може бути не менш руйнівним для довіри суспільства.

Ці всі сцени (особливо на фоні «безодні смаку» з золотом на стінах Овального кабінету) найбільше нагадують сцени з життя диктаторів країн третього світу, в який, здається, США летить дуже стрімко. Моральний образ, який Apple будувала багато років, розпадається приблизно з тою ж швидкістю.

Дилема для користувачів Apple

База клієнтів Apple широка та політично різноманітна – але далеко не вся підтримує Трампа. Для багатьох користувачів, які виступають проти його політики, цей жест може здатися сигналом, що бренд, у який вони інвестували, підтримує лідера, якого вони відкидають. Це може підірвати лояльність і підштовхнути їх до конкурентів, які уникають політичних демонстрацій. Правда, якщо у власників Tesla, які втратили пошану до Маска після подій за останні роки, є багато альтернатив у вигляді інших EV, то зіскочити з екосистеми Apple і перейти на Android так просто мало кому вдасться. Але репутаційно такі кроки Кука точно шкодять Apple.

Підсумок

Це був не просто подарунок. Це була вистава з глибокими історичними паралелями, що сигналізує про лояльність до влади в обмін на матеріальні вигоди. І для компанії, яка позиціює себе як принципову та прогресивну, це небезпечний сигнал – такий, що може коштувати більше, ніж будь-яке звільнення від тарифів.

Золота присяга лояльності від Тіма Кука

Намагаюся підтримувати мою регулярну рубрику в блозі – про квартальні результати Apple. Компанія підбила підсумки третьої чверті 2025 року, і вона вийшла дуже сильною. Виручка – 94 млрд дол., що на 10% більше, ніж торік, і вище прогнозів аналітиків (~89 млрд дол.). Прибуток на акцію (EPS) склав $1,57, зростання 12%, а чистий прибуток – близько 23,4 млрд дол.

Головний локомотив – iPhone, який приніс 44,6 млрд дол., що на 13% більше, ніж рік тому, і значно перевищив очікування. Mac також у плюсі – 8,05 млрд дол., +15%. Сервіси оновили рекорд, заробивши 27,4 млрд дол. (+13%). А от iPad просів на 8% до 6,6 млрд дол., а носимі пристрої та аксесуари впали майже на 9% до 7,4 млрд дол.

Цікаво, що Китай уперше з кінця 2023 року показав зростання – +4% до 15,4 млрд дол. Тім Кук зазначив, що Apple бачить двозначне зростання по iPhone, Mac та сервісах у всіх регіонах, і нагадав про оновлення на WWDC25 – нову Apple Intelligence та редизайн систем. Хоча ми знаємо, як Apple відстає від конкурентів по AI, а новий дизайн вийшов дещо неоднозначним.

Великий фокус зараз – штучний інтелект. Apple переміщує команди всередині компанії, розглядає купівлю AI‑стартапів, таких як Perplexity та Anthropic, а персоналізована Siri з AI очікується лише у 2026 році (реліз затримується через високі вимоги до надійності). Зате встигли показати про неї рекламу ще рік назад, молодці!

Історія з тарифами теж важлива. За квартал Apple заплатила 800 млн дол. мит (на 100 млн менше очікуваного), але в наступному кварталі це буде вже 1,1 млрд дол. Виробництво iPhone поступово переїжджає в Індію, а Mac – у В’єтнам, щоб зменшити вплив мит і залежність від Китаю. Але тут Індія потрапила під приціл адміністрації Трампа, тому що купує нафту у росії, і диверсифікація в Індію може не врятувати Apple.

Після звіту акції Apple підросли на 2-3%. Прогноз на наступний квартал оптимістичний: компанія очікує впевненого зростання виручки, але багато залежатиме від циклів iPhone і швидкості інтеграції AI у продукти.

Мій висновок: класичний квартал Apple. iPhone та сервіси тягнуть на собі все, Mac допомагає, iPad і аксесуари буксують, але загалом цифри виглядають потужно. Інвестиції в AI – це ставка на майбутнє, а перенесення виробництва в Індію та В’єтнам показує, що компанія серйозно перебудовує стратегію, хоча і результат поки що неясний. У цілому – Apple знову довела, що вміє грати в довгу.

Фінансові результати Apple за III квартал