Після того, як я поскаржився, що iPhone 16 Pro не приніс задоволення (хоча це не допомогло, і мене все одно назвали сектантом), я примудрився непомітно для себе оновити ще один пристрій, яким користуюсь досить часто. Не стану вкотре розповідати, як люблю iPad mini. Робив вже це неодноразово. Отже нещодавно Apple випустила оновлення цього планшета, і я, не роздумуючи довго, швидко обміняв стару модель на нову з невеликою доплатою.

Мої сценарії використання iPad mini скоріше з категорії зручності, ніж необхідності. Але інколи це набагато зручніший і належний пристрій, ніж iPhone чи iPad Pro. Але на той момент мій iPad mini почав досить помітно гальмувати при виконанні більшості завдань. Навіть на момент його випуску Apple встановила туди не найшвидший процесор, і з часом, через старіння і бети, швидкість роботи також не покращується. А потім я почав писати замітку про пристрої-розкладушки, і мені прийшла чудова думка про iPad mini.

В екстер’єрі нового iPad mini, крім кольорів, нічого не змінилося – основні зміни відбулися всередині. Новий процесор A17 та вдвічі збільшена оперативна пам’ять до 8 ГБ і сховище до 128 ГБ – ось, власне, весь апгрейд (який дозволяє забезпечити роботу Apple Intelligence на пристрої). Інші речі, такі як підтримка нового стилуса з можливістю «малювати», не торкаючись екрана, швидший порт USB-C і швидший WiFi 6E, підтримка Smart HDR 4 у фото вже менш критичні. Підтримка eSIM або нового FinalCut Pro для iPad мені ще менш актуальні. Здавалося б, навіть нема чому радіти.

А от і навпаки! При переході з iPhone 15 Pro на 16 Pro різниця в продуктивності не так помітна, оскільки різниця між пристроями всього лише рік. Попередній iPad mini я купив у березні 2021 року, і за три з половиною роки продуктивність процесорів Apple зробила великий стрибок уперед, а збільшена пам’ять тільки цьому допомагає. В результаті, відчуття від нового пристрою найпозитивніші, без тіні сумніву і жалю щодо цього оновлення. Навіть той самий «jelly scrolling» (затримки в рендерінгу при прокрутці контенту), хоча і не зник повністю, став набагато менш помітним. Екран у mini досі LCD, тому, звісно, після OLED в останніх iPad Pro очі трохи помічають різницю в якості. Зі сховищем на 128 ГБ я вже добре уявляю, як можна буде заповнити iPad фільмами й серіалами та брати його з собою у поїздки. У відрядженні рюкзак з цим iPad разом із новим 14-дюймовим MacBook Pro буде відчуватися як пушинка! (Ну, може, не зовсім. Але точно легше, ніж із 16-дюймовим Маком. Якщо ви запитаєте, чому ці фільми та серіали не записати на робочий комп’ютер, то я скажу, що ключове слово – це «робочий». Я принципово намагаюся не змішувати особистий і робочий контенти з багатьох причин).

Словом, іноді апгрейди можуть радувати, і дуже!

Про апгрейди із задоволенням

Чесно кажучи, після анонсу лінійки iPhone 16 я вирішив, що не бачу особливого сенсу змінювати свій 15 Pro Max. Нововведення, які я побачив під час презентації, мене не вразили настільки, щоб переходити на новий телефон з попереднього покоління. (Так взагалі-то роблять тільки запеклі гіки, а нормальні люди оновлюють свої смартфони кожні 3-4 роки). Думаю всі великі зміни Apple притримує для наступного року, де вони сподіваються запустити так званий суперцикл оновлень телефонів у користувачів, які на той час остаточно втомляться від поточного дизайну.

І все ж новий смартфон у мене з'явився. Річ у тому, що у знайомої її старий iPhone 11 вже розсипався на частини, і їй потрібна була заміна. 15 Pro Max її більш ніж влаштовував. Тим більше що я був готовий продати його за ціною trade-in в Apple, яка завжди на $150-200 нижча за ціну такого смартфона на eBay. Крім цього, у мене був практично новий телефон, оскільки за два місяці до цього Apple його поміняла через пошкодження за програмою Apple Care+ (не питайте).

Коротше, якщо ви продерлися через цей напад графоманії, ви зрозуміли, що я не сильно хотів iPhone 16 Pro Max, і він у цьому плані мене абсолютно не розчарував. Я чесно не можу придумати бодай якесь виправдання для когось, хто б оцінив перехід на нього з 15-ї версії (або навіть з 14-ї!). Настільки це пересічне оновлення в Apple. Усі маркетингові розповіді про «розробку телефону для AI», який потім розмазують тонким шаром апдейтів на більш ніж пів року – всього лише розповіді. У сухому залишку ми отримуємо трохи більший екран при майже тому самому розмірі телефону, що й попередня модель, новий процесор, який трохи швидший за процесор у 15 Pro Max, фізичну кнопку для знімання камерою (про це нижче) – і, загалом, усе. На дрібні зміни типу нового сенсора для ультраширококутної камери можна практично не звертати уваги.

Коробки від 15 Pro Max і 16 Pro Max

Насправді я люблю робити знімки в ультраширику, і якраз новий сенсор для цієї камери мене цікавив найбільше. Але як я не розглядав результати, я не можу сказати, що вони радикально відрізняються від тих кадрів, які знімав iPhone 15 Pro Max. При яскравому світлі ще виходить більш-менш пристойно, але в темряві все те саме свято шуму і розмиття:

5х телефото, з іншого боку, якось нез'ясовно став кращим і іноді видає непоганий результат, хоча начебто ніяких змін там не було:

Головна камера під час знімання вдень з гарним світлом, підрізає крила аргументу, що було б непогано все-таки брати повноцінний фотоапарат із собою в поїздки:

Інша помітна зміна – виділена кнопка для фотокамери – теж мала багатообіцяльний вигляд. Але коли тільки вийшли перші огляди нового iPhone, журналісти обережно писали про те, що «до кнопки треба звикнути». І я можу сказати про себе, що я досі до неї звикаю. Правильне натискання для перемикань режимів і опцій тут настільки нетривіальне, що частіше простіше і швидше вибрати ці опції на екрані. Ба більше, я неодноразово виявляв, що я випадково змінюю ці опції, навіть непомітно для себе. Можливо, це добре для тих, хто дуже сфокусований на процесі, і уважно дивиться на екран, але я неодноразово виявляв, що знімав частину кадрів у зовсім не тому наборі налаштувань, які я хотів спочатку.

Єдине, що рятує – це те, що тепер ці налаштування відтінків у кадрі можна змінювати постфактум, тож знімання не в тому режимі не таке критичне.

Ці набори налаштувань – Фотостилі, як називає їх виробник, до речі, підкреслюють, що Apple здалася в боротьбі за «найкращі фото зі смартфонів», намагаючись переконати користувачів, що постпроцесинг фото, який робив iPhone, найкращий. (Може бути, але точно занадто агресивний). Тепер кожен може навіть після того, як кадр знято, змінити те, як камера обробляє кольори, відтінки шкіри, тіні. Ця штука мені дуже сподобалася. І, як я розумію, це особливість саме нової версії цих фотографічних стилів, які доступні тільки на 16-му «поколінні» iPhone. Коротше, з камерами в новій моделі все не так однозначно. І якщо ви не знімаєте айфоном професійне відео (Apple робить на цьому сильний акцент), то багато з поліпшень можете і не помітити.

Apple також стверджує, що час роботи від акумулятора вкотре збільшився (в інтернеті пишуть, що місткість акумулятора змінилася з 4422 мАг до 4685 мАг), але я цього якось не помітив. Щоправда, обмовлюся, що я зазвичай сиджу на бета-версіях iOS, які не оптимізовані з погляду енергоспоживання. Але в поїздках, коли я цілий день міг проводити далеко від зарядки, мені доводилося брати з собою зовнішній акумулятор, тому що після обіду батарейка в телефоні починала закінчуватися. Коротше, порівняно з 15 Pro Max, у моєму випадку при щоденному використанні я не помітив змін.

Швидкість роботи з новим процесором? Загалом як зазвичай при послідовному оновленні поколінь телефонів: «ну так, начебто додатки запускаються трохи швидше, і, здається, навіть трохи швидше працюють». А в іншому – все як завжди – багато що трошки краще, в рамках традиційної формули ітеративних оновлень Apple в останні кілька років.

iPhone 16 Pro Max

Щодня стежити за всіма новинами та оновленнями Apple часто не вистачає часу, оскільки життя обростає безліччю інших цікавих речей. Але Apple не стоїть на місці, і продовжує випускати нові продукти та оновлення, і іноді має сенс витратити трохи часу, щоб уважніше поглянути, що ж там відбувається. (Я навіть купив iPhone 16 Pro, і розповім про це трохи пізніше). Про iPhone я згадав, тому що Apple стверджує, що це перший телефон, який створювався для функцій Apple Intelligence.

І це вкрай іронічно, бо більшість цих «інтелектуальних» функцій на момент старту продажів нової моделі телефону навіть не були доступні, і їх поступово випускатимуть протягом найближчих кількох місяців. Але це не завадило Apple згадати їх у документі про «всі нові можливості iOS 18», який я так люблю читати раз на рік. Я пройшовся цим документом, і згадаю те, що мені особисто сподобалося, або я відзначив для себе як потенційно корисну штуку. Я можу навіть згадати якісь із функцій, що входять до Apple Intelligence, бо вже якийсь час користуюся бетою iOS 18.1, де частина цих функцій присутня.

Функції Writing Tools по роботі з текстом з категорії AI мені однозначно зайшли. Вони не такі просунуті, як це може робити ChatGPT або Grammarly, але частіше за все, це мені не особливо й потрібно. Конкретно, функціями Proofread і Rewrite я користуюся досить часто.

Резюмування пошти, повідомлень, групи повідомлень частіше корисне, ніж ні. Хоча зазвичай не усуває необхідності прочитати конкретні повідомлення або листи повністю.

Clean Up tool у фотографіях для видалення непотрібних об'єктів – одна з тих функцій, яка викликає питання «чому так довго зайняло їм це нарешті зробити?».

Сподобався новий Control Center, в якому можна гнучкіше комбінувати та налаштовувати об'єкти швидкого доступу. Взагалі Control Center виріс із простої дошки з перемикачами в такий собі пульт управління польотом космічного корабля, і, можливо, що пора б уже Apple зупинитися з навертанням функціональності там.

Новий дизайн додатка Photos вийшов спірний. Загалом мені подобається фокус на фотографіях. Але як людина, яка (особливо в кількох ранніх бетах) стикалася з неможливістю знайти, куди ж поділися мої Favorites, не впевнений, що я схвалюю цей редизайн. Але загалом цікавих поліпшень у Photos з'явилося багато, зокрема й для організації різних типів контенту.

У застосунку для повідомлень я схвалюю можливість планування надсилання повідомлень на пізніший час.

У Safari я великий фанат нової функції з можливістю заховати різні елементи вебсайтів. З огляду на жахливий стан сучасного вебу з величезною кількістю неключових компонентів на сайтах, ця функція дає відчуття повернення контролю над інтернетом, нехай і умовним.

Додаток Passwords – знову ж таки, з категорії «нарешті!». Keychain Access та інтеграція в системних налаштуваннях були якоюсь пародією на менеджер паролів. З появою окремого застосунку для паролів його буде достатньо більшості користувачів. Щоб не шукати альтернативи, яким ще незрозуміло наскільки можна довіряти. Ба більше, ці паролі доступні й на Windows.

У додатку Notes перспективно виглядають транскрибування тексту і математичні замітки. Хоча ні тим, ні іншим я поки що не користувався. Туди ж, як я розумію, підуть і дзвінки, які тепер можна записувати. Відсутність цієї функції зазвичай дуже хвилювала користувачів Android.

Обмежений доступ до адресної книги для додатків. У минулому, якщо додаток просив доступ до адресної книги, він отримував доступ відразу до всіх контактів. Тепер же, як і з фотографіями, необов'язково видавати відразу повний доступ, але можна вказати певний запис.

Не знайшов у списку, до речі, але звернув увагу сам, коли користувався: тепер застосунок Camera під час запису відео пропонує поставити запис на паузу, щоб потім продовжити запис у той самий файл.

Нарешті можливість продовжувати програвати музику під час знімання відео!

Навігація очима: «Керуйте всіма функціями iPhone лише за допомогою очей, включаючи функцію Dwell Control для дотиків. Працює з усіма вашими улюбленими програмами, не потребуючи додаткового обладнання».

Музика через механізм вібрацій: «Підлаштовує Taptic Engine iPhone до ритму пісень, щоб глухі та люди, що слабо чують, могли насолоджуватися каталогом Apple Music».

Боротьба із заколисуванням під час руху: «Новий досвід для iPhone, який може допомогти зменшити хворобу руху пасажирів у рухомих транспортних засобах. Точки з'являються на екрані iPhone і за допомогою вбудованих датчиків рухаються разом із транспортним засобом, щоб зменшити сенсорний конфлікт, не заважаючи при цьому вашому контенту».

Графіка в калькуляторі! Для розробника, у якого графічний калькулятор був одним з обов'язкових вбудованих пакетів у систему багато років, від самого початку PowerPC. (Окремий бонус – абсолютно божевільна історія про те, як розробники, звільнені з Apple, доопрацьовували цей калькулятор на прототипах з PowerPC, пробираючись потайки в офіс Apple. Сьогодні таке неможливо).

Управління променем ліхтарика прям ух!

Автоматичне перемикання мови на клавіатурі: «Багатомовна клавіатура розпізнає мову, яку ви востаннє використовували в повідомленнях, і перемикається автоматично, тож, якщо ви переписувалися з другом на хінді, а з родиною – на маратхі, то можете продовжити спілкування з того самого місця, на якому зупинилися».

Запис і транскрибування дзвінків, які я вже згадував. Я поки цим не користувався, але, повторюся, багато хто вважає це дуже корисною можливістю.

Взагалі, список усіх нових функцій досить об'ємний, тому рекомендую перечитати самостійно, напевно, ви знайдете там щось, що ви пропустили, а вам може стати в пригоді.

Нові цікаві функції iOS 18

Вже якийсь час збираюся продовжити розповідь про мою колекцію різних Mac-ів, що випадково вийшла. «Випадково» – тому, що спочатку я якось не планував створювати колекцію, а потім воно якось саме вийшло. А тим часом в ній з останнього оновлення теж були поповнення. Зараз вона налічує близько 25 комп'ютерів, включаючи кілька з останньої знахідки. (З якої я вирішив залишити собі три комп'ютери, а решта як вийде – може щось вдасться продати, а щось піде на лавочки. Я розповім про них окремо, тим більше що там мені дістався неймовірний бонус). Повертаючись до колекції, у списку з того, що я хотів би мати у своїй колекції, залишилося не так багато пристроїв.

Що додалося за останні пару місяців? По-перше, ще один Newton 110 (прадід iPhone). Насправді я дуже хотів купити стилус до того MessagePad, який мені дістався бонусом, але стилус чомусь мало хто продає окремо. Тому коли я побачив лот, де був одразу і стилус, і сам PDA до нього на додачу, та ще й недорого – то я одразу ж його купив.

Попри те, що у мене досить давно є iMac G3 (який, здається, був першим з історичних комп'ютерів), до мене в якийсь момент прийшло розуміння, що цей iMac – slot-loading модель, яка вміє засмоктувати та випльовувати диски – не зовсім true. Потрібен був цей оригінальний iMac, бажано з 1998 року, з підкладкою для CD-приводу. Його виявилося купити не так просто чомусь, і зайняло якийсь час знайти добрий робочий варіант. У результаті за $60 я знайшов робочий комп'ютер, у якого, на жаль, саме привід оптичних дисків застряг і не відкривався. Зате всередині все було дуже лампово і красиво: це був, очевидно, дитячий комп'ютер із великою кількістю освітніх та ігрових програм. І навіть у дисководі, що застряг, був диск з якимось додатком.

Я дослідив питання, і дійшов висновку, що найпростіше буде замінити привід цілком, оскільки попередній власник, мабуть, у спробах відкрити застряглий привід зламав кришку оптичного приводу. Я знайшов на eBay справний привід з кришкою того ж кольору (це важливо! тому, що навіщо нам дисковод з помаранчевою кнопкою в комп'ютері зелено-блакитного кольору?) і легко і невимушено замінив його. Це насправді робиться дуже легко: відкрутивши кілька гвинтів, можна вийняти відразу всі начинки iMac, приблизно як «хижак» з фільму виймав хребти у своїх жертв.

Далі заміна приводу – це ще пара гвинтів та переставити кабелі. Так що тепер я маю практично оригінальний iMac – жовтнева версія, Revision B з покращеним відеоадаптером ATI Rage Pro Turbo з 6 MB відеопам'яті.

Крім цього, я купив ще дідуся Mac Pro – Mac IICI. Але про нього мені особливо не хочеться говорити, бо коли я повертався з ним додому, в мене ззаду в'їхала інша машина. Не сильно, але достатньо, щоб асоціативно мозок став відключатися від думок про цей комп'ютер. А дарма, тому що цей Мак вважається одним із найкращих комп'ютерів, вироблених Apple у той час.

Інший лот зайняв у мене набагато більше часу на пошуки. Я давно приглядав iBook G3, і навіть мало не купив один пару років тому, але не зміг поїхати його забрати. З того часу їх стало тільки менше, а решта – дорожче. Але все-таки я його знайшов і навіть покращив!

Було очевидно, що в мою колекцію такий ноутбук потрібен обов'язково, але… Стільки всяких «але» виникло в процесі пошуку. По-перше, їх у принципі не дуже багато у продажу, тому що ноутбук був анонсований у 1999 році, і 25 років взагалі не всякий комп'ютер переживе. Ті варіанти, які трапляються – всі з різними комбінаціями типових проблем: батарея мертва практично у всіх, логотипи з верхньої кришки, як бачили, відвалюються, пластик тріскається практично скрізь, а часто – навколо логотипу Apple прямо під екраном. Більш-менш пристойні варіанти коштують досить серйозних грошей, як, наприклад, цей, що манив мене диском енциклопедії World Book – за $550:

Втім, 1999 року до World Book я стосунків ще не мав, але й $550 я платити не хотів. Один з пунктиків моєї колекції – це те, що експонати в ній мають бути придбані за можливий мінімум грошей, а краще безплатно! Facebook Marketplace не радував різноманітністю варіантів, тому я звернувся до eBay. На eBay я зіткнувся з тим, що я такий розумний не один, і мої ставки у спробах купити iBook за дешево швидко перебивали колекціонери з товстими гаманцями. Але після деяких спроб я все ж таки зміг відхопити лот за $200, практично без тріщин, але з відсутнім листочком логотипа, що я досить недорого полагодив, витративши гроші на філамент відповідного кольору.

Але найголовніше, що з придбанням такого iBook G3 я зібрав магічний «квадрат Джобса». Коли в 1997 році Стів Джобс повернувся до компанії Apple, він виявив величезну кількість бежевих комп'ютерів без чіткого позиціювання для кого вони взагалі. Він максимально спростив продуктову лінійку, сфокусувавшись на чотирьох сегментах:

(Скриншот із трансляції якоїсь презентації Джобса, якість вже якась є). Власне, на малюнку все зрозуміло: Джобс розділив споживчі та професійні пристрої на настільну та портативну категорію, де iMac та iBook були комп'ютерами для споживачів, а Power Mac та PowerBook – пристроями для професіоналів. Тоді для компанії, яка ледь залишалася на плаву, таке спрощення позиціювання було критично важливим, щоб донести меседж про продукти для споживачів.

В інтернеті є кілька варіантів цього квадрата, мені подобається цей:

І ось у мене є версія цього «квадрату»: iMac 1998, iBook 1999, Power Mac G3 1999, і PowerBook G3 «Wall Street» 1998 року. Він добре підкреслює, що колись Apple робила справді красиві комп'ютери.

Моя жалюгідна спроба відтворити квадрат Джобса

(Коли я розвантажував куплений недавно «піддон Power Mac-ів», теща побачила їх і запитала: «Це колись комп'ютери були такими красивими???». Джобс, здається, колись казав, що не варто озиратися назад, треба думати про рух уперед. З іншого боку, історію треба знати та пам'ятати, особливо якщо вона така красива.

Поповнення колекції та квадрат Джобса

Як я вже згадував раніше, я не надто планував купувати новий iPad. Мене майже влаштовував старенький iPad Pro із 2018 року. В принципі, з повноцінним комп'ютером необхідність iPad істотно знижується. Але є досить багато сценаріїв, в яких iPad виявляється зручніше (наприклад, брати із собою в поїздку замість комп'ютера, лежати на дивані, читаючи книгу тощо). Для цього, звичайно, iPad Pro з найпотужнішим процесором у лінійці Apple не потрібний. Але іноді я редагую фотографії або відео у тому числі на планшеті, і це вже може бути виправданням.

Якщо потрібні ще виправдання для покупки саме iPad Pro з M4 як топової моделі, то факт, що він прослужить щонайменше 5-6 років, теж допомагає виправдати бізнес-кейс. У моєму випадку трейд-ін за старий iPad Pro ($230) плюс освітня знижка та гіфт-карта на $100 (купівля відбувалася під час літньої промо-кампанії), допомагають впоратися з гіркотою втрати грошей. Тим більше що оплата, що залишилася, «розмазана» відносно невеликими щомісячними сумами на 12 місяців нульового кредиту по Apple Card. А iPad радує вже зараз, що, зрозуміло, безцінно.

Чи тішить він насправді? Це коли iPhone змінюєш щороку, тому що гік і все-таке, то інкрементальні апдейти між версіями не так сильно впадають у вічі. А нормальні люди користуються iPhone по 3-4-5 років, і, змінюючи їх, відчувають цей вау-ефект від прогресу. Ось так і я, мабуть, із цим iPad Pro після 6 років: апгрейд однозначно відчувається. Принципово, звичайно, нічого не змінилося – це все ще та ж сама рамка навколо екрану, але інкрементальні апдейти дисплея, процесора, і форм-фактора, що накопичилися, дають зрозуміти, що прогрес все-таки рухається. Одне зменшення ваги (навіть у комбінації з клавіатурою – про це нижче) одразу частково виправдовує апгрейд, а є Apple silicon M4, подвійний OLED екран і т.д.

Одна з причин, через яку я схилявся до заміни Pro на Pro, і не хотів iPad Air – ProMotion екран із частотою оновлення 120Гц. Так, Ultra Retina XDR і ось це все – це чудово, перенесення кольорів, яскравість, контрастність – на висоті. Але для мене адаптивна частота оновлення екрана виявляється найважливішим фактором. У мене залишився ще iPad mini, в якому відсутність ProMotion добре помітна при скролінгу тексту, і це мене підштовхувало до покупки саме Pro. Але треба віддати належне екрану в сучасному iPad Pro – він вищий за всякі похвали, і якщо вам важливо те, на що і куди ви дивитеся, то не пошкодувати грошей на відмінний екран однозначно варто. Ні, навіть не так: неймовірний екран в iPad Pro абсолютно коштує грошей, які просять за цей планшет.

Оскільки мені не потрібна вся неймовірна продуктивність M4, я купив базову версію із 256ГБ пам'яті. А це означає, що у процесора в моєму планшеті жалюгідні 8ГБ оперативної пам'яті і лише 9 ядер. Звичайно ж, навіть цієї скромної кількості достатньо, щоб помітити набагато вищу швидкість роботи пристрою, порівняно з моделлю, яку він замінив. Ще б пак, 6 років процесорного прогресу все-таки. Програми стартують швидше, перемикання та відновлення програм із фонового режиму відбуваються дуже швидко. І режим мультизадачності з усіма цими множинами вікон, перемикачем ліворуч і наборами додатків (я вже плутаюсь, як це все називається, і як це працює) теж не пригальмовує, як це відбувалося на моєму попередньому iPad. До речі, про ОС та багатозадачність. Якщо почитати огляди iPad Pro M4, основний рефрен, який там проходить – це те, що це чудовий пристрій, обмежений можливостями самої iPadOS. Може бути, пристрій і обмежений, але я особисто сумую за часом «однозадачності», тому що всі ці багатозначні концепції вікон і додатків мене плутають і спантеличують. До речі, Samsung Tab S9 з Android дуже схожі відчуття. Припускаю, що це вже просто вікове.

Один із основних апгрейдів для мене – це перенесення камери Face ID у iPad Pro у середину верхньої кромки екрана (коли iPad знаходиться у ландшафтній орієнтації). Скільки разів я бачив повідомлення на екрані попередньої моделі про те, що сканер Face ID недоступний (оскільки він закритий пальцем однієї з рук, що тримають iPad) – не злічити. Тепер же цю проблему нарешті вирішено.

Досить велика секція в описі iPad Pro на сайті Apple присвячена тому, наскільки це тонкий пристрій. Здавалося б, Джоні Айв пішов, а його справа живе. Безумовно, портативність у планшеті важлива, особливо якщо ви додаватимете до нього ще клавіатуру, але ця боротьба за частки міліметрів мені не дуже зрозуміла. Особливо якщо все одно до iPad треба чіпляти зовнішній аксесуар, що збільшує його розміри. У руці потримати його без чохлів і клавіатур, звичайно, здорово, але в реальному житті – навіть у корпоративному середовищі, де планшети можуть використовуватися лікарями, продавцями, виконробами та ін – вони найчастіше одягнені в товстий чохол, що мінімізує ризики впустити і розбити пристрій. Але якщо ви – досить смілива людина, яка використовує планшет без зовнішнього захисту, то ви зможете оцінити інженерний геній дизайнерів Apple, які зробили такий тонкий і потужний пристрій. Дуже легко забути, що в цьому корпусі завтовшки всього лише кілька міліметрів і неймовірний екран, який кращий за екрани в MacBook Pro, і найпотужніший в лінійці Apple процесор, гігабайти пам'яті та сховища, камери, лідер і Face ID, не кажучи вже про акумулятор, якого вистачає цілий день.

До речі, про «впустити і розбити». Раніше одним із тригерів не купувати iPad Pro для мене стала потреба купувати нову Apple Magic Keyboard для iPad, тому що стара стала несумісною з новим iPad Pro. Клавіатура недешева і витрачати ці додаткові гроші не хотілося. Але якщо я все одно купив iPad, я вирушив на пошуки альтернатив, які привели мене до покупки Logitech Combo Touch – теж зовнішньої клавіатури для планшета. Вона, на відміну від багатьох інших альтернатив, використовує той же роз'єм на задній кришці iPad, що й рідна клавіатура Apple, тому вона не використовує Bluetooth, і вона не має своєї батареї. Що робить її тонкою та легкою – те, що потрібно для такого тонкого та легкого планшета. Як вже потім я виявив, клавіатура Logitech має ще одну перевагу: верхня частина клавіатури, куди вставляється iPad, є ще й чохлом, який за допомогою магнітів з'єднується з рештою клавіатури. Його можна зусиллям «відірвати» від клавіатурної частини і піти з планшетом, який залишається захищеним у чохлі.

На відміну від Apple Magic Keyboard, планшет у клавіатурі Logitech не «парить» у повітрі, а перебуває у більш «ноутбучному» положенні. Для моментів, коли треба пальцем тицьнути в екран, це виявляється зручніше. Для підтримки екрана в розкритому положенні у чохла є підставка, що відкидається, яка дозволяє встановлювати різний кут планшету. Здається, цю ідею Logitech підглянула у Microsoft з їхніми пристроями Surface.

Сама клавіатура – саме клавіші – дуже пристойна, текст на ній набирати комфортно, позначається клавіатурний досвід компанії. Один нюанс, в порівнянні з Apple Magic Keyboard для iPad: кнопка «/», яка ліворуч від Return, половинна – проте Return великий. На AMK вона повнорозмірна, але Return менша (Caps Lock теж, до речі). Choose your poison, як кажуть.

Щоправда, говорячи про зручність, треба згадати, що конфігурація з підставкою під планшет робить набір тексту з iPad + Combo Touch на колінах не найзручнішим процесом: по суті, доводиться притискати зап'ястями клавіатуру до ніг, щоб вся конструкція не сильно бовталася.

Logitech має й кілька інших недоліків. По-перше, клавіатура не має наскрізного порту USB-C для того, щоб можна було заряджати планшет, підключивши кабель прямо в клавіатуру, як це може робити Apple Magic Keyboard. По-друге, тачпад у клавіатури, хоч і великий, але все ж таки механічний, на відміну від суто сенсорного в AMK, що спочатку створювало незвичні відчуття, хоча потім я трохи звик. Все-таки тачпади у Apple вище будь-яких похвал, і будь-яке відхилення від них відчувається дивно. І останнє – дуже вже на клавіатурі Logitech і чохлі залишаються помітними відбитки пальців, в основному на зовнішній стороні чохла, і це прямо впадає в очі. Але за половину ціни (я, як завжди, знайшов спосіб заощадити) від клавіатури Apple із цими недоліками можна змиритися.

Якщо резюмувати свої враження, то можу сказати, що я дуже радий апгрейду – у комбінації зі «зрізаними кутами», де вдалося трохи заощадити при покупці, це виходить мега-апгрейд після iPad Pro 2018 року. Чи можу я скористатися всіма можливостями, які пропонує такий потужний пристрій з процесором М4? Ні, швидше за все. Як жартували на Reddit, вихваляючись фото нових iPad Pro, «хороший пристрій для перегляду Netflix». Але сам пристрій і тим більше екран радують очі. Нехай це і додатковий пристрій Маку. Описуючи свої враження, я згадував, як у квітні 2010 року я стояв у черзі на відкриття магазину Apple Store, де мали розпочатися продажі найперших iPad. Той перший iPad виглядає сьогодні неймовірно архаїчно порівняно із сучасними пристроями. Добре, що пристрій залишився з нами і продовжує демонструвати прогрес завдяки інженерам Apple.

P.S. Я тут виявив у процесі, що ще й Apple Pencil другого покоління, який я мав, тепер несумісний з новим iPad Pro. Значить, він мені не дуже потрібний, мрія навчитися намалювати так і лишиться мрією.

Враження від iPad Pro M4

AI у текстах та картинках – це круто, звичайно, і треба віддати належне Apple за застосування цих алгоритмів у практичних та зрозумілих сценаріях. Але, як це часто буває з Apple, треба буде дочекатися реальної реалізації та подивитися, наскільки це дійсно добре працюватиме. Як відрізняються туризм та еміграція, так і відполіроване демо може відрізнятись від реальної роботи на реальному устрої.

Але мене у всій цій історії з Apple Intelligence найбільше зацікавила Apple Private Cloud Compute – технологія, яка має забезпечити обробку даних користувача на сервері, у разі, коли потрібно більше потужності, ніж може забезпечити сам пристрій.

Для непідготовленого користувача це може звучати круто та фантастично, для досвідченого експерта з безпеки це може звучати як жахливий сценарій. (Як ми знаємо, необережні анонси AI-шних функцій типу того ж Recall від Microsoft можуть призводити до паніки та наступного відкату від обіцянок увімкнути функцію за умовчанням).

У випадку з Private Cloud Compute (PCC) Apple обіцяє, що все це відбуватиметься у власних дата-центрах компанії, на власних серверах компанії, побудованих на чіпах компанії, та з використанням власної операційної системи. (Потенційно це має запобігти навіть теоретичній можливості шпигунського зараження серверів на виробництві, як колись писала Bloomberg. Нагадаю, що ця інформація так і не отримала офіційного підтвердження та доказів). Звернення до такого PCC відбуватиметься лише з прямого дозволу користувача. Apple обіцяє, що персонал дата-центрів не матиме доступу до даних, а вся передача даних ретельно загорнута у криптографічні протоколи. Крім цього, Apple пообіцяла зробити образи програмного забезпечення доступними для дослідників безпеки. Більш детальний опис процесу Apple опублікувала у себе на сайті.

Подивимося, як на це відреагують користувачі, які здебільшого до ШІ ставляться поки що насторожено.

Private Cloud Compute

Якщо ви не пам'ятаєте, термін «Sherlock» у контексті Apple означає, що компанія бере ідею програми або сервісу від сторонніх розробників та інтегрує її безпосередньо до своєї операційної системи. Це часто призводить до того, що цим розробникам доводиться шукати інші ідеї для своїх програм, тому що користувачі починають купувати їх продукти набагато менше, якщо в системі вже вбудована безплатна альтернатива.

Власне, термін виник у 90-х, коли Apple додала в MacOS 8 додаток для пошуку під назвою Sherlock, який був дуже схожий на додаток Watson компанії Karelia. Нібито навіть сам Стів Джобс тоді сказав розробникам, що, мовляв, «ваша програмка – це дрезина на рейках, а Apple – це поїзд, який мчить на всіх парах своїми ж рейками». Загалом, відтоді Apple ніколи не соромилася додавати до своєї системи фічі, які могли бути фундаментом сторонніх додатків.

Ось і під час останнього анонсу нових версій я звернув увагу на кілька речей, які напевно викликали смуток і печаль в офісах інших компаній:

• Нова програма Passwords, швидше за все, призведе до зниження продажів у багатьох менеджерів паролів (навіть попри те, що ця програма – просто покращення роботи з паролями, яка була раніше вбудована в системні налаштування);
• Window tiling у новій macOS – швидше за все, смерть для багатьох менеджерів вікон, доступних для Mac;
• Writing tools – інструменти для покращення перевірки тексту – напевно погані новини для утиліт типу Grammarly;
• Підтримка хайкінг-трейлів у картах, швидше за все, сильно засмутила розробників програми AllTrails і подібних до неї;
• Калькулятор на iPadOS (нарешті!) – вб'є більшість сторонніх додатків-калькуляторів в App Store;
• Транскрипція аудіо записів у тексти – є приблизно мільйон сервісів та програм, які займаються цим.

Я щось пропустив?

Sherlocking 2024

Я пропустив презентацію нових iPad, але потім уважно вивчив інформацію про новинки Apple і перечитав низку оглядів нових планшетів. Серйозно задумався про апгрейд, бо моєму iPad Pro вже шість років. Також я маю ще iPad mini шостого покоління. З'явилася ідея здати обидва iPad по trade-in і заплатити лише різницю за новий iPad Pro з екраном 11 дюймів. Однак подорожчання новинок призвело до того, що різниця між trade-in та доплатою все одно виходить чималенькою.

Можна було б спробувати перейти на iPad Air. Але якщо вже міняти пристрій раз на 5-6 років, то я вважаю краще купити топову модель і забути про апгрейд на тривалий період. До того ж новий iPad Pro такий, що, як вказували в багатьох оглядах, складається відчуття ніби Apple вже просто хизується спроможністю випускати подібні пристрої. Але за відповідну ціну.

Приблизно з такими думками я і поїхав до Apple Store помацати нові iPad і остаточно визначитися з апгрейдом. У магазині я погрався з усіма новими моделями iPad – звичайною «народною» моделлю, Air та Pro. Мене цікавили розмір екрана 11 дюймів. Оскільки 13 дюймів, як на мене, завеликі для планшета. Відразу скажу, якщо грошей у вас вистачає тільки на Air, то нові Pro краще навіть не дивитися. Тому що різниця між екранами у них суттєва. Відірватись від цього нового екрану в Pro просто неможливо. Яскравість, контрастність, передача кольору, насичений чорний в iPad Pro просто на якомусь захмарному рівні. Хоча й в iPad Air дисплей не найгірший.

Різниця у вазі між двома моделями лише 20 грамів. Але вона відчувається, коли береш обидва планшети до рук. При цьому iPad Pro з його процесором М4 у звичайних щоденних завданнях на кшталт запуску додатків або перегортання фотографій теж відчувається помітно швидше, ніж iPad Air. Що загалом не дивно, враховуючи різні покоління процесорів. З погляду дизайну, вони дуже схожі – звичайні пластини з екраном на всю площу.

Однак я не купив iPad Pro. І iPad Air я також не купив. Я подивився на обидва свої планшети, які привіз із собою в Apple Store на випадок, якщо вирішу зробити trade-in, і зрозумів, що вони ще цілком огого. Так що дякую Apple за велику економію грошей для сімейного бюджету.

Головною притичиною стало питання вартості цього апгрейду. Тому що окрім всього, як я й підозрював, моя Magic Keyboard до наявного iPad Pro виявилася несумісною з новим iPad Pro. Причому ця несумісність часткова, і я не впевнений, що вона виправдана. Контактний роз'єм між iPad Pro та клавіатурою якраз таки сумісний. Мені вдалося знайти становище, в якому новий iPad Pro працював зі старою клавіатурою. Але мені при цьому треба було тримати клавіатуру рукою. Тому що виріз під камеру трохи не збігається і, що ще гірше, магніти в новому iPad знаходяться в іншому місці. Не стверджуватиму, що це зроблено навмисно з метою змусити користувачів купувати нову Magic Keyboard. Однак необхідність заплатити додатково $300 за клавіатуру також змусила мене замислитись.

Нова клавіатура, до речі, чудова. Я набирав текст на ній, і вона мені дуже сподобалася тактильними відчуттями, наскільки вони можуть бути з таким малим ходом клавіш. Крім того, вона алюмінієва замість обтягнутої прогумованою матерією, що робить її відчутно преміальнішою. Однак я взяв свій старий iPad Pro з клавіатурою, потикав у нього, запускаючи програми та гортаючи фотографії, і зрозумів, що в мене цілком є ще як мінімум рік комфортного життя з цим пристроєм. Сподіваюся, що з падінням виторгу від планшетів на 17% (як у минулому кварталі), Apple все-таки якось перегляне свій підхід до цього сегменту. Можливо, в iPadOS 18 покажуть щось таке, що змусить мене знову задуматися про заміну планшетів? До WWDC залишилося не так довго.

Нові iPad як можливість зекономити

Мій допис на Facebook з жартом Apple Vision what?, як мені здалося, був сприйнятий трохи неправильно деякими читачами. Вони вирішили, що я декларую цю гарнітуру доповненої реальності провалом, хоча насправді я мав на увазі дещо інше.

Кілька місяців зі старту продажів не показують, наскільки провальним може бути товар. Навіть кілька років можуть не бути таким показником. Особливо для компанії як Apple, з її практично нескінченними запасами ресурсів, фінансових та людських. Я колись перекладав непогану статтю про те, як працює Apple у плані запуску своїх продуктів. Якщо звести її до версії TL; DR, то вийде таке:

• Apple спочатку довго і нудно «відточує» ключову суть і технології продукту, відкидаючи багато чого, що їм здається зайвим на той момент, і після цього випускає версію 1.0.
• Потім компанія поступово починає додавати до цього продукту якісь функції, які були відкинуті раніше, згодом доводячи продукт до відносно завершеного стану.

Іноді, як у випадку з Apple Watch, ці додавання та полірування поєднуються з півотом – тобто поворотом продукту в якомусь іншому напрямку (з дорогого золотого аксесуара – до фітнес-смартгодинника, що добре допомагає у щоденному використанні). Напевно, багато хто пам'ятає, що перші кілька років продажів Apple Watch крики про «закривайте проєкт» лунали багато звідки та досить голосно. Проте ми бачимо, що Apple продовжувала гнути свою лінію, і вивела Apple Watch в лідери смартгодинників.

Чи означає це, що Apple Vision Pro чекає на щось подібне? Ніхто не знає. Так само як ніхто за межами Apple не знає roadmap Apple Vision Pro, яка вже давно розписана як мінімум на пару років уперед. Ніхто не знає, які плани Б є в Apple з перенацілювання пристрою, якщо план А не спрацює. У принципі, якщо згадати 2007-2008 роки, то можна побачити й певні аналогії із запуском iPhone. Смартфон, анонсований і випущений у 2007 році, теж отримав сплеск продажів на самому старті, зібравши гіків та інших першопроходців. Потім продаж просів. Тому що і ціна була високою (на тлі інших телефонів), і альтернативи були доступні (mp3 плеєри, фотоапарати, і т.д.), і мобільний інтернет був так собі (wap, Flash, та інші померлі відтоді технології). Але згодом телефон отримував покращення, з'являлися нові речі типу App Store та сторонніх додатків, відбулося зниження ціни – і iPhone зайняв своє місце серед лідерів ринку.

Apple Vision Pro, звичайно, не iPhone і не Apple Watch – у тому плані, що це абсолютно нова та незвична категорія для масового споживача. Це вимагає нових юзкейсів, нового способу споживання інформації та зміни підходів до використання пристрою. Чи достатньо буде інновацій та роадмапу в Apple, щоб зі свого боку наблизити пристрій до масового користувача, поки той звикає до думки про те, як використовувати такий новий пристрій? Подивимося. А поки що ми спостерігаємо спад інтересу до Apple Vision Pro, що виявляється у відсутності новин, оглядів, обговорень, а також падіння цін на сам пристрій на онлайн-аукціонах. Власне, про це я й намагався пожартувати. До настання розуміння, провал це чи ні, ще мине якийсь час.

Перспективи Apple Vision Pro

Неодноразово стикався з підходом з боку розробників та адмінів, мовляв, користувач розумний, сам розбереться, нема чого для нього там спрощувати та спеціально підлаштовуватися. Справедливості заради, такі експерти трапляються дедалі рідше, але все ж трапляються. (Користувачі, звісно, різні бувають, і з погляду продуктового менеджера найкраще все-таки знати свою аудиторію. Але це окрема велика тема).

Але тут мене вкотре добре зачепило. Я повернув у робочий стан біло-блакитний Power Mac G3 і навіть модернізував його (stay tuned, про це розповім окремо). Звісно ж, як це буває часто з комп'ютерами, які були у використанні давно, там залишається купа додатків, документів тощо. Я зазвичай намагаюся це видаляти не дивлячись. У мене вже були прецеденти, коли я навіщось подивився контент – і потім якийсь час страждав від побаченого. А тут я запустив поштовий клієнт – якийсь древній Outlook, і там не було листів в Inbox, але був один невідправлений лист. Лист було написано в підтримку інтернет-провайдера про те, що інтернет чомусь не працює. Лист, як бачите, не пішов. Цікаво, чому. А ви кажете, що користувач розбереться.

Очікування від користувачів