Невеличкий відгук про навушники AirPods Pro 3, які в мене вже приблизно півтора місяця. Я не писав про них раніше, бо все сподівався, що одна незручність, яка мені в них муляє, пройде, але все ніяк.
Отже нові навушники я купив, бо виявилося, що на попередніх утворилася чимала тріщина, і я вирішив, що це знак. Основними факторами для мене після анонсу AirPods Pro 3 стали заявлене покращення режиму шумодаву і довший час роботи від акумулятора. Інші новинки були скоріше бонусом до всього.
Так от, про шумодав все правда. Apple не дарма розповідає про те, що у нових навушників «найкращий шумодав у світі». Я не знаю, як і що вони там заміряли та порівнювали. Але факт залишається фактом: коли я літав нещодавно у відрядження, в літаку AirPods Pro 3 мене дуже вразили. Якщо не дивитися по сторонах, і закрити очі, то можна взагалі забути про те, що ти в літаку. Тільки невеликі вібрації від двигунів нагадували мені, що я десь високо. І я абсолютно щиро був вражений цим ефектом «відділення» від реальності. Так що з шумодавом точно великий плюс.
Шумодав, до речі, стає в пригоді й при їзді на AC Cobra, де звук легко може перевалювати за 100 дБ, і рекомендується захищати вуха щоб не втратити слух. Так ось, я також помітив, що з новими навушниками в Кобрі однозначно стало набагато комфортніше з погляду зменшення зовнішнього шуму. При їзді на велосипеді вітер також менше шумить в навушниках, хоча після 25-30 км/год рівень шуму вже все одно достатньо помітний.
А ось з автономністю все не так добре, як очікувалося. Мій основний тест з навушниками – це моя робота. Мені часто доводиться проводити 5-6 годин в дзвінках (велика кількість проєктів, в яких я залучений, команди, розкидані по всьому світу на 12 годинних поясів, і т.і.). Відповідно, це робота і навушників, і мікрофону, бо я не тільки слухаю, але і говорю. Попередньої моделі мені вистачало, як правило, на 3,5-4 години дзвінків, і в мене були сподівання, що у нових навушників з цим буде значно краще. Краще стало, але чомусь не набагато – тепер, якщо дзвінки починаються близько 7 ранку, то після 12 дня батарейка вже, скоріше за все, подасть сигнал про розрядку (це означає, що залишилось 10% заряду). Apple обіцяла до 8 годин музики, і я сподівався, що покращення буде також відноситися і до дзвінків, які я при цьому використовую навіть без режиму шумодаву. Звісно стало краще, ніж було, але я мав інші очікування.
До речі, про очікування від акумуляторів. Що мені ще не сподобалось – це те, що тепер акумулятор в самому кейсі для навушників меншого обсягу. Тобто попередню модель можна було перезаряджати декілька разів з сумарним запасом роботи до 30 годин, а тепер тільки до 24 годин. Я думаю, що Apple по статистиці використання бачила, що ці 30 годин люди особливо не використовують, і прийняла таке рішення. Але нам, гікам, які уважно слідкують за такими числами, все одно неприємно. Кейс, зрозуміло, між AirPods Pro 2 та AirPods Pro 3 несумісний (бо інша форма, і все таке інше), зате легший! (Втім для хайку на декілька днів наступного року я все одно планую брати iPod nano і дротові EarPods).
Інша проблема, яка мені заважає насолоджуватися новим гаджетом – це те, що правий навушник відмовляється комфортно триматися в вусі. Не до того, щоб прямо випадав з вуха, але він поступово сповзає при розмовах або ходьбі і доводиться його поправляти. Я знаю, що у нової версії насадки на навушники нового дизайну – «доповнені піною», як називає це Apple, і я не один такий, хто помічав, що сидять навушники в вухах по-новому. Але так, щоб прям ніяк не знайти комфортний розмір насадки, як це було в мене з попередньою моделлю – такого я не очікував. Проблема тільки в правому вусі, до речі – в лівому навушник сидить як влитий, і такої проблеми немає (що добре, бо ближня вихлопна труба Кобри якраз з лівого боку). Я навіть переставляв насадку з лівого вуха на правий навушник, але все одно «щось не те». Очевидно, що проблема в вусі, і це, може, навіть не провина Apple, але такий факт. Наразі я проводжу експеримент з черговою насадкою, подивимось, чим це закінчиться. На цей час це для мене основний дискомфорт з новими навушниками.
Функцію заміру пульсу в навушниках я не використовую, бо маю Apple Watch. А до Live Translation поки що не дійшли життєві ситуації. Хоча наступного року я планую поїхати в неангломовні країни, де ця функція може стати в пригоді.
Про якість звуку я навмисно нічого не буду писати. Тому що це багато в чому дуже субʼєктивна характеристика. Та й не з моєю втратою чутливості по високочастотному діапазону і загальною травмою від дискотек в підлітковому віці, Кобри, стрільби й т.п. говорити про якість звуку. Мені звучання AirPods Pro 3 подобається. І при чому в APP3 подобається більше, ніж в APP2. Хоча не впевнений, що я зміг би це довести в сліпому тесті.
P.S. Думаю, що зекономлю багатьом час, якщо одразу скажу, що не-Apple альтернативи я не розглядаю. Інтеграція в екосистему, можливість використовувати навушники між іншими пристроями й т.п. роблять сторонні навушники дуже незручними варіантами.
Компанія Apple анонсувала чергові результати фінансового кварталу і 2025 року. Тому я просто не можу їх не прокоментувати, оскільки це єдина регулярна тема, яка залишилась в цьому блозі. Сподіваюсь, читачів зацікавлять мої коментарі на базі того, що я знаю про Apple і ринок. Тим більше, що показники дуже цікаві.
Загалом, Apple завершила четвертий фінансовий квартал 2025 із рекордними 102,5 млрд дол. доходу (+8%) і прибутком $1,85 на акцію (+13%). Очевидно, що запуск нових моделей iPhone був успішним. Тому що айфони та сервіси встановили історичні максимуми. Фіндиректор Кеван Парех повідомив, що річний дохід сягнув 416 млрд дол. на фоні 112 млрд дол. прибутку, а база активних пристроїв знову побила рекорди. Прибуток у кварталі склав 27,5 млрд дол., а не 14,7 млрд дол. як рік назад. Правда, з прибутком є один хитрий нюанс – рік тому Apple була змушена заплатити 10,2 млрд дол. Європейському Союзу в вигляді компенсації за податки.
iPhone і сервіси стали головними драйверами росту. iPhone 17 та 17 Pro Max – найуспішніший запуск з 2020 року, за словами Тіма Кука. Хоча про успіхи чи відсутність таких в iPhone Air він особливо не коментував. При цьому, за його словами, Apple не встигала збирати телефони тими темпами, що їх купляли користувачі, а то було б ще більше.
iPad, хоча і нещодавно отримав апдейт процесора M5 в моделі Pro, залишився приблизно на тому ж рівні з майже 7 млрд дол. доходу. А ось продажі Маків виросли з 7,7 млрд дол. торік до 8,7 млрд дол. цьогоріч. При цьому Apple стверджує, що ріст продаж спостерігається в корпоративному сегменті, де компанії типу Capital One додають Маки як комп’ютер на вибір серед своїх працівників.
Сервіси (App Store, iCloud, Apple Music, Apple TV+, Apple Pay, AppleCare) принесли рекордні 28,8 млрд дол. Думаю, не є секретом те, що Apple і далі буде розширювати різноманітні сервіси з підпискою, але 5 ГБ так і залишиться стандартним об’ємом.
Wearables – носима електроніка, тобто Apple Watch Series 10, AirPods Pro 3, також показали стабільне зростання після редизайну. Хоча в цілому категорія Wearables, Home й аксесуари показали невелике зниження до 9,01 млрд дол., в порівнянні з роком назад, коли було 9,04 млрд дол. Нічого, в Європі у Маків тепер немає блоку живлення, так що продажі аксесуарів знову попруть вверх!
Далі, звичайно, були коментарі про AI й те, як Apple інвестує туди 18,5 млрд дол. І знову обіцянки, що Siri от-от точно вже стане кращою. Хоча, звичайно, в останнє я повірю лише коли побачу. Китай по продажах трохи просів до 14,5 млрд дол. Що не дуже хороший сигнал. Тому що Китай завжди був великою опорою Apple в Азії.
Цікавий коментар був в секції питань і відповідей, де хтось спитав про те, що iPhone Air – це проба перед виходом розкладного телефону. У відповідь, Кеван Парех сказав, що не треба плутати м’яке і тепле (ну не такими словами, звичайно), але що «він не впевнений, що один пристрій обов’язково має передувати іншому».
Звіт виглядає як класичний приклад: стабільний бізнес, сильні продажі й ще один рекорд перед святковим сезоном. Apple залишається «машиною для друкування грошей». Не дивлячись на всі зовнішні фактори. Apple, здається, давно не змагається – вона просто продовжує малювати свої нові рекорди поверх попередніх.
Відмінностей від чого, власне? Мій попередній телефон – iPhone 16 Pro Max, і з ним я, відповідно, буду порівнювати. Безумовно, я однозначно серед тої меншої частини користувачів, які мають можливість міняти телефон кожного року. Тому мої враження будуть актуальними далеко не для всіх. Але важливо пам’ятати, що зміни рік до року множаться. І якщо у вас зараз модель iPhone трьох-чотирьох річної давнини, то мої коментарі можна сміливо множити на 3-5, щоб уявити прогрес. (Якщо у вас телефон Xiaomi 5-річної давності, то далі можна не читати, тому що все це у Xiaomi було ще 10 років назад. Жарт). Щоб не так нудно читалось, я ще розкидаю по тексту фотографії з 17 Pro, які я намагався додавати без жодних змін, фотографуючи в основному в автоматичному режимі.
Я, починаючи цей пост, не знаю, чи набереться насправді 17 відмінностей між моделями, які я порівнюю, але побачмо, що вийде. Почну з того, що мене підштовхнуло до апгрейду в першу чергу (хоча кого я збираюсь дурити, ви й так знаєте, що я б його купив будь що. Вартість апгрейду не така вже й висока, тому ще є попередня модель, яку я можу продати або зробити trade-in за 2/3 вартості, що я заплатив рік тому, але все одно приємно, коли отримуєш щось нове). Для мене в першу чергу фактором став помаранчевий колір, який я дуже люблю.
1. Колір
Останні декілька років у Apple колірна гамма в айфонах була достатньо приглушеною, і цікавих кольорів в серії Pro не було. Тому сміливе рішення додати в Pro версії помаранчевий колір мені дуже імпонує. Колись в попередньому житті у мене була помаранчева машина, зараз є маса усіляких помаранчевих аксесуарів. Коротко кажучи, цього разу для мене рішення було достатньо легким. Apple називає колір по-модному Cosmic Orange, і він дійсно достатньо цікавого відтінку і насичений.
До нього я взяв чохол Pitaka, як і для 16 Pro Max. Він дуже тоненький і не дуже-то захищає від падінь (хоча 16 Pro Max в мене декілька разів падав і майже не постраждав), але при цьому захищає від подряпин без додавання розміру і ваги. В комбінації з AppleCare+, яку можна використати для ремонту чи заміни телефону в випадку катастрофічного пошкодження, його достатньо.
Мій улюблений трейл в парку поруч – також помаранчевий
2. Корпус
Оскільки я вже сказав про подряпини, то поговоримо про новий корпус iPhone 17 Pro. Після пари років маркетингу про те, що краще титана не буває, Apple повернулася до алюмінію, хоча тепер замість алюмінієвої рамки в айфона корпус, який вирізаний з цільного куска алюмінію. Це в теорії повинно покращити й охолодження телефону (з чим були раніше проблеми), і його захист від незапланованого переходу в форму розкладачки. Недолік алюмінію в такому випадку – це те, що нанесення кольору на нього це складний процес, і гарантувати, що колір не буде псуватися від взаємодії з іншими об’єктами, Apple не може. Тому всі ви, напевно, бачили вже в інтернеті фото подряпаних ай фонів. Хоча я раджу не довіряти інтернету на 100%: багато контенту там створюється для кліків і переглядів, тому що конкретно робили з телефоном ті люди, що показують подряпини, ви не можете знати. Скоріше за все, по краях – особливо в районі «плато» камери, з часом дійсно буде видно сліди користування. Але це стосується всіх телефонів, насправді.
Цікаво, що Apple для 16 Pro вибрала показувати на коробці сторону екрана, а для 17 Pro – навпаки
Особисто мені помаранчевий алюміній дуже подобається на дотик. Який, правда, одразу демонструє, наскільки слизький цей телефон, і наскільки небезпечно його носити без чохла: втече з руки тільки так. Скло на 16 Pro Max теж було достатньо слизьким, але титанова рамка краще «прилипала» до пальців.
(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі)
Сам дизайн з «плато» для камери – той самий виступ з камерами, який тепер розтягнули на всю ширину корпуса, мене особливо не турбує. Можливо, навіть стало краще, тому що симетричніше (наскільки це може бути з камерами зліва). Скляна вставка в задній стінці, як на мене, додає sophistication дизайну (українське слово «витонченість», яке пропонує система для перекладу терміну, мені здається, не дуже точно відповідає). Тобто я бачу певну «складність» дизайну, замість простої скляної стінки, і мені це здається цікавим рішенням. У чохлі більшість користувачів все одно ніколи не побачить. Кожному своє, коротко кажучи.
(100mm, ƒ2.8)
(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі)
3. Ceramic Shield
Apple обіцяє, що переднє скло тепер з новою версією захисту від подряпин – але я не знайшов подряпин і на 16 Pro Max. Ну раз тепер обіцяють втричі краще, то і добре. Задня скляна вставка теж з захистом від подряпин, але, знову ж таки, дивись мій коментар вище про чохли.
4. Новий процесор
A19 проти A18, ну зрозуміло зразу ж, що прорив і космос! Насправді питання потужності процесора якось вже давно не стоїть в iPhone, вони вже декілька років настільки швидкі, що на звичайних завданнях користувачів це ніяк не помітно. Правда, оскільки Apple все більше позиціює Pro моделі для професіоналів відео, то там, напевно, всі ці ядра та акселератори стануть в пригоді.
5. Пам’ять
В 17 Pro пам’яті стало 12ГБ проти 8ГБ в 16 Pro. Але для людини, що починала з комп’ютерів, де пам’яті було менше мегабайта, телефони з гігабайтами все ще незвично.
iPhone 17 Pro Max, Ultra Wide Camera – 13 mm ƒ2.2
(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі)
6. Акумулятор
Одна з основних причин апгрейду, напевно, і також причина, чому я вирішив залишитися на Pro Max, хоча думки про повернення до простого Pro проскакували. В інтернеті багато різних тестів, які порівнюють роботу від акумулятора між різними телефонами. Але вони не так часто демонструють ефект в реальному житті. Мало хто з нас так навантажує телефон програмами, відео та іншими задачами, щоб акумулятор розрядився за 6-7 годин. Важливо пам’ятати, що одна година, на яку новий Pro Max працює довше в такому тесті, скоріше за все означатиме 3-5 годин в реальному житті.
Я достатньо активно використовую телефон, особливо коли не вдома – хайкінг, велосипед, фото собаки – і тому готовий заплатити за максимальну місткість акумулятора. З мого досвіду використання 17 Pro Max за цей тиждень, я бачу, що я не відчуваю такої нагальної необхідності дозаряджати телефон, як це було з 16 Pro Max. Я планую чотириденний хайк без доступу до зарядок в наступному році (зовнішній акумулятор я з собою, звичайно, візьму), і тому мені не треба придумувати собі виправдання за «найбільший акумулятор в iPhone». Важливо пам’ятати, що в США телефони тільки з eSim, тому в них акумулятор більше, ніж в телефонах з фізичною SIM картою.
Новий проєкт сина – відновлення списаного через викрадення мотоцикла
(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі)
7. Фронтальна камера
Я не дуже часто використовував її для селфі, тому що в попередніх моделях вона була не дуже (12МП у 16 Pro Max). Я налаштувався використовувати вбудований в мене селфі-стик (руку) для фотографій задніми камерами, хоча це обмежує ракурси й не дозволяє бачити, що ти фотографуєш. Квадратний сенсор, 18МП і набір інших покращень в фронтальній камері, можливо, підштовхнуть використовувати її частіше. Але як людина, яка менше звикла до вертикальних фото і відео, можу тільки привітати можливість мати горизонтальну картинку у фронтальній камері.
8. Задні камери
Apple витратила три роки, щоб весь масив камер перевести на 48МП: почали в 15 Pro Max, в 16 Pro Max додали в Ultra wide камеру, і ось тепер telephoto теж з 48МП. Можна скільки завгодно говорити про те, що справжні фотографи зумлять ногами (звичайно, якщо у тебе прайм-лінза), але зум – штука корисна. З 48МП Apple перейшла на максимальний зум 8х (200-мм), хоча, мені здається, в інтернеті все ще йдуть суперечки про те, чи там оптичний зум, чи копінг кадру. Мені подобається ця стаття, яка розставляє все по місцях. Результат, якщо порівняти 16 Pro Max і 17 Pro Max, знятий з однієї й тої ж точки, виглядає так:
iPhone 16 Pro Max, 120mm
iPhone 17 Pro Max, 200mm
(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі)
9. Екран
Розміри, частота оновлення та інші параметри залишились тими ж самими, що й у попереднього покоління, але пікова яскравість екрана тепер 3000 nits – і цю різницю я помітив неодноразово на яскравому сонці.
10. Розміри
Як показує сторінка порівняння в Apple, 17 Pro Max на 0,4-мм вище (163,4-мм проти 163-мм у 16 Pro Max), на стільки ж ширший (78-мм проти 77,6-мм), і на 0,5-мм товстіший (8,75-мм проти 8,25-мм). Різниця насправді мінімальна, і в руках вона не відчувається. Що відчувається, так це те, що закругленість країв задньої стінки має більший діаметр, і це може створювати ефект, ніби телефон суттєво товстіший (давайте вже без фетшеймінгу).
11. Вага
17 Pro Max на «цілих» 6 грамів важче, ніж 16 Pro Max (233 проти 227, більше ніж 2%). Тобто різниця така, що в руках і непомітно.
iPhone 16 Pro Max, 120 mm ƒ2.8
iPhone 17 Pro Max, 100 mm ƒ2.8
(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі)
12. Подвійний запис відео
Хотів поклястися, що бачив цю функціональність раніше, але зрозумів, що, скоріше за все, це були сторонні програми, які при цьому ще й дуже глючили. Тепер функціональність запису з двох камер (позаду і фронтальної) зразу вбудована в систему. Я впевнений, що і 16 Pro Max міг би впоратися з цим, але, видно, маркетинг Apple вирішив інакше.
13. Швидка зарядка
Тепер, якщо використовувати зарядку з потужним адаптером (40W чи вище), 17 Pro Max набере 50% за 20 хвилин при зарядці через USB-С кабель, а не за 35. Що можна тільки вітати (після того, як ви придбаєте додатково такий адаптер, який не входить в комплект телефону). Якщо у вас є адаптер І MagSafe для бездротової зарядки, то 50% набереться за 30 хвилин. Той випадок, коли швидше точно краще. Сподіваюсь, що це не сильно впливає на здоров’я акумулятора.
14. Новий Bluetooth
Ага, не чекали? Серйозні інновації! Насправді для звичайних користувачів переваг від цього не так багато, але потенційно краще визначення відстані між пристроями з Bluetooth може бути корисним для всіляких трекерів і т.д. Він, як і Wifi7 – частина нового чипу N1, який забезпечує роботу різних мережевих інтерфейсів. Якби ще б Apple придумала механізм перенесення доданих Bluetooth пристроїв при переїзді між телефонами, то взагалі було б прекрасно – AirPods і Apple Watch, звичайно, переїжджають, а решту доводиться додавати знову.
15. Ліхтарик
Мені (і не тільки мені) здалось, що ліхтарик став потужнішим, ніж в попередній моделі, але без спеціального обладнання це, скоріше за все, не вияснити, а Apple про це не пише.
16. Камера парового охолодження
Майже забув. Штука для ефективного розсіювання тепла всередині телефону – герметична камера з невеликою кількістю рідини, яка перетворюється на пару і розподіляє тепло по поверхні камери. Не знаю, чи це завдяки камері, чи чомусь іншому, але при використанні телефон дійсно поки що не нагрівався так сильно, як попередня модель. Правда, «зачекайте, телефон не заряджається, бо сильно теплий» мені все одно попадалося.
iPhone 17 Pro Max, 100 mm ƒ2.8
(Натисніть на зображення, щоб побачити його в оригінальному розмірі)
17. Memory Integrity Enforcement (MIE)
Взагалі-то це нова функція процесора A19, але про неї можна сказати окремо. Це апаратна функція безпеки пам’яті у пристрої, яка слідкує за тим, що доступ в пам’яті відбувається у дозволений спосіб, що блокує типові механізми експлуатації, такі як переповнення буфера, і зменшує ризик віддаленого виконання коду. Все працює непомітно для користувачів, але, вочевидь, робить нове покоління телефонів з чипами A19 безпечнішими.
Фух, вдалося таки знайти 17 відмінностей між моделями. Нагадую, що якщо ви, як нормальна людина, використовуєте iPhone три-чотири роки, то цих відмінностей у вашому випадку буде набагато більше. Але вам доведеться шукати їх самостійно.
Щорічний захід Apple по анонсу нових моделей iPhone і супутніх аксесуарів був зазвичай сфокусований на головному (ті, хто чекав нових Маків чи інших анонсів, як завжди були розчаровані). Apple немає сенсу розбавляти головний месседж про iPhone чимось, що не має прямого відношення до смартфонів – для тих продуктів завжди можна буде зробити окремий анонс.
Apple почала з AirPods Pro 3
Як людина, яка проводить в AirPods Pro 5-7 годин на день, використовуючи їх для робочих дзвінків (як навушники, мікрофон в камері), я не можу не бути в захваті від покращень. 8 годин роботи в режимі noise cancellation – те, що треба, хоча схоже на те, що загальний час роботи (тобто з перезарядками в кейсі) став менше. Захист слуху за рахунок кращих насадок – для мене особисто дуже корисно: я постійно надягаю навушники, коли виїжджаю на AC Cobra, де сидиш поруч з однією з вихлопних труб і рівнем шуму 100дБ і вище. Переклад мов «находу» і сенсор пульсу в цій ситуації – додаткові і приємні бонуси в новій версії навушників, які і до цього були зовсім непогані.
Апдейти Apple Watch в цьому році мене теж не дуже зацікавили: очевидно, інвестиція декілька років назад в Apple Watch Ultra першого покоління, коли тоді здавалася надзвичайною («смарт-годинник за 800 доларів!»), добре повертається відсутністю бажання купляти нові версії, в яких не те, щоб кожний рік додають мега-прориви.
Я чекав, коли годинники почнуть міряти тиск, і цю можливість у версії Apple Watch 11 і Apple Watch Ultra 3 – додали в цьому році. Але не зовсім в тому вигляді, в якому я чекав: як я розумію, не має можливості конкретно поміряти «прямо зараз» і отримати результати в числах. Як і з температурою, годинник сам щось там аналізує, і потім видасть повідомлення про те, що у людини можливо виявлений підвищений тиск. Очевидно, що технологія з рукавом, який перетискає руку, і насправді міряє тиск, ще не доїхала в повноцінній мірі до годинника.
Власне, в Ultra цього року додали трохи більш яскравий дисплей, який також став трошки більшим, і збільшили час роботи годинника до 42 годин. Потенційно має бути достатньо на два дні роботи. Але в ситуації, коли для другого дня все одно частіше за все «про всяк випадок» заряджаєш, 36 там годин чи 42 години – не так критично. Я вже почав планувати хайк наступного року на 4 дні, де не буде взагалі електрики, і думаю про те, що мені, скоріш за все, доведеться взяти якийсь простий трекер, який зможе тиждень просто рахувати кроки, відстань, вертикальний набір і все таке інше. Якщо раптом мій Ultra 1 почне здавати різко, то я подивлюся на розпродажі на Ultra 3. Але прямо щоб бігти міняти зараз – не бачу особливої необхідності.
«Звичайні» iPhone 17 (не Pro) цього року отримали, як я розумію, «від старшого брата» деякі апгрейди типу ProMotion екранів на 120Гц, покращення камер, кращий захист від подряпин, і навіть 256ГБ памʼяті в базі. Хороші, достойні телефони, нічого не можу сказати, крім того, що власники Xiaomi все одно будуть розказувати, що «все це вже в них 100 років було».
Apple закінчувала моделями Pro, але я про них скажу спочатку. Компанія продовжує штовхати моделі Pro в напрямку відео-професіоналів, з підтримкою усіляких кодеків і навіть версією на 2ТБ за 2000 доларів. Цього року Apple відмовилася від титану, на рекламу якого витратила два роки, і перейшла на алюміній. Але замість титанової рамки у iPhone Pro тепер виточений з цільного бруска алюмінію unibody корпус. Це має суттєво вплинути на перегляди відео всіх ютюберів, які 19 числа будуть один поперед другого гнути айфони на камеру і показувати, як вони гнуться тепер. 48МП сенсори у всіх трьох камер, покращення фронтальної камери для покоління селфі, і величезна батарея всередині (особливо якщо у телефона eSim) – ось ніби-то і всі основні покращення.
Погіршення – якщо слухати інтернет – в зовнішньому вигляді телефону, який тепер має «плато» для камер (виступ на всю ширину телефону, з якого все одно ще додатково з одного боку виступають камери – рівно він на столі все одно лежати не буде). Сотні експертів по думкам Стіва Джобса виступають з авторитетними заявами, що Джобс не допустив би такого різноманіття об’єктів позаду телефона – і плато з камерами, и керамічна пластина для безпроводної зарядки, і навіть логотип яблочний нібито не ідеально по центру. Не знаю, мені особисто помаранчевий колір подобається, і хоча в мене 16 Pro Max зараз, я думаю, що 17 Pro Max я собі таки візьму. С погляду технологічного апгрейду не прорив, але заміна одного на інший коштує $500 (трейд-ін в Apple) – не така вже і велика ціна за все, що я вже згадав, і ще керамічне покриття і покращення в охолодженні телефону.
iPhone Air я залишив на кінець, тому що це очевидно сама цікава іновація Apple в цьому році. Безумовно, ті самі ютюбери будуть намагатися зігнути і iPhone Air – адже як інакше довести, що 1000 доларів за нього це просто викинуті гроші на новий foldable телефон Apple. Якщо серйозно, то цікаво, що у Air поки що не має номеру версії, і подивимося, що буде через рік. Але досягнення в мініатюризації Apple важко відкинути: фактично, майже весь телефон з камерою вмістився в те саме виступаюче «плато», а решту корпусу займає акумулятор:
Тут і прийдеться до місця титан, який тепер більше не потрібний в iPhone Pro. Очевидно, для такого тонкого корпусу потрібний міцніший матеріал, ніж алюміний. Я тут потримав в руках iPod nano товщиною 6,2мм, а потім згадав, що в мене є ще iPad Pro товщиною 5,3мм. iPhone Air товщиною всього 5,6мм, тобто майже такий самий, як і iPad Pro (якщо, звичайно, не звертати увагу на «плато» і камеру). Мені дуже подобається iPhone Air, і якщо б не моє бажання завжди мати з собою максимум акумулятора і різноманіття камер в телефоні, я б вибрав Air. (Голос на фоні шепоче у вухо, що в поїздках в мене з собою і так завжди зовнішній акумулятор, і фотоапарат, тому я все ще з собою торгуюсь). Але цей популярний коментарій в інтернеті про «навіщо мені ці тонкощі, дайте акумулятор» також треба ігнорувати, тому що для цих людей якраз і існують інші моделі телефонів з більшим акумулятором.
Цікавіше те, для чого Apple зробила такий тонкий телефон в принципі. Багато чуток, що Apple працює над телефоном-розкладачкою, і тому всі її експерименти з мініатюризацією, скоріше за все, якраз відбуваються в цьому напрямку – просто уявіть собі два Air, обʼєднані одним гнучким екраном. Зменшення компонентів потрібне і для «розумних» окулярів – тобто зменшення гарнітури Apple Vision до розмірів щоденного пристрою, який можна носити на обличчі. Та чи мало де можна потім всі свої напрацювання по зменшенню компонентів використати? І заодно зібрати грошей з тих, хто цінує стиль трошки більше за час роботи від акумулятора?
Коротше кажучи, цікавий захід, фокусування Apple теж цікаве, хоча і еволюційне. А скептиків, які стверджують, що «Джобс би цього не допустив», можна просто ігнорувати: вони гадки не мають про те, що говорять.
Минулого тижня, 7 серпня, генеральний директор Apple Тім Кук з’явився у Білому домі та вручив Дональду Трампу виготовлену на замовлення скляну табличку на 24-каратній золотій основі, з гравіюванням імені Трампа та написом «MADE IN USA». На тому ж заході Apple оголосила про інвестиції в розмірі 100 млрд дол. у виробництво у США – і підтвердила, що отримала звільнення від масштабних тарифів на напівпровідники.
Реакція інтернету була достатньо однозначною, але я взяв невелику паузу, щоб усе зважити. Я подумав, і все одно не можу знайти варіанту, в якому ця подія може виглядати добре в цілому. Безумовно, «добре» – поняття, яке залежить від контексту та інших факторів. Таке підлабузництво Кука до Трампа, напевно, добре для самої компанії Apple, її акціонерів, працівників компанії, яка забезпечує їх роботою, і т.д. Але час і обставини виглядали занадто показово: подарунок, золото, економічна поступка. Це більше схоже не на випадковість, а на продуманий обмін – сучасне відлуння транзакційної політики, що ставить під сумнів корпоративну доброчесність. Правда, де власне закінчується «транзакційна політика» і розпочинається корупція – я не беруся сказати.
Повернення до феодального підлещування
У середньовіччі подарунки правителям були не просто знаком вдячності – це були публічні заяви про вірність, які часто винагороджувалися землею, титулами чи іншими привілеями. Жест Кука виглядав так само: урочиста присяга на вірність в обмін на прихильність, тільки тепер «привілей» вимірюється мільярдами, зекономленими на тарифах.
Можливо, Тіма Кука в школі не били, і він не засвоїв важливий урок, що bully (не можу придумати хорошого перекладу) якщо і відстають, то ненадовго. Так, можна пообіцяти фабрику, і потім 5 років її потихеньку будувати, сподіваючись на зміну влади, але bullies рідко відстають від обраної жертви.
Корупція на видноті?
Коли генеральний директор компанії дарує главі держави оздоблений золотом презент і відразу після цього отримує значну економічну вигоду, виникає просте, але серйозне питання: це звичайна справа чи корупція, замаскована під корпоративний глянець? Навіть якщо це формально не порушує закону, саме сприйняття купівлі впливу може бути не менш руйнівним для довіри суспільства.
Ці всі сцени (особливо на фоні «безодні смаку» з золотом на стінах Овального кабінету) найбільше нагадують сцени з життя диктаторів країн третього світу, в який, здається, США летить дуже стрімко. Моральний образ, який Apple будувала багато років, розпадається приблизно з тою ж швидкістю.
Дилема для користувачів Apple
База клієнтів Apple широка та політично різноманітна – але далеко не вся підтримує Трампа. Для багатьох користувачів, які виступають проти його політики, цей жест може здатися сигналом, що бренд, у який вони інвестували, підтримує лідера, якого вони відкидають. Це може підірвати лояльність і підштовхнути їх до конкурентів, які уникають політичних демонстрацій. Правда, якщо у власників Tesla, які втратили пошану до Маска після подій за останні роки, є багато альтернатив у вигляді інших EV, то зіскочити з екосистеми Apple і перейти на Android так просто мало кому вдасться. Але репутаційно такі кроки Кука точно шкодять Apple.
Підсумок
Це був не просто подарунок. Це була вистава з глибокими історичними паралелями, що сигналізує про лояльність до влади в обмін на матеріальні вигоди. І для компанії, яка позиціює себе як принципову та прогресивну, це небезпечний сигнал – такий, що може коштувати більше, ніж будь-яке звільнення від тарифів.
Намагаюся підтримувати мою регулярну рубрику в блозі – про квартальні результати Apple. Компанія підбила підсумки третьої чверті 2025 року, і вона вийшла дуже сильною. Виручка – 94 млрд дол., що на 10% більше, ніж торік, і вище прогнозів аналітиків (~89 млрд дол.). Прибуток на акцію (EPS) склав $1,57, зростання 12%, а чистий прибуток – близько 23,4 млрд дол.
Головний локомотив – iPhone, який приніс 44,6 млрд дол., що на 13% більше, ніж рік тому, і значно перевищив очікування. Mac також у плюсі – 8,05 млрд дол., +15%. Сервіси оновили рекорд, заробивши 27,4 млрд дол. (+13%). А от iPad просів на 8% до 6,6 млрд дол., а носимі пристрої та аксесуари впали майже на 9% до 7,4 млрд дол.
Цікаво, що Китай уперше з кінця 2023 року показав зростання – +4% до 15,4 млрд дол. Тім Кук зазначив, що Apple бачить двозначне зростання по iPhone, Mac та сервісах у всіх регіонах, і нагадав про оновлення на WWDC25 – нову Apple Intelligence та редизайн систем. Хоча ми знаємо, як Apple відстає від конкурентів по AI, а новий дизайн вийшов дещо неоднозначним.
Великий фокус зараз – штучний інтелект. Apple переміщує команди всередині компанії, розглядає купівлю AI‑стартапів, таких як Perplexity та Anthropic, а персоналізована Siri з AI очікується лише у 2026 році (реліз затримується через високі вимоги до надійності). Зате встигли показати про неї рекламу ще рік назад, молодці!
Історія з тарифами теж важлива. За квартал Apple заплатила 800 млн дол. мит (на 100 млн менше очікуваного), але в наступному кварталі це буде вже 1,1 млрд дол. Виробництво iPhone поступово переїжджає в Індію, а Mac – у В’єтнам, щоб зменшити вплив мит і залежність від Китаю. Але тут Індія потрапила під приціл адміністрації Трампа, тому що купує нафту у росії, і диверсифікація в Індію може не врятувати Apple.
Після звіту акції Apple підросли на 2-3%. Прогноз на наступний квартал оптимістичний: компанія очікує впевненого зростання виручки, але багато залежатиме від циклів iPhone і швидкості інтеграції AI у продукти.
Мій висновок: класичний квартал Apple. iPhone та сервіси тягнуть на собі все, Mac допомагає, iPad і аксесуари буксують, але загалом цифри виглядають потужно. Інвестиції в AI – це ставка на майбутнє, а перенесення виробництва в Індію та В’єтнам показує, що компанія серйозно перебудовує стратегію, хоча і результат поки що неясний. У цілому – Apple знову довела, що вміє грати в довгу.
Пам’ятаєте ту рекламу Apple про iPad, де дитина постійно щось робить на планшеті, а на запитання «що ти робиш на комп’ютері?» відповідає – What’s a computer? Її суть полягала в тому, що iPad – це сучасна платформа, яка, не є комп’ютером у звичному нам форматі, все одно виконує всі необхідні завдання. Тоді Apple (і цілком справедливо!) отримала чимало критики за те, що обмеження iPadOS робили iPad значно менш зручним пристроєм порівняно з Mac у зв’язці з macOS.
Численні спроби Apple розв'язати цю проблему та вигадати нові багатовіконні рішення для iPadOS (згадаємо не до добра Stage Manager) не приживались. Складалося враження, що Apple зайшла в глухий кут у розвитку iPadOS. Але ось на цьогорічній WWDC компанія представила нову багатовіконну систему, яку вже добре знають мільйони користувачів – адже вона дуже нагадує роботу з вікнами в macOS чи навіть Windows: повноцінні вікна!
За замовчуванням програми відкриваються на весь екран, тож для звичайних користувачів, яким зручно працювати з одним застосунком, нічого не змінюється. Але тепер майже будь-яке вікно можна змінити в розмірі й зручно розташувати на екрані – система це запам’ятає, і наступного разу програма відкриється в тому ж вигляді та в тому ж місці. Крім того, вікна отримали знайому систему «світлофорних» кнопок з macOS: червона – закриває, зелена – розгортає на весь екран, а жовта в macOS згортає у Dock. Що вона робить в iPadOS – поки не зовсім ясно. Можливо, це ще обмеження першої бети.
Але нововведення на цьому не закінчуються. У зв’язці з клавіатурою iPad тепер має покращений курсор (миші? трекпада?), яким значно зручніше керувати вікнами й іншими елементами інтерфейсу. І до всього цього додалося повноцінне меню у верхній частині екрана, за допомогою якого користувачі можуть швидко отримати доступ до налаштувань і команд застосунків. Я пожертвував своїм iPad Pro з процесором M4, щоби протестувати нову версію системи, і мені дуже сподобалися ці зміни. Можу вже впевнено сказати, що iPad з iPadOS 26 реально починає конкурувати з Mac у боротьбі за мій робочий час.
Найдивніше для мене – що Stage Manager усе ще присутній. Втім, у macOS він теж співіснує зі звичайним керуванням вікнами. Можливо, від початку він настільки відбив у мене бажання ним користуватися, що я навіть не готовий спробувати його з новою логікою вікон. Але зі Stage Manager чи без нього, iPadOS починаючи з версії 26 стає справді цікавою варіацією комп’ютерної платформи. За масштабами прориву я б порівняв це з додаванням підтримки копіювання й вставки тексту та зображень, які, як би складно в це не було повірити, були відсутні на платформі кілька перших років її існування. Словом, думаю, Apple очікує новий стрибок продажів iPad, навіть якщо це частково канібалізує продажі комп’ютерів Mac.
Дивлячись на новий інтерфейс під назвою Liquid Glass, важко втриматися від порівнянь з Aero із Windows Vista або Aqua із Mac OS X. Обидва ці дизайни були відомі своєю «скляністю» елементів інтерфейсу, і Liquid Glass у цьому випадку не є якоюсь особливою інновацією. До певної міри Liquid Glass можна вважати покращенням після плаского й нудного дизайну, який з’явився в iOS 7. Але я не впевнений, що це справді покращення. Можливо, це той випадок, коли дизайн існує заради самого дизайну, а не заради користувача.
Дизайн, як казав Стів Джобс, – це не те, як щось виглядає, а те, як воно працює. Запишемо це поки що на «сирість» бети, але всі бета-тестери помітили, що фокус на візуальній цілісності зайшов надто далеко, і жертвами стали контрастність і читабельність. Тож «працює» поки що так собі. Текст «висить» на напівпрозорих панелях, тіні та світлові ефекти вражають на презентаціях, але майже не приносять користі в повсякденній роботі. З погляду доступності й концентрації стало більше візуального шуму, менше користі. Інженери та дизайнери Apple на сесіях WWDC, які я відвідував, постійно повторюють, що те, що ми бачимо зараз – це дуже сирі варіанти, і робота над покращеннями триває. Це теж важливо пам’ятати критикам на кшталт мене, і я постійно собі це нагадую, чекаючи наступної бети.
Apple колись була взірцем простоти і ясності. Liquid Glass – ніби дивний гібрид скевоморфізму й мінімалізму: візуально перевантажений, а по суті – поверхневий. Це інтерфейс, який намагається бути «магічним», забуваючи про те, що ним взагалі-то потрібно користуватися. Я не можу перестати думати про те, що відмова від тулбарів у Finder, наприклад, створює дуже дивні ефекти для кнопок, які «висять» згори, і візуально я сприймаю вікно Finder як розірване на кілька нашвидкуруч з’єднаних частин.
Я думаю, новий дизайн – це результат того, що Apple взяла інтерфейс із VisionOS, який був призначений для «доповнення» реальності, тобто мав бути прозорим, і натягнула його на системи, де ця прозорість не настільки вже й потрібна. Стандартизувати інтерфейси між iOS/ iPadOS/ macOS та іншими – ідея насправді непогана сама по собі. Але пошук найменшого спільного знаменника має свої недоліки. Я досі не можу звикнути до алертів у macOS, які через вплив iOS стали значно вужчими й вищими по вертикалі, що, на мою думку, погіршило їхній зовнішній вигляд і читабельність.
Я сподіваюся, що в Apple ще залишилися потужні «напильники», щоб ці всі поточні шорсткості в беті суттєво згладити. Поки що ці мегаефекти на екрані більше ускладнюють сприйняття інформації, ніж допомагають. З цього погляду нинішній інтерфейс Windows 11 – Modern UI – мені здається значно більш збалансованим у плані ефектів, тіней, анімацій і переходів.
Туди ж і нова іконка Finder, до речі. Зміна впізнаваної іконки шляхом перенесення синьої сторони зліва направо лише підкреслює це бажання щось змінити просто заради змін. Теперішня іконка, покрита Liquid Glass, виглядала б значно краще без радикальних змін.
За чутками, Apple вирішила позначати операційні системи за роками (наприклад, macOS 2026), і мені навіть важко описати, наскільки мене порадувала ця інформація. Згадувати, коли там була Sonoma, Sequoia чи Monterey, було вже практично неможливо, а тим більше пам’ятати, які в них були номери версій. Правда, те, що давно в голові відкарбувалося: 10.0 – Cheetah, 10.1 – Puma, 10.2 – Jaguar, 10.3 – Panther і т.п., все-таки ще тримається, а ось вся ця каліфорнійська географія в голову вже не влазить. Конкретно в iOS/iPadOS така проблема була менш нагальною, але є й інші аргументи, чому це хороша ідея.
Коротко кажучи, думаю, що це правильний крок. Всім користувачам одразу зрозуміло, яка версія новіша. Такий одночасний перехід всього різноманіття систем – macOS, iOS, watchOS, iPadOS, VisionOS, tvOS, які зараз мають різні номери – дозволить Apple нарешті вирівняти нумерацію між різними системами, що підкреслить єдність функціональності між ними.
З погляду бізнесу, така нумерація також модна і сучасна, наголошує про регулярні оновлення, як сервіс. Думаю, це може бути додатковим аргументом Apple і їх рухом в сторону корпоративного бізнесу останнім часом.
Але, я, думаючи як представник розробника програмного забезпечення, вважаю, що «нормальна» версійність теж нікуди не дінеться. Ці приклади про iOS/macOS 26 якраз як ті котячі чи географічні назви – термін для маркетингу. Маркетинговий термін теж ніхто не дозволить мордувати версійністю, бо iOS 26.3.5 виглядає не дуже. Тому питання скоріше в тому, чи підштовхне Apple і внутрішні номери версій до маркетингових (iOS 26 (26.2.1)), чи залишить технічну нумерацію на тому ж рівні, що є зараз (macOS 26 (16.0)).
Історія, про яку я вже не раз писав – як Apple й Epic судилися за право продавати додатки та підписки в App Store – несподівано отримала завершення (чи, можливо, продовження?). Як ви, сподіваюся, пам’ятаєте, ще у 2021 році федеральна суддя постановила, що Apple повинна хоч трохи послабити свою монополію на App Store, дозволивши розробникам спрямовувати користувачів на покупки за межами магазину.
У новій постанові та ж суддя детально описала, як Apple знову й знову обирала найгірші варіанти для розробників, фактично саботуючи судову заборону на антиконкурентну поведінку. Причому ключові фінальні рішення, за які суддя тепер вирішила серйозно «дати по руках» Apple, ухвалював особисто Тім Кук – свідомо стріляючи компанії в ногу. Суддя Івонн Гонсалес Роджерс не стала церемонитися: другого шансу не буде. Вона вимагає реальних змін в App Store, бо всі попередні «покращення» були просто фікцією.
У 2021 році Apple судилася з Epic Games. І хоча компанія виграла більшість пунктів, один важливий програла: суд постановив, що Apple повинна дозволити розробникам розміщувати в додатках посилання на сторонні способи оплати. Це і є той самий «антинавігаційний інструктаж». Але формулювання було розпливчастим, і Apple вирішила цим скористатися – мовляв, ми ж все одно можемо брати комісію навіть за покупки в браузері. Всередині компанії почали міркувати, як обійти цю вимогу. Один із варіантів – взагалі не брати комісію, але жорстко обмежити місце розміщення посилань. Також обговорювали модель, де плата залежить від кількості завантажень застосунку або ж нову комісію для вебпокупок із подальшими аудитами розробників.
Поки Apple подавала апеляції, обговорення то активізувались, то затухали. Але коли стало зрозуміло, що суд не відступить, компанія зупинилася на варіанті зі зниженою комісією та аудитом. Суддя прямо пише: Apple знала, що це – найгірший варіант для розробників. Повне скасування зборів було б дуже привабливим навіть із суворими обмеженнями на посилання. Але Apple очікувала мільярдні втрати. А от комісія з аудитом, на думку самої компанії, зацікавить лише великих гравців. Тоді втрати були б менші – лише десятки мільйонів. У результаті Apple вирішила: а чому б не поєднати обидва найгірших варіанти – і комісію, і обмеження на посилання? Суд назвав це найантиконкурентнішим рішенням.
Потім почали обговорювати, якою має бути ставка комісії. Суд дозволив її брати, але лише з чітким обґрунтуванням. А ось стандартні 30% – це, як з’ясувалося, просто цифра зі стелі. Обговорювали різні варіанти: 20%, 27%. Фінансовий директор Лука Маестрі виступав за 27%. Деякі керівники всередині компанії були проти самої ідеї комісії – наприклад, голова App Store Філ Шиллер писав, що він не «в команді комісії». Остаточне рішення ухвалив Тім Кук: буде 27%. Суд зазначив: Apple знала, що з урахуванням зовнішніх платіжних комісій така ставка зробить вебпокупки збитковими для розробників. Але все одно її ввели – без пояснення, просто заради прибутку.
Далі перейшли до деталей: як саме виглядатимуть кнопки й посилання? Що буде, коли користувач натисне? Зрозуміли, що чим помітніше посилання – тим більше кліків, тож вирішили його «заховати». Затвердили найменш помітний варіант – простий текст. Також створювали екран попередження: спочатку думали про невелике віконце, але згодом вирішили налякати користувача – зробили повноекранне повідомлення з текстом на кшталт: «Ви точно хочете продовжити?» і купою додаткової інформації. Усередині команди обговорювали, як зробити повідомлення «лячними». Менеджер з UX написав, що фраза «зовнішній сайт» звучить страшно, тож керівництву сподобається. Ще запропонували показувати ім’я розробника замість назви застосунку – щоб виглядало ще гірше. Навіть Кук долучився – запропонував додати фразу про те, що за межами App Store Apple вже не гарантує конфіденційність і безпеку.
У суді Apple намагалася відбиватися: мовляв, слово «лячний» – це не про страх, а про «підвищення обережності». Суддя відповіла, що це суперечить здоровому глузду. І на цьому не зупинилися. Apple обмежила, який саме текст можна використовувати у посиланнях, заборонила деяким розробникам користуватися новими правилами та заблокувала можливість використовувати динамічні посилання, які зберігають авторизацію. Все – щоб створити якомога більше перешкод.
Суддя зробила висновок: Apple постійно обирала найгірші варіанти для розробників і зовсім не збиралася виконувати рішення суду. Вона прямо пише: «Apple намагалася з усіх боків зберегти свої незаконні доходи». У Тіма Кука був вибір: або виконати постанову, або й далі брати комісію без пояснення. Суд вирішив: він зробив поганий вибір. Тепер Apple зобов’язана дозволити розробникам вільно використовувати посилання та кнопки для продажів поза межами App Store. І комісію за вебпокупки більше брати не можна.
Apple вже заявила, що не погоджується з рішенням суду і подаватиме апеляцію. Тож, виглядає, це ще не кінець історії.
