Epi(c)чне продовження судового процесу між Apple та Epic

Історія, про яку я вже не раз писав – як Apple й Epic судилися за право продавати додатки та підписки в App Store – несподівано отримала завершення (чи, можливо, продовження?). Як ви, сподіваюся, пам’ятаєте, ще у 2021 році федеральна суддя постановила, що Apple повинна хоч трохи послабити свою монополію на App Store, дозволивши розробникам спрямовувати користувачів на покупки за межами магазину.

У новій постанові та ж суддя детально описала, як Apple знову й знову обирала найгірші варіанти для розробників, фактично саботуючи судову заборону на антиконкурентну поведінку. Причому ключові фінальні рішення, за які суддя тепер вирішила серйозно «дати по руках» Apple, ухвалював особисто Тім Кук – свідомо стріляючи компанії в ногу. Суддя Івонн Гонсалес Роджерс не стала церемонитися: другого шансу не буде. Вона вимагає реальних змін в App Store, бо всі попередні «покращення» були просто фікцією.

У 2021 році Apple судилася з Epic Games. І хоча компанія виграла більшість пунктів, один важливий програла: суд постановив, що Apple повинна дозволити розробникам розміщувати в додатках посилання на сторонні способи оплати. Це і є той самий «антинавігаційний інструктаж». Але формулювання було розпливчастим, і Apple вирішила цим скористатися – мовляв, ми ж все одно можемо брати комісію навіть за покупки в браузері. Всередині компанії почали міркувати, як обійти цю вимогу. Один із варіантів – взагалі не брати комісію, але жорстко обмежити місце розміщення посилань. Також обговорювали модель, де плата залежить від кількості завантажень застосунку або ж нову комісію для вебпокупок із подальшими аудитами розробників.

Поки Apple подавала апеляції, обговорення то активізувались, то затухали. Але коли стало зрозуміло, що суд не відступить, компанія зупинилася на варіанті зі зниженою комісією та аудитом. Суддя прямо пише: Apple знала, що це – найгірший варіант для розробників. Повне скасування зборів було б дуже привабливим навіть із суворими обмеженнями на посилання. Але Apple очікувала мільярдні втрати. А от комісія з аудитом, на думку самої компанії, зацікавить лише великих гравців. Тоді втрати були б менші – лише десятки мільйонів. У результаті Apple вирішила: а чому б не поєднати обидва найгірших варіанти – і комісію, і обмеження на посилання? Суд назвав це найантиконкурентнішим рішенням.

Потім почали обговорювати, якою має бути ставка комісії. Суд дозволив її брати, але лише з чітким обґрунтуванням. А ось стандартні 30% – це, як з’ясувалося, просто цифра зі стелі. Обговорювали різні варіанти: 20%, 27%. Фінансовий директор Лука Маестрі виступав за 27%. Деякі керівники всередині компанії були проти самої ідеї комісії – наприклад, голова App Store Філ Шиллер писав, що він не «в команді комісії». Остаточне рішення ухвалив Тім Кук: буде 27%. Суд зазначив: Apple знала, що з урахуванням зовнішніх платіжних комісій така ставка зробить вебпокупки збитковими для розробників. Але все одно її ввели – без пояснення, просто заради прибутку.

Далі перейшли до деталей: як саме виглядатимуть кнопки й посилання? Що буде, коли користувач натисне? Зрозуміли, що чим помітніше посилання – тим більше кліків, тож вирішили його «заховати». Затвердили найменш помітний варіант – простий текст. Також створювали екран попередження: спочатку думали про невелике віконце, але згодом вирішили налякати користувача – зробили повноекранне повідомлення з текстом на кшталт: «Ви точно хочете продовжити?» і купою додаткової інформації. Усередині команди обговорювали, як зробити повідомлення «лячними». Менеджер з UX написав, що фраза «зовнішній сайт» звучить страшно, тож керівництву сподобається. Ще запропонували показувати ім’я розробника замість назви застосунку – щоб виглядало ще гірше. Навіть Кук долучився – запропонував додати фразу про те, що за межами App Store Apple вже не гарантує конфіденційність і безпеку.

У суді Apple намагалася відбиватися: мовляв, слово «лячний» – це не про страх, а про «підвищення обережності». Суддя відповіла, що це суперечить здоровому глузду. І на цьому не зупинилися. Apple обмежила, який саме текст можна використовувати у посиланнях, заборонила деяким розробникам користуватися новими правилами та заблокувала можливість використовувати динамічні посилання, які зберігають авторизацію. Все – щоб створити якомога більше перешкод.

Суддя зробила висновок: Apple постійно обирала найгірші варіанти для розробників і зовсім не збиралася виконувати рішення суду. Вона прямо пише: «Apple намагалася з усіх боків зберегти свої незаконні доходи». У Тіма Кука був вибір: або виконати постанову, або й далі брати комісію без пояснення. Суд вирішив: він зробив поганий вибір. Тепер Apple зобов’язана дозволити розробникам вільно використовувати посилання та кнопки для продажів поза межами App Store. І комісію за вебпокупки більше брати не можна.

Apple вже заявила, що не погоджується з рішенням суду і подаватиме апеляцію. Тож, виглядає, це ще не кінець історії.

Epic-чне продовження судового процесу між Apple та Epic

Kingston повертається у «вищу лігу» серверних NVMe SSD