На глобальній онлайновій конференції Lenovo Tech World 2022, яка відбулася днями, були продемонстровані прототипи смартфона і ноутбука з екранами, що розгортаються.

Ці концепти показав виконавчий віцепрезидент Lenovo Лука Россі, який не повідомив про деталі показаних пристроїв, екрани яких розсуваються по висоті. Примітно, що під час сесії відповідей на запитання журналістів, представник Lenovo зізнався, що технологія дисплеїв, що розгортаються, перебуває на ранніх стадіях свого розвитку. Тому не варто очікувати швидкої появи комерційних рішень у сегменті персональних комп'ютерів на її основі. Цього можна очікувати не раніше, ніж через кілька років.

Цікаво, що це вже друга подібна демонстрація за останній місяць: нагадаю, що показаний на Intel Innovation 2022 планшет з аналогічною функціональністю був розроблений спільно Intel і Samsung Display. Але якщо представник Samsung Display у категоричній формі висловився на користь ковзного розсування екрана, то високопоставлений співробітник Lenovo вважає, що у розкладного формфактора є ще значний потенціал. І компанія готує виведення на ринок такі рішення слідом за представленим нещодавно ThinkPad X1 Fold.   

Електронне сміття стає глобальною проблемою не тільки через негативний вплив на екологію, а й у зв'язку з дефіцитом цінних рідкоземельних матеріалів, які містяться в ньому.

На конференції International E-waste Day, що відбулася нещодавно, було наведено цікаві статистичні дані, що показують великі перспективи перероблення електронного сміття. Виявляється, наразі у світі налічується близько 16 млрд мобільних телефонів, з яких близько 5,3 млрд протягом поточного року будуть викинуті. Щоб уявити наочно цю кількість, досить провести нескладні підрахунки: за середньої товщини одного пристрою 9 мм, складена з них стопка виявиться заввишки близько 50 тис. км, дотягуючись до орбіти Міжнародної космічної станції.

У документах форуму було наведено і ще один цікавий факт: мобільні телефони виявилися четвертими в рейтингу електронних продуктів, які найбільше запасаються. Ці відомості було отримано за підсумками опитування 8775 споживачів із шести європейських країн. У середньому в кожному домогосподарстві налічується 74 електронних пристрої, за винятком лампочок, з яких 13 перебувають на зберіганні. Серед них 9 працездатні, але невикористовувані, а 4 поламані. І в TOP-5 входять:
1. навушники та пульти ДУ;
2. годинники;
3. невелике ІТ-обладнання, зокрема зовнішні жорсткі диски, маршрутизатори, клавіатури й миші;
4. мобільні телефони та смартфони;
5. невелике обладнання для приготування їжі (наприклад, тостери, кухонні комбайни, грилі).

А ось два головні пояснення того, що в будинку накопичуються такі запаси:
- Можливо, я скористаюся ним у майбутньому (46%)
- Я планую його продати або подарувати (15%).

Прикиньте і ви, чи підходить і вам цей опис!

Що ж стосується актуальності перероблення електроніки, то вона ще більше посилилася через порушення ланцюжка постачань, які спостерігаються останнім часом, спочатку через пандемію, а потім у зв'язку з війною в нашій країні. За оцінками міжнародного форуму Waste Electrical and Electronic Equipment (WEEE), "гора" електричних та електронних відходів - від пральних машин і тостерів до планшетних комп'ютерів і пристроїв глобальної системи позиціювання (GPS) - зросте до 74 мільйонів тонн на рік до 2030 року. Тому саме час готуватися до розбору цього завалу вже сьогодні.

Рішення стартапу Brelyon, яке було вперше продемонстровано на виставці CES 2022, покликане зняти здавалося б нерозв'язну суперечність - домогтися ефекту занурення у віртуальну реальність і водночас обійтися без шолома, що викликає дискомфорт від тривалого носіння.

Тема віртуальної реальності, яка раніше користувалася великою увагою, останнім часом поменшала в популярності. Однією з причин тому є досить обтяжливе носіння шолома. Але чи можна домогтися достатнього ступеня занурення у віртуальні світи без використання шолома? Саме на досягнення такого компромісу і націлюється
стартап Brelyon зі своїм оригінальним монітором.

Зізнаюся, мені не довелося особисто переконатися в тому, що продемонстроване на виставці CES 2022 рішення Brelyon дає змогу домогтися ефекту занурення у віртуальний простір. Однак підтвердженням його перспективності стало нещодавнє оголошення інвестицій у цей стартап, зокрема й такої солідної компанії, як Lockheed Martin. Загалом оголошено про вкладення 15 млн дол. Так що ж привернуло такі вкладення?

Про суть своєї розробки стартап Brelyon не розповідає в деталях, зупиняючись лише на описі одержуваних з його допомогою ефектів. Тому і ми не будемо занурюватися в технологічні нюанси. Отже, розроблений компанією монітор описується модним виразом "світлове поле". Для отримання належного ефекту глибини зображення спостерігач має розташуватися від нього на відстані в межах 5-50 см. Це пов'язано з тим, що сам дисплей вигнутий у двох напрямках - горизонтальному і вертикальному, тому потрібно перебувати в зоні його фокусування.

При розмірі екрана 13х30 дюймів він дає змогу сформувати зображення з діагоналлю 122 дюйми. За словами CEO Brelyon Бармака Хезмата (Barmak Heshmat), у межах поля зору 111 градусів досягається розширення площі екрана в п'ять разів. При цьому не страждає, а ні роздільна здатність, що становить від 4K до 8K, а ні частота кадрів.

Секрет розробки полягає в тому, що на відміну від автостереоскопічних і мультифокальних дисплеїв для тривимірного застосування, Brelyon прагне представити глядачеві віртуальні панорамні двомірні зображення. Замість того, щоб генерувати зображення, розташовані на різній відстані від очей, дисплей Brelyon зі світловим полем має "розріджену глибину", орієнтовану на створення ілюзії великого занурювального зображення.

І судячи з того, що в цю технологію інвестувала компанія Lockheed Martin, можна припустити, що вона вбачає її потенціал у застосуванні до своєї сфери - комп'ютерного конструювання та проєктування. Буде цікаво поспостерігати за розвитком цієї розробки.

А вам було б корисно попрацювати з подібним дисплеєм, який дає змогу значно розширити поле зору?

На конференції Intel Innovation 2022, що проходить зараз у Кремнієвій долині, відбулася досить цікава демонстрація персонального комп'ютера з розсувною конструкцією.

Ідея ковзного розсування екрана вже не раз з'являлася в сегменті смартфонів, але досі жоден із провідних виробників не випустив комерційного рішення з використанням цієї технології. Після короткого знайомства з одним із таких рішень, наданих OPPO, у мене виникло переконання в слабкому його опрацюванні. Дуже вже швидко сідає батарея через вельми відчутне споживання механізму автоматичного розгортання екрана. Та й надійність останнього теж виявилася не на належній висоті. Все ж механічне відкривання складних екранів і простіше, і надійніше, нехай на місці згину екрану й виникають доволі помітні нерівності.

Однак експерти Intel сповнені впевненості у світлому майбутньому такого підходу в сегменті персональних комп'ютерів. Можна припустити, що на його користь можливість використання більш місткого акумулятора. На Intel Innovation 2022 було продемонстровано розсувний комп'ютер, діагональ екрана якого в складеному стані становить 13 дюймів, а в розгорнутому - 17 дюймів. У таку конструкцію вже точно впишеться досить потужна батарея. Наприклад, у складаному ноутбуці ASUS Zenbook 17 Fold з таким самим співвідношенням розміру екрана в складеному і розкладеному вигляді встановлена батарея на 75 Вт*год. Здається, що такої потужності має вистачити для розгортання екрана кілька разів на день. Все ж сценарій використання портативних комп'ютерів істотно відрізняється від смартфонів і не передбачає частої зміни конфігурації.

Наразі немає жодних технічних деталей продемонстрованого на Intel Innovation 2022 концепту, що розгортається, який було підготовлено спільно з Samsung Display, очільник якої JS Choi якраз і вийшов із ним на сцену. Особливо символічно було почути від нього фразу "foldable is gone" щодо напрямку ПК. Це при тому, що формфактор складних комп'ютерів ще не встиг вийти на масовий ринок. Як вважаєте, чи варто вірити цьому експерту?

Не тільки у військових умовах люди хвилюються про безперебійність енергопостачання. Приклад тому - гаряча підтримка людей з усього світу стартапу BLUETTI, який презентував своє модульне рішення, здатне довести потужність резервних джерел до 18 кВт*г.

Системи домашньої та виробничої сонячної енергетики не є чимось новим, втім як і пристрої накопичення електроенергії. Уже досить часто можна побачити встановлені на дахах приватних будинків та підприємств сонячні батареї. Оригінальність підходу BLUETTI полягає в тому, щоб зробити все це портативним і модульним, що дає змогу швидко переносити і розгортати таке рішення.

І треба визнати, що ідея швидко отримала підтримку на краудфандинговій платформі Indiegogo, де на момент підготовки цього матеріалу вона вже за два тижні після старту здобула підтримку понад 1,8 тис. осіб із сумою 5,6 млн дол.

У базовій комплектації до складу рішення входить розкладна сонячна панель PV400 на 400 Вт, інверторний модуль AS500 на 5000 Вт та накопичувальна батарея B300 місткістю 3072 Вт, що дає змогу забезпечити добову потребу середнього домогосподарства. Додаючи в рішення по одній батареї B300, можна довести їхню кількість до шести, що дає загальну потужність 18 кВт*г.

Інвертор AC500 має 16 вихідних портів для енергопостачання обладнання, включно з традиційними силовими розетками та роз'ємами USB-C.

Важливий фактор - швидкість зарядки. В цьому випадку її можна виконувати як тільки від силової мережі, так і з використанням сонячних панелей. Максимально швидко поповнення заряду відбувається, звісно, від мережі - за 1 годину на 4,5 кВт, тоді як при залученні тільки сонячних панелей - за 1,5 години на 3000 Вт. А комбінування цих методів дає результат у 8000 Вт за 1,4 години.

Керувати інвертором AC500 можна не тільки з вбудованого екрана, а й віддалено за допомогою мобільного застосунку через Wi-Fi або Bluetooth. Він дає інформацію про навантаження та рівень заряду.

Батареї виконані на базі LiFePO4, тому здатні витримувати 2500-3500 циклів заряду-розряду. Для них заявлено життєвий цикл близько 10 років. А їхній робочий діапазон температур -20-40℃ дає змогу експлуатацію в умовах морозів.

Оскільки в цьому випадку йдеться про фінансування ще не комерційного продукту, то потрібно розуміти, що його постачання не гарантовано на 100%. Хоча і заявлено про готовність відправлення замовлень уже в грудні нинішнього року. Вартість комплекту з інвертора AC500 та батарейного блоку B300S зараз оцінюють у $3199, а за необхідності можна докупити й сонячну панель PV400 за $799.

На рекламних роликах виробник просуває ідею мобільності цього рішення, але думаю, що важливим фактором є і його портативність. Адже його можна швидко розгорнути на обмеженому просторі чи то у дворі, чи то навіть на балконі багатоповерхового будинку. Дуже вже багато останнім часом зустрічається обговорень, присвячених засобам енергопостачання на випадок аварій через бойові дії. Думаю, що це рішення варте пильної уваги тих, хто серйозно готується до непередбачених ситуацій.

Після того, як зібрані українцями пожертвування були витрачені на оренду супутника ICeye, ця фінська компанія опинилася в центрі уваги не тільки в нашій країні.

Днями надійшла інформація про плани створення нового проєкту супутникового спостереження за Землею, який отримав назву Tandem4EO (Tandem for Earth Observation). У ньому, крім ICeye, візьме участь і іспанська компанія Satlantis, яка спеціалізується в галузі оптичних засобів спостереження високої роздільної здатності. У рамках Tandem4EO будуть об'єднані можливості радіолокації та традиційної оптики, щоб отримувати оперативні дані про стан земної поверхні.

Нагадаємо, що супутники ICeye оснащені радіолокаційним обладнанням із синтезованою апертурою. І залежно від площі ділянки Землі, яку вони охоплюють, роздільна здатність одержуваних з їхньою допомогою знімків становить від 0,5 м до 1 м. Тепер же інформація з радарів буде доповнюватися оптичною також роздільною здатністю близько 1 метра.

Сузір'я Tandem4EO літатиме на сонячно-синхронній орбіті з двома космічними апаратами ICeye SAR, що летять у бістатичній формації, і двома космічними апаратами Satlantis, що йдуть позаду та отримують оптичні зображення з дуже високою роздільною здатністю. Тісно скоординовані операції дадуть змогу відстежувати природні катастрофи, безпеку, моніторинг довкілля на суходолі та на морі, розвиток інфраструктури й забезпечувати точне виявлення змін на основі SAR-інтерферометрії (InSAR, Synthetic-Aperture Radar Interferometry). Поєднання високоточної радіолокації та оптичного знімання з відеоможливостями в Tandem4EO підвищить ефективність детального оцінювання того, що відбувається в місці, яке цікавить, зараз і протягом часу.

Глобальна пропускна здатність інтернет-каналів наближається до петабайтного рівня - такого висновку дійшли аналітики TeleGeography.

Підготовлений TeleGeography звіт Global Internet Geography свідчить, що за 2022 рік глобальна смуга пропускання інтернет-каналів зросла на 22% і сягнула 997 Тбіт/c, а в перерахунку на останні чотири роки щорічне зростання становило 29%. Тому вже найближчим часом має бути подолана петабайтна позначка.

Що ж стосується трендів, то наразі спостерігається повернення до нормальної ситуації після різкого сплеску 2020 року, пов'язаного з пандемією.

Представлений звіт містить аналіз географічних відмінностей нарощування пропускної здатності інтернет-каналів. Виявляється, найдинамічніше цей процес відбувався в Африці, де за останні чотири роки спостерігався щорічний приріст на 44%. Дещо відстає Азія з показником 35% за той самий період.

Примітно, що зростання міжнародної пропускної здатності Інтернету та інтернет-трафіку залишається однаковим.  Середній і піковий міжнародний інтернет-трафік у період з 2018 по 2022 рік зростає із середньорічним темпом у 30%, що лише трохи перевищує річний темп зростання пропускної спроможності у 29% за той самий період. Після сплеску трафіку 2020 року, що пов'язується з пандемією COVID-19, глобальне повернення до більш типових моделей використання призвело до зниження середнього та пікового коефіцієнтів використання. Зростання середнього трафіку знизилося з 47% у 2019-2020 роках до 29% у 2021-2022 роках, а зростання пікового трафіку знизилося з 46% до 28% за той самий період часу.

"Після бурхливого 2020 року, коли спостерігалися викликані пандемією стрибки обсягів і зміни в структурі інтернет-трафіку, оператори мереж повернулися до збільшення пропускної спроможності та більш виваженої організації трафіку", - сказав Пол Бродскі (Paul Brodsky), старший менеджер з досліджень компанії TeleGeography. "На підставі даних опитування, зібраних у десятків регіональних і глобальних мережевих операторів у всьому світі, стає зрозумілим, що пов'язане з COVID збільшення інтернет-трафіку і пропускної здатності було разовим явищем".

Глобальні середні та пікові коефіцієнти використання практично не змінилися порівняно з минулим роком і становили 26% та 45% відповідно у 2021 і 2022 роках. Щодо цін, то перехід провайдерів на переважно 100-гігабітні інтернет-магістралі продовжує знижувати середню вартість передавання трафіку. У семи найбільших містах-центрах світу ціни на 10 Гбіт/с впали на 16% у річному обчисленні з 2 кварталу 2019 року по 2 квартал 2022 року, а ціни на 100 Гбіт/с порти впали на 25%.

Компанія Subsea Cloud заявила про плани створення ЦОДів, які розмістяться під водою, що дозволить досягти значної економії на їх створенні, розгортанні та обслуговуванні.

Вже до кінця поточного року має бути введений в комерційну експлуатацію перший підводний модуль, який отримав назву Julis Verne Pod. Він буде розміщений у районі Порт Анжелс на північно-західному тихоокеанському узбережжі США. Ключовою перевагою цього рішення Максі Рейнольдс (Maxie Reynolds), засновник Subsea Cloud, вважає його економічність. У разі розміщення серверного майданчика на суші, потрібне дороге відведення землі, будівництво будівлі та охолодження. Тоді як при заглибленні модуля у прибережній зоні всі ці витрати не потрібні. Та й вартість проведення комунікаційних каналів для підводного майданчика набагато менша: за оцінкою Рейнолдса, встановлення та прокладання підводного кабелю займає близько 18 хвилин і коштує близько 1700 євро за кожну милю кабелю, тоді як на суші це займе близько 14 днів і коштуватиме близько 165 тис. євро за милю.

В результаті, за підрахунками Subsea Cloud, питома вартість 1 МВт потужності її підводних майданчиків має обійтися на 90% дешевше, ніж у наземних дата-центрах.

Subsea Cloud – не перший проєкт із розміщення серверів під водою. У зв'язку з цим не можна не згадати реалізований Microsoft у 2018-2020 рр. проєкт Natick. Тоді досліджувалася насамперед надійність роботи серверів. І висновки виявилися багатообіцяльними, оскільки з 855 серверів, поміщених в модуль, що занурюється, за два роки вийшло з ладу вісім. А за статистикою, у звичайних ЦОДах їх було б близько 64.

Але у Subsea Cloud вирішили розвинути ідею пасивного охолодження серверів. Занурюваний модуль буде заповнений не азотом, як це було в Natick, а діелектричною рідиною. В цей час вже відпрацьовано технологію іммерсійного охолодження серверів, яка буде реалізована у рішенні Subsea Cloud. Це покликане не тільки покращити відведення тепла, а й суттєво спростить конструкцію корпусу модуля. Річ у тому, що завдяки заповненню рідиною він не повинен витримувати зовнішній тиск, тому що він буде зрівнюватися.

Хоча в назві компанії Subsea Cloud використано слово «хмара», вона не збирається надавати хмарні послуги, конкуруючи з гіперскейлерами. Свій бізнес вона пов'язує лише з послугами хостингу. У зв'язку з цим повідомляється, що за запитом замовника, який розмістив своє обладнання в модулі, воно може бути досить оперативно вилучено для заміни або обслуговування. Для цього потрібно від 4 до 16 годин.

Перший модуль, названий на честь Жюля Верна, має бути поміщений на відносно невеликій глибині на ділянці шельфу. При розмірах корпусу близько 6 метрів він повинен вмістити до 800 серверів у 16 ​​шафах. З берегом його пов'язуватимуть канали енергопостачання та комунікацій із пропускною спроможністю 100 Гбіт/с.

Ще однією важливою перевагою свого проєкту в Subsea Cloud відзначають менший рівень затримок, оскільки модулі, що занурюються, розташовуються недалеко від густонаселених районів. А близько 40% населення Землі знаходиться вздовж 100-кілометрової прибережної смуги. Тому така близькість, за оцінками Subsea Cloud, дасть змогу зменшити затримки чи не на 98%.

У планах Subsea Cloud також глибше розміщення своїх модулів. Так заявлено, що слідом за “Jules Verne Pod” підуть Njord01 у Мексиканській затоці та Manannan у Північному морі. Вони будуть занурені на 200-250 метрів. Перевагою такого розміщення стане підвищена фізична безпека. Спуститись на такі глибини можна лише на батискафах з посиленою конструкцією або з використанням автономних плавучих засобів. Але вони не відрізняються скритністю.

А в перспективі, до 2026 року, Subsea Cloud планує використати лише відновлювані джерела енергії, щоб покращити ефективність своїх рішень.

На конференції Hot Chips 34 компанія представила проект Dojo, в рамках якого планується створення суперкомп'ютера, що базується на оригінальній архітектурі та чіпах власної розробки.

Майбутнє автомобілебудування пов'язується з технологією автономного водіння, одним із піонерів якого є Tesla. Тим цікавіше було дізнатися, що компанія має намір створити власний суперкомп'ютер, оптимізований для обробки відео. За задумом розробників, фрагменти відеозаписів з автомобілів Tesla будуть передаватися на платформу Dojo для аналізу та тренування штучного інтелекту. Тому одним із пріоритетів при проєктуванні Dojo стала масштабованість цієї платформи. Для цього було використано архітектуру «система на пластині».

Її суть полягає в тому, що на одній кремнієвій пластині розміщується 25 чіпів D1, які з'єднуються за допомогою інтерконекту з пропускною здатністю 9 ТБ/с. За організацію комунікацій відповідають 40 модулів вводу/виводу. І така конструкція отримала назву «тренувальної плитки».

Для одного чіпа D1 заявлено продуктивність 22,6 TFLOFs (FP32) або 362 TFLOFs (BF16/CFP8). Цей чіп має площу 645 мм2, де розміщується близько 50 млрд транзисторів, виконаних з технологічним допуском 7 нм. Тепловий пакет чіпа – 400 Вт.

При об'єднанні 25 D1 у рамках «тренувальної плитки» тепловий пакет зростає до 15 кВт. Передбачено інтерконнект між «плитками» зі смугою пропускання 9 ТБ/с. По суті, кожна «плитка» є незалежним обчислювальним вузлом зі своєю системою відведення тепла та енергопостачання.

Об'єднання плиток виконується за допомогою закритого протоколу Tesla Transport Protocol (TTP), а також за допомогою Ethernet через адаптер Interface Card. Тому масштабування практично не обмежене.

За заявою Tesla, компанія збирається створити суперкомп'ютер із продуктивністю понад 1 EFLOP (BF16/CFP8). У його оснащення увійде 13 ТБ оперативної пам'яті DRAM та 1,3 ТБ SRAM. За попередніми оцінками, це буде сьомий за продуктивною потужністю суперкомп'ютер.

Аналітики вважають, що оприлюднення Tesla закритої архітектури проєкту створення власного суперкомп'ютера пов'язане не з тим, що компанія збирається запропонувати його ще комусь, а з бажанням залучити до своїх лав провідних експертів у цій галузі.

Слідом за оснащенням смартфонів екранами, що згинаються, ця можливість з'явилася і в повнорозмірних настільних моніторах.

На виставці Gamescom, що проходить у Кельні, компанія Corsair продемонструвала 45-дюймовий OLED-монітор Xeneon Flex 45WQHD240, головною особливістю якого є можливість плавного регулювання ступеня викривленості екрана в горизонтальній площині. За задумом розробників, така функціональність виявиться корисною, якщо, крім ігрового застосування, дисплей використовуватиметься і в ділових додатках, де його викривленість заважатиме. А з іншого боку, користувачеві надається можливість настроювати на свій смак ступінь викривлення до граничного значення 800R, що відповідає радіусу 800 мм.

Технічні характеристики OLED-панелі включають роздільну здатність 3440×1440 при співвідношенні сторін 21:9. Її частота оновлення становить 240 Гц, а час реакції — 0,03 мс (GtG). Максимальна яскравість досягає 1000 кд/м2 при контрастності 1350000:1. Підтримуються технології синхронізації NVIDIA G-SYNC та AMD FreeSync Premium. В оснащення входять інтерфейси HDMI (×2) і DisplayPort, порти USB Type-C та USB Type-A. Заявлено, що OLED-матриця випускається LG Display.

Оскільки старт продажів не оголошено, і поки що не відома роздрібна ціна моделі, важко оцінити ринкові перспективи цього рішення. Але можна припустити, що воно знайде потенційних покупців, які хотіли б поєднати роботу з професійними програмами для конструювання та дизайну з іграми, де виявиться корисною викривленість екрана.