Сучасне життя тримається на речах, які ми сприймаємо як належне, і насамперед - на стабільній роботі глобальної енергетичної інфраструктури. Проте протягом понад десяти років світові електромережі демонстрували дивну та неймовірно точну аномалію.
Щохвилини в мережах по всьому світу фіксувався мікроскопічний сплеск частоти, який загасав лише для того, щоб повторитися рівно через 60 секунд. Це явище спостерігалося на п'яти континентах у мережах, які фізично не пов'язані між собою - від США та континентальної Європи до Великої Британії та Австралії.
Синхронність і тривалість цього пульсу виключали випадковість. Вчені нарешті знайшли причину, і вона виявилася несподівано банальною, але з серйозними висновками для інфраструктури digital-епохи.
Функціонування будь-якої електромережі - це безперервний баланс: обсяг згенерованої енергії має в кожен момент часу точно відповідати обсягу споживання.
У Британії давно відомий феномен "TV pickup" - колосальний сплеск споживання під час реклами у трансляціях важливих футбольних матчів або королівських подій, коли мільйони людей одночасно вмикають електрочайники. Зсув у бік стрімінгу зменшив цей ефект, але логіка залишилася: масова синхронна дія змінює частоту струму в мережі (стандарт 50 або 60 Гц). Коли попит перевищує пропозицію - частота падає; коли навпаки - зростає.
Проте локальні сплески споживання зазвичай хаотичні. Що ж змушувало мережі на різних континентах пульсувати з часовою точністю швейцарського годинника?
Проаналізувавши високоточні вимірювання енергоспоживання в дослідницькому центрі Forschungszentrum Jülich у Німеччині, науковці помітили: 60-секундний пульс був присутній лише в тих будівлях, де встановлені джерела безперебійного живлення (UPS).
Для підтримки працездатності резервні системи живлення (які масово використовуються в центрах даних, лікарнях, на заводах та в офісах) щохвилини проводять коротке самотестування батарей.
Всі сучасні цифрові пристрої синхронізують свій внутрішній годинник через зовнішні мережеві сигнали часу (NTP).
Тисячі незалежних пристроїв у різних куточках світу одночасно, секунда в секунду, запускають мікроперевірку.
Поодинці ці сплески непомітні. Але коли мільйони UPS діють системно й синхронно, їхній сукупний попит формує відчутний пульс у масштабах усієї глобальної енергомережі.
"Навіть цілком безпечні алгоритми управління можуть набувати системного значення, коли велика кількість пристроїв діє узгоджено. Ненавмисна синхронізація здатна генерувати регулярні й потенційно підсилені коливальні процеси у великомасштабних кіберфізичних енергосистемах", - зазначає Дірк Віттгаут.
Наразі ці коливання не становлять прямої загрози для стабільності мереж, їх амплітуда становить лише кілька мілігерців. Проте ситуація швидко змінюється.
Світ швидко цифровізується. Дата-центри ростуть експоненційно через бум штучного інтелекту та хмарних обчислень. Масово впроваджуються промислові системи накопичення енергії (BESS). Кількість пристроїв IoT (інтернету речей) та розумного обладнання вимірюється мільярдами.
Якщо розробники ПЗ продовжуватимуть жорстко прив'язувати системні процедури (тести, оновлення, збір телеметрії) до круглих секунд або хвилин, синхронне навантаження збільшуватиметься. Це загрожує не лише прискореним зносом інфраструктурного обладнання (наприклад, гідротурбін, змушених компенсувати ці мікроколивання), а й ризиком створення масштабних резонансів у мережах.
Хороша новина полягає в тому, що усунути цей кіберфізичний ризик відносно просто.
Вендорам обладнання та розробникам ПЗ достатньо внести зміни в алгоритми: замість жорсткого таймінгу (наприклад, every 60s) використати рандомізацію затримок (jittering). Якщо пристрої виконуватимуть перевірки з випадковим відхиленням у кілька секунд, кумулятивний пік розсіється.
Дослідники вже зв'язалися з одним із провідних виробників UPS, чиє обладнання аналізували під час експерименту. Компанія оперативно випустила оновлення ПЗ, яке прибрало сувору періодичність перевірок.
Загалом ця історія - наочна ілюстрація того, як у сучасному світі кібернетика щільно переплітається з фізичною інфраструктурою. І про це варто пам'ятати кожному CTO та інженеру при проєктуванні масштабних розподілених систем.
Стрімке розгортання систем штучного інтелекту змінило вимоги до корпоративних центрів даних. Зменшені затримки та стабільна пропускна здатність сховищ даних стали критичними факторами для навчання великих мовних моделей (LLM) та інференсу. Реагуючи на ці виклики, компанія Kioxia на саміті OCP Global Summit 2026 у Сан-Хосе презентувала свій оновлений портфель SSD, орієнтованих на високопродуктивні AI-навантаження.
Серед головних анонсів - подвоєння продуктивності накопичувачів серії GP класу Optane, нові QLC-моделі для гіперскейлерів та експериментальні SSD із безпосереднім рідким охолодженням.
Якщо серпневий анонс накопичувача GP1 вразив ринок показником у 10 млн IOPS, то оновлена серія GP Series SSD на базі пам'яті XL-FLASH 3-го покоління подвоює цю планку. Новинка здатна видавати понад 20 млн IOPS при довільному зчитуванні блоками по 512 байтів.
Серед ключових технологічних переваг XL-FLASH Gen 3 перш за все слід зазначити потроєну продуктивність зчитування. Завдяки коротшим слововим та бітовим лініям було зменшено затримку RC (опір-ємність).
При цьому продуктивність запису зросла приблизно на 150%. Тоді як енергоефективність зчитування зросла на 40%, а запису - на 80%.
А використання архітектури з розширеною кількістю площин (у Gen 2 їх було 16) забезпечує затримки зчитування менше ніж 5 мкс.
Другим важливим анонсом став накопичувач LD4 у формфакторі E1.L на базі 218-шарової пам'яті BiCS 8 QLC (4 біти на комірку) з інтерфейсом PCIe 5.0 x4.
Модель представлена в початкових конфігураціях на 15,36 ТБ та 30,72 ТБ. Хоча такі обсяги вже не здаються рекордними на тлі над містких накопичувачів (як-от Kioxia LC9 на 246 ТБ), архітектура LD4 передбачає подальше масштабування.
Поточні місткості 15,36 ТБ та 30,72 ТБ займають лише ¼ та ½ внутрішнього простору конструкції E1.L. У Kioxia підтвердили, що конструктив дозволяє розширити місткість до 122,88 ТБ (із проміжним варіантом на 61,44 ТБ).
Накопичувач підтримує протокол NVMe 2.0, специфікацію OCP Datacenter NVMe SSD 2.6 та наскрізний захист від втрати даних.
На ринку E1.L PCIe 5.0 рішення LD4 змагатиметься з Micron 6550 ION, DapuStor R6060 та FADU Echo.
На додачу до апаратних новинок Kioxia продемонструвала концептуальні накопичувачі NX1 Series у формфакторі E1.S NVMe. Головна особливість серії - безпосередня підтримка рідкого охолодження (liquid cooling).
Оскільки щільність компонування серверів у стійках AI-фабрик стрімко зростає, повітряне охолодження вже не здатне ефективно відводити тепло від гарячих SSD. Рішення NX1 покликане інтегрувати флешнакопичувачі в єдиний рідинний контур разом із GPU та CPU, забезпечуючи стабільну роботу без теплового троттлінгу.
Уявіть ситуацію: користувач страхової компанії ставить через смартфон просте запитання щодо покриття збитків від негоди. Запит потрапляє до штучного інтелекту, який виконується всередині суперкомп'ютерного кластера Nvidia SuperPOD вартістю понад 20-40 млн дол. Для формування точної відповіді AI-агент змушений звертатися до інших спеціалізованих агентів, моделей RAG (Retrieval-Augmented Generation) та масивів корпоративних даних. Оскільки одна хвилина простою подібного графічного прискорювача коштує близько $25 (понад долар кожні 2,4 секунди), будь-яка затримка при зчитуванні накопичувачів перетворюється на прямі фінансові збитки. У 2026 році ключовою метрикою ефективності AI-фабрик стала не суха кількість GPU, а коефіцієнт їх корисного завантаження, де головна боротьба за швидкість перемістилася на рівень архітектури сховищ.
Традиційні двоконтролерні масиви та ізольовані системи прямого підключення (DAS) швидко впираються у фізичні обмеження при роботі з петабайтами й ексабайтами корпоративної інформації. Головна проблема сучасного навантаження полягає в зміні патернів доступу: при пошуку контексту збагачені метадані стають важливішими за самі первинні файли, оскільки саме вони описують семантику та поведінку інформації. Для забезпечення безперебійної роботи тисяч прискорювачів потрібні спеціалізовані платформи. Прикладом може бути Everpure FlashBlade, здатна видавати пропускну здатність понад 10 ТБ/с та обробляти мільярди операцій з метаданими за секунду.
Окрім прямої швидкості читання, серйозним джерелом втрат обчислювальної потужності є так званий «податок на KV-кеш» у пам'яті HBM. Коли кілька аналітиків або AI-агентів послідовно обробляють один і той самий об'ємний документ, система кожного разу витрачає дорогі цикли GPU на повторне розбиття тексту на токени та вектори. Використання технологій на кшталт Everpure Key Value Accelerator дозволяє скидати вже обчислені стани токенів безпосередньо на спільну NVMe через протокол NVIDIA GPUDirect Storage (GDS). При наступному запиті готові KV-тензори завантажуються безпосередньо в пам'ять GPU без залучення центрального процесора, що повністю усуває витрати на повторні обчислення.
Паралельно ера штучного інтелекту змушує відмовитися від ідеї суцільного копіювання даних в єдине «озеро» (Data Lake). Переміщення ексабайтних масивів занадто дорого, а будь-яка зміна в джерелі миттєво робить копію застарілою. Замість цього розробляються платформи повторного використання даних, які інтегрують векторні бази безпосередньо на рівні сховища, забезпечуючи автоматичну самоописовість інформації та збереження єдиних правил розмежування прав доступу. Це дозволяє AI-агентам знаходити необхідний контекст за посиланням та семантикою, а не за жорстким URL, запобігаючи виникненню десятків ізольованих «острівців правди».
У підсумку, деагрегація обчислювальних ресурсів, мережі та сховищ стає єдиним способом адаптувати інфраструктуру до стрімкого оновлення апаратних платформ. Оскільки нові покоління графічних прискорювачів з'являються швидше, ніж змінюються корпоративні накопичувачі, можливість незалежно масштабувати та оновлювати кожен шар дозволяє уникнути болісних повних замін обладнання та забезпечує максимальне повернення інвестицій у штучний інтелект.
Але залишається питання, чи готові корпоративні IT-департаменти переходити від звичних монолітних баз даних до самоописових архітектур сховищ, чи опір застарілих систем регулювання доступу ще тривалий час стримуватиме ефективність AI-агентів?
Пріоритети підприємств у сфері збереження даних зазнають чергової трансформації. У 2025 році обсяги постачань стрічкових накопичувачів (LTO-стрічок) просіли на 9% у річному вимірі, оскільки корпоративний сектор тимчасово уповільнив архівування. Проте дані початку 2026 року вказують на те, що ринок знаходиться на порозі нового стрімкого зростання.
Згідно з останніми даними консорціуму LTO Program (до якого входять HPE, IBM та Quantum), у першому кварталі 2026 року обсяг поставленої місткості стрибнув одразу на 57% порівняно з аналогічним періодом 2025 року.
Представники Quantum вважають, що ми спостерігаємо безпрецедентне зростання обсягів даних у поєднанні з тиском на бюджети, енергоспоживання та кібербезпеку. Організації адаптуються до цієї нової реальності, і стрічкові накопичувачі дедалі частіше розглядаються як стратегічний компонент сучасної IT-інфраструктури, що забезпечує прогнозовану економію та надійне довгострокове зберігання даних у масштабних обсягах.
Аналіз динаміки місткості поставлених LTO-накопичувачів за останні роки демонструє кілька важливих історичних мінімумів та піків. Так причиною спаду у 2018 році стали патентні суперечки між двома головними виробниками магнітної стрічки - Fujifilm та Sony, що тимчасово обмежило глобальне постачання формату LTO-8 до підписання крос-ліцензійної угоди. А у 2020 році показники впали через сповільнення світової економіки під час пандемії COVID-19.
У 2021 році ринок відновлювався до позначки 148 ексабайт (ЕБ), після чого наступила стабілізація у 2022–2023 роках.
Надалі у 2024 році ринок здійснив ривок до 176,5 ЕБ (+15,4%), що повернуло оптимізм постачальникам обладнання та програмного забезпечення.
Попри сподівання на продовження зростання, у 2025 році ринок просів на 9,2% - до 160,3 ЕБ (або TB у перерахунку на одиничні показники місткості). Експерти припускають, що компанії-покупці могли свідомо відкласти оновлення інфраструктури в очікуванні виходу нового стандарту LTO-10.
Водночас виробники LTO зазначають, що навіть із цим спадом показник 2025 року став другим найвищим за всю історію спостережень після рекордного 2024-го, що свідчить про високий структурний попит на стрічкові рішення.
Справжнім поворотним моментом став I квартал 2026 року із +57% YoY. Частково це пояснюється впровадженням нового формату LTO-10, а частково - потребами бізнесу, що зростають, в накопиченні даних для навчання AI та захисту від ransomware-атак за допомогою повітряного люзу (air-gap).
Якщо звернутися до історичного розподілу постачань картриджів за кварталами, то зазвичай на I квартал припадає близько 25% від річного обсягу. Якщо $160,3 ЕБ у 2025 році розділити на рівні квартальні частки, то на Q1 2025 припадало приблизно $40,08 ЕБ. Збільшення цього показника на 57% дає орієнтовно $62,92 ЕБ для I кварталу 2026 року. Якщо екстраполювати цю цифру на весь 2026 рік, то загальний обсяг постачань може сягнути колосальних $251,67 ЕБ.
Тож якщо ці розрахунки справдяться, 2026 рік стане переломним для всього сегмента. Це забезпечить рекордні прибутки виробникам стрічкових полотен, дивізіону IBM з випуску приводів, а також розробникам стрічкових бібліотек та супутнього ПЗ.
Apple нарешті презентувала iPhone Duo - свій перший складаний смартфон. Разом із цим релізом на перший план вийшло одне з найскладніших завдань сучасної інженерії: як створити пристрій, здатний згинатися сотні тисяч разів без жодної тріщини?
За словами експертів з виробництва фемтосекундних лазерів компанії LITILIT, подібний тиск зараз відчувають усі виробники електроніки, адже пристрої стають дедалі меншими, тоншими та складнішими.
Шарнірний механізм нового iPhone складається з понад 100 компонентів. Згідно з пресрелізом Apple, ребра жорсткості всередині забезпечують міцність, а розділювачі антен зі вставками з керамічного волокна зміцнюють рамку. На відміну від Samsung, яка публічно демонструє тестування своїх екранів на 500000 згинань, Apple поки не розкриває точну цифру довговічності.
Проте шарнір - це лише частина проблеми. Складані смартфони поєднують безліч складних у виробництві та чутливих матеріалів: від ультратонкого скла та гнучких шарів дисплея до компактних друкованих плат, кераміки та напівпровідників.
«Ринок електронних компонентів постійно штовхає виробництво до його технологічних меж. У споживчій електроніці навіть найменший дефект може перетворитися на тріщину, яка зробить увесь компонент непридатним», — зазначає Ніколаюс Гаврилінас (Nikolajus Gavrilinas), СЕО та співзасновник LITILIT.
За словами Гаврилінаса, саме фемтосекундні лазери розв'язують проблему делікатної обробки. Їхні імпульси настільки короткі, що матеріал просто випаровується до того, як тепло встигає поширитися. Це дозволяє обробляти деталі впритул до активних мікросхем без ризику теплового пошкодження чи залишків сміття, які могли б спричинити коротке замикання.
Ця технологія підходить і для створення OLED-дисплеїв - від складаних екранів до смартгодинників. OLED-панель - це «пиріг» із різних матеріалів (органічних світлодіодів, схем і захисних шарів), де навіть кілька мікронів теплового пошкодження можуть зіпсувати все.
Створення таких лазерів - процес складний і тривалий, оскільки він вимагає висококласних фахівців. Через високий попит з боку виробників електроніки, напівпровідників та обладнання для дата-центрів, пропозиція на ринку просто не встигає за потребами.
Щоб розв'язати цю проблему, LITILIT розробила модульну архітектуру з високим рівнем автоматизації, що дозволяє прискорити виробництво та інтеграцію лазерів на заводах. Технологія базується на патентах, розроблених засновниками компанії у співпраці з Центром фізичних наук та технологій (FTMC) у Вільнюсі, та досягає близько 20% коефіцієнта корисної дії (перетворення електричної енергії в оптичну) - винятковий показник для галузі.
У червні LITILIT розпочала будівництво нової високопродуктивної фабрики, яка запрацює вже за кілька місяців. За перший рік компанія планує випустити близько 1000 лазерів, а за кілька років розширити потужності до 3000 одиниць на рік, претендуючи на статус найбільшого виробника фемтосекундних лазерів у світі.
Усі звикли, що для охолодження - чи то побутового холодильника, чи кондиціонера у вітальні, чи цілого дата-центру - потрібна величезна кількість електроенергії. Але що, якби замість електрики компресор змушувала працювати звичайна... теплота?
Спільна команда дослідників із Технологічного інституту Карлсруе (KIT) та Японського університету Цукуби показала свій прототип твердотільного охолодження. Він не потребує жодного вата з розетки, адже перетворює розсіяну або сонячну теплоту безпосередньо на холод. Результати дослідження вже опублікували в науковому журналі Nature Energy.
Більш ніж століття принцип роботи холодильних установок залишався незмінним: електричний мотор ганяє холодоагент по колу. Сьогодні перспективною альтернативою вважається еластокалоричне охолодження - коли сплави з ефектом пам'яті форми виділяють або поглинають тепло під час механічного деформування. Але раніше навіть для цього потрібен був електричний привід.
Науковці розв'язали цю проблему, об'єднавши дві ультратонкі плівки з нікелю та титану з доповнювальними властивостями. Перша плівка (двигун) під час нагрівання стискається, перетворюючи теплову енергію прямо в механічну роботу без використання електромотора. Друга плівка (холодоагент) отримує механічний імпульс від першої, змінює структуру своєї кристалічної ґратки та починає активно охолоджуватися.
Фактично, теплова енергія просто замінила собою електричний мотор.
«Головне інноваційне рішення полягає у поєднанні двох функцій сплавів із пам'яттю форми. Одна плівка конвертує тепло у механічну роботу, а інша перетворює цю роботу на холод. Це відкриває дивовижні можливості для використання відхідного тепла та сонячної енергії», - зазначив Доктор Цзін'юань Сю (KIT).
Під час експериментів прототип при температурі джерела 86 °C забезпечив різницю температур на рівні елемента у 4 °C, а зміна температури самого еластокалоричного холодоагенту сягнула майже 13 °C. Система також успішно працювала від зовнішнього джерела тепла з температурою 130 °C.
Автори розробки підкреслюють: це лише лабораторна демонстрація концепту. Зараз команда працює над паралельним з'єднанням кількох таких плівок для збільшення підсумкової потужності.
Сфера застосування такої технології колосальна. Так процесори зможуть охолоджувати самі себе, використовуючи для цього власне виділене тепло. А в автопромі можна реалізувати охолодження чутливої електроніки в автомобілях користуючись теплом від двигуна або трансмісії.
До того ж постає можливість створення компактних кондиціонерів, які працюють виключно від сонячного тепла в найспекотніші дні.
Виглядає, що в майбутньому вираз «жара дарує прохолоду» стане не просто метафорою, а звичайним робочим принципом наших гаджетів.
Компанія Microsoft випустила серпневе оновлення безпеки Windows 11 (KB5121003, збірка 26200.9168+). Головним нововведенням стало непомітне розширення технології прискорення процесора на запуск усіх програм. Тести підтверджують: додатки тепер відкриваються відчутно швидше.
Основу цієї зміни становить спеціальний режим Low Latency Profile (профіль низької затримки).
Замість звичного плавного нарощування частоти процесора під час зростання навантаження, Windows 11 застосовує підхід «перегони до сну» (race to sleep).
У момент кліку на іконку програми системний планувальник негайно підіймає частоту процесора до близько максимальних значень на 1–3 секунди.
Важке завдання щодо завантаження інтерфейсу та ресурсів виконується за лічені частки секунди.
Процесор миттєво скидає частоту до базового рівня значно швидше, ніж за стандартного алгоритму.
Раніше, у червні, цей режим було активовано лише для системних елементів Windows Shell (меню «Start», «Пошук», Центр сповіщень). Наразі його дію нарешті поширено на всі сторонні та стандартні додатки.
Така оптимізація особливо відчутна на ARM-чіпах (як-от Snapdragon X2) та нових процесорах, де переходи між станами живлення займають мікросекунди.
Тестування показало, що прискорення не призводить до підвищеного розряду батареї чи перегріву. Оскільки залучається лише короткочасна максимальна частота, а не загальне використання ресурсів CPU, енергоспоживання системи не зростає.
Оскільки Microsoft розгортає технологію поступово (Controlled Feature Rollout), вона може з'явитися на вашому ПК не одразу після встановлення оновлення.
Відкрийте програму HWiNFO або вкладку «Продуктивність» у Диспетчері завдань (звертайте увагу саме на частоту, а не на % завантаження). Якщо під час відкриття додатків (Chrome, Calculator, VLC, Epic Games Store тощо) частота P-ядер миттєво злітає до максимуму — функція вже активна на вашому ПК.
Якщо ви вже встановили оновлення KB5121003, але прискорення ще не запрацювало, його можна увімкнути вручну.
Завантажте та розпакуйте утиліту ViVeTool у теку C:\ViVeTool.
Відкрийте Командний рядок (Command Prompt) від імені адміністратора.
Якщо ви не поспішаєте, краще зачекати декілька тижнів - Microsoft автоматично активує функцію для всіх сумісних пристроїв.
Впровадження Low Latency Profile є лише частиною масштабного плану Microsoft з оптимізації системи. Компанія також продовжує переводити застарілі елементи інтерфейсу на нативний фреймворк WinUI 3 та оптимізувати використання оперативної пам'яті, що має зробити роботу Windows 11 значно плавнішою навіть на бюджетних ПК.
Концепція бездротової передачі енергії протягом десятиліть залишалася обмеженою індукційними технологіями малої дальності, які підходять лише для заряджання смартфонів чи дрібної побутової техніки. Проте стрімкий розвиток робототехніки, безпілотних систем та віддаленої інфраструктури у 2026 році вимагає фундаментально нового підходу до енергозабезпечення на значних відстанях.
Опубліковане у науковому виданні Cell Press дослідження пропонує революційний прорив у галузі дистанційної бездротової передачі лазерної потужності, що дозволяє транспортувати значні обсяги електроенергії через повітряний простір за допомогою високоспрямованих світлових променів без використання фізичних кабелів.
В основі цієї технології лежить процес оптичного перетворення: електрична енергія генерує когерентне лазерне випромінювання високої щільності, яке через оптичну систему фокусується та спрямовується на приймач, де високоефективні спеціалізовані фотоелектричні елементи конвертують світло назад у струм. Головним досягненням науковців стала розробка метаматеріалів та напівпровідникових гетероструктур нового покоління, які розв'язують фундаментальну проблему втрати потужності через атмосферне розсіювання та термічну деградацію приймача. Завдяки динамічному фазованому керуванню променем та новим розробкам у сфері фотовольтаїки вдалося досягти рекордно високого коефіцієнта корисної дії за кімнатної температури навіть за умов нестабільного середовища.
Практичний вимір бездротового лазерного живлення охоплює широке коло критичних завдань для сучасної промисловості та високих технологій. У сфері аерокосмічних розробок та безпілотної авіації дана система дозволяє забезпечити практично безперервний політ дронів і автономних платформ спостереження: безпілотник здатен залишатися в повітрі тижнями, отримуючи енергію від наземного чи мобільного лазерного випромінювача. Окрім цього, технологія відкриває двері для автономного живлення важкодоступних датчиків інтернету речей (IoT) на промислових об'єктах, підживлення супутників на низьких навколоземних орбітах, а також швидкого розгортання енергомереж у зонах стихійних лих, де прокладання традиційної кабельної інфраструктури є неможливим.
Попри значний потенціал, масштабування дистанційної лазерної передачі енергії зіштовхується із суворими інженерними та безпековими викликами. Ключовим завданням є забезпечення безумовної безпеки для навколишнього середовища, тварин та людей. Високоенергетичний промінь вимагає надійних систем автоматичного відключення за мілісекунди у разі перетину оптичного каналу стороннім об'єктом. Окрім цього, атмосферні явища, такі як густий туман, злива чи висока запиленість, усе ще залишаються фактором, що знижує ефективність передачі. Проте розробка адаптивних оптичних систем та швидкісних алгоритмів юстування дозволяє поступово зменшувати ці обмеження, готуючи технологію до комерційної експлуатації.
Виглядає, ера класичних органічних підкладок у чіпах потроху добігає кінця, а на зміну їй іде скляна революція.
Intel оголосила про стратегічне партнерство з компанією Lens Technology, щоб разом розробляти передові технології пакування напівпровідників на основі скляних підкладок (glass substrates). Мета - створити міцний фундамент для майбутніх процесорів, орієнтованих на AI, дата-центри та суперкомп'ютерні обчислення.
Чому саме скло? Сьогодні просто зменшувати транзистори за класичним законом Мура стає дедалі важче й дорожче. Тому майбутнє - за передовим пакуванням, коли кілька окремих кристалів (чіплетів) об'єднують на одній підкладці в єдине ціле.
Раніше для цього використовували органічні матеріали, але AI-навантаження вимагають принципово іншого рівня. Скляні підкладки пропонують кращу термодинамічну стабільність, тому що скло не деформується від високих температур так, як пластик чи органіка. Крім того, на меті неймовірна щільність з'єднань, коли можна прокладати значно тонші та ближчі один до одного інтерконекти. До того ж кращі електричні характеристики дозволяють скоротити втрати сигналу та підвищити енергоефективність.
Альянс виглядає дуже логічним. Intel дає свій колосальний досвід в архітектурі напівпровідників, дизайні чіплетів та концепціях пакування. А Lens Technology (відома у світі прецизійною обробкою скла та лазерними технологіями) відповідає за надточне виробництво, матеріалознавство та масштабне виготовлення самих скляних пластин.
«Передове пакування стає критичним рушієм інновацій у напівпровідниках, оскільки AI-системи продовжують розсувати межі продуктивності, масштабу та ефективності, - зазначив Ліп-Бу Тань (Lip-Bu Tan), CEO Intel. - Разом ми маємо можливість дослідити нові підходи, які допоможуть розкрити наступне покоління системних інновацій для ери AI».
Зі свого боку, засновниця та голова Lens Technology Джун Чоу (June Chau) підкреслила, що експертиза її компанії в лазерній обробці скла та матеріалознавстві у поєднанні з досвідом Intel дозволить суттєво прискорити появу нових рішень для клієнтів по всьому світу.
Цікаво, що компанії не планують обмежуватися лише корпусуванням процесорів. У їхніх спільних планах розгляд інших технологічних напрямків, таки як компоненти для AI PC, системи охолодження та структурні рішення для серверів дата-центрів та апаратні платформи для AI-робототехніки, розумного промислового обладнання та периферійних обчислень.
Це чергове підтвердження того, що Advanced Packaging перетворюється на головне поле битви між напівпровідниковими гігантами. Перехід на скляні підкладки дозволить створювати значно потужніші AI-прискорювачі та процесори, які споживатимуть менше енергії й оброблятимуть дані на порядок швидше.
Спостерігаємо за розвитком подій - схоже, у найближчі роки на нас чекає справді великий технологічний стрибок у будові процесорів.
Уявляєте дрон, який літає прямо перед вашим носом, але ви його майже не бачите?
Ні, це не технологія стелс із фантастичних фільмів про невидимі матеріали й оптичні ілюзії. Інженери з Північно-Західного університету (Northwestern University) вирішили піти зовсім іншим шляхом і «зломали» людський зір.
Дрон Phantom Twist буквально розчиняється в повітрі завдяки ефекту розмиття в русі (motion blur) — саме цей ефект змушує лопаті вентилятора, що працює, здаватися напівпрозорими.
Розробники презентували свій пристрій на престижній конференції Robotics: Science and Systems у Сіднеї.
Більшість дослідників роками намагалися зробити дронів непомітними за допомогою прозорого пластику або дзеркальних покриттів. Команда під керівництвом доцента Майкла Рубенштейна (Michael Rubenstein) поставила інше питання: «А що, якщо спроєктувати сам дрон під особливості людського сприйняття руху?»
Звичайний квадрокоптер має нерухомий корпус і чотири пропелери, які крутяться. Ви бачите рамку, і вона одразу впадає в око.
Phantom Twist влаштований інакше: у нього всього один мотор і один пропелер. Пропелер крутиться в один бік, а весь корпус дрона - у протилежний. Апарат робить до 25 обертів на секунду. Завдяки такій швидкості людське око просто не встигає зафіксувати чіткі контури. Дрон не стає 100% невидимим, але перетворюється на легку, примарну напівпрозору пляму, яка повністю зливається з навколишнім фоном.
«Людському очку потрібен час, щоб накопичити світловий сигнал - це схоже на витримку в камері, - пояснює фахівець із комп'ютерного зору Емма Александер (Emma Alexander). - Коли об'єкт обертається надто швидко, деталі втрачаються, і ми бачимо лише легкий туман».
Щоб дрон не просто крутився, а ще й стабільно літав і залишався непомітним з усіх боків, інженери залучили штучний інтелект. AI-модель створила близько 20000 потенційних конфігурацій дрона. В процесі оптимізації AI переставляв плату, акумулятори, мотор і противагу так, щоб під час обертання деталі не перекривали одна одну.
Топові варіанти «закрутили» на тлі 100 реальних пейзажів і перевірили через модель людського зору.
У результаті алгоритм розмістив деталі на різній висоті й під різними кутами з великими проміжками між ними. За оцінками вчених, такий дрон у 10 разів менш помітний для ока, ніж звичайний квадрокоптер.
Головна мета проєкту - мінімізувати стрес для навколишнього середовища. Дрони часто лякають птахів і тварин, змушуючи їх покидати гнізда. Примарний дрон зможе знімати фауну зблизька, не порушуючи її природної поведінки. При дослідженні довкілля таке рішення дозволяє робити спостереження за болотами, лісами та заповідниками. А для перевірки інфраструктури можна виконувати інспекцію мостів і висоток без привернення зайвої уваги перехожих.
Поки що у Phantom Twist є пару нюансів: його мотор усе ще видає шум, а дроти й опорні стрижні можна розгледіти з близької відстані. Команда вже планує наступну версію із ще тихішим гвинтом та повністю прозорими матеріалами.
Цікаво, що замість того, щоб ховатися за чимось, розробники змусили дрон ховатися в усіх на виду. Фізика та біологія в черговий раз перемагають складні оптичні технології.
