| 0 |
|
Всі ми знаємо про проблему електронного сміття. Ми міняємо смартфони кожні чотири роки, а старі гаджети або припадають пилом у шухлядах, або відправляються на звалище. Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго (UCSD) разом із командою Google Research вирішили: «Досить це терпіти!» - і перетворили купу старих смартфонів Google Pixel на справжній... бюджетний дата-центр.
Коли дослідники загнали старі смартфони у бенчмарк SPEC, вони виявили. що в одноядерному режимі (single-core) чипи мобільних телефонів трирічної давнини видають вищу продуктивність, ніж важкі серверні процесори Intel чи AMD EPYC, які стоять у сучасних дата-центрах поруч із монстрами на кшталт Nvidia H200.
Звісно, серверний процесор у сумі рознесе мобільний чип в тріски внаслідок величезної кількості ядер, ліній пам'яті та архітектури. Але сам факт того, що одне конкретне ядро у старому телефоні таке швидке, надихнув інженерів. Звідси висновок: якщо проявити трохи креативності, цей кремній ще може повоювати.
Просто покласти 20 телефонів на стіл і ввімкнути Wi-Fi не справить враження на суворих системних адміністраторів. Тому науковці підійшли до справи радикально. З гаджетів зняли все зайве - дисплеї, акумулятори, камери, динаміки та корпуси. Залишилися тільки материнські плати з розпаяними на них процесорами (SoC), пам'яттю та мережевими модулями.
Операційну систему від Google повністю знесли. Замість неї встановили чистий дистрибутив Linux, який зазвичай використовується в enterprise-серверах. Це дозволило прибрати весь мобільний «мотлох» та bloatware, звільнивши ресурси.
На чистий Linux накотили Kubernetes - стандартний софт для керування хмарними контейнерами та розподілу обчислень.
Тести показали, що кластер із 25–50 старих телефонів за своєю сумарною обчислювальною потужністю дорівнює одному повноцінному двопроцесорному серверу архітектури x86.
В UCSD підрахували: скромний кластер із 20 телефонів може самостійно «тягнути» внутрішні навчальні додатки для великого університетського курсу на 75+ студентів. Замість того щоб платити за оренду хмари (AWS, Azure чи Google Cloud), університет може запускати ці завдання локально на телефонних платах.
Зараз команда будує велику локальну стійку на 2000 старих смартфонів. Ця конструкція зможе одночасно обслуговувати близько сотні університетських класів.
З огляду на те що ціни на мікросхеми пам'яті (DRAM та NAND) зараз б'ють рекорди, збирання класичного локального сервера «з нуля» обійдеться у копієчку. А вживані Pixel дісталися розробникам за копійки (або взагалі безоплатно від партнерів).
Будемо реалістами, телефони не замінять класичні дата-центри. Техногіганти типу Microsoft, Meta чи Google не збираються переходити на сервери зі старих мобілок. Для AI-завдань масштабу ChatGPT потрібні мільйони прискорювачів, і обслуговувати мільйони телефонних платформ замість однієї стійки - це адмініструвальне пекло з нульовою надійністю.
Але для університетів, некомерційних організацій, шкіл чи невеликих стартапів, які не мають великих бюджетів на закупівлю новітніх GPU та серверів, це вихід.
До речі, це не перший випадок «дикого» ресайклінгу. Минулого року інша група вчених зібрала міні-дата-центр із 4 смартфонів для підводного екологічного моніторингу.
Навіть NASA свого часу використала чип Qualcomm Snapdragon 801 (флагман 2014 року) як «мозок» для навігації марсіанського гелікоптера Ingenuity. Якщо процесор від старого смартфона зміг літати на Марсі, то з лабораторними роботами він точно впорається.
Стратегія охолодження ЦОД для епохи AI
| 0 |
|
