| 0 |
|
Сучасний стан індустрії визначають новини на кшталт: «Криза NAND зараз гірша, ніж DRAM; Samsung подвоює ціни другий квартал поспіль». Такого ще не було. Марно звинувачувати в різкому підвищенні цін на базові компоненти керманичів штучного інтелекту. Ми всі – жертви непроханого лиха. (Не хотіли платити за ШІ — доведеться).
Вільний ринок чуйно реагує на зміни співвідношення попиту й пропозиції. Миттєвого подвоєння цін зазвичай немає, але плавне зростання триває ще з минулої осені. Ця поступовість, з одного боку, дає час підлаштуватися, з іншого - вводить учасників ринку в заціпеніння.
«Синдром вареної жаби» є метафорою нездатності людей своєчасно реагувати на загрози. Жаба, кинута в окріп, спробує вистрибнути, але якщо воду нагрівати поступово, вона пристосується і … загине. Людина так само часто не помічає повільних змін, які зрештою призводять до катастрофи: вона звикає до них замість того, щоб рішуче діяти, як це було б у разі різкої зміни обставин. Таке трапляється у бізнесі, політиці, особистих відносинах.
Необізнані дивуються і ображаються. Те, що відбувається, робить безглуздим бюджетування витрат, довгострокове планування та проведення тендерів. Цінові сплески в окремих категоріях компонентів бували і раніше, але системних підвалин для тотальної нестачі всього не було. Ринок чи не вперше зіткнувся з економічним явищем «інфляційних очікувань» - підвищенням цін заздалегідь у передчутті майбутнього дефіциту.
Продавці вважають, що ціни в майбутньому зростуть – через контрактні маневри виробників, скорочення пропозиції, погіршення логістики та загальну нестабільність. Через погані очікування ціни починають підвищувати ще до фактичного виникнення дефіциту – щоб заздалегідь компенсувати можливе подорожчання. Закупівлі «про запас» лише підсилюють цей процес. До обʼєктивного браку товарів у вільному обігу додається ефект «самоздійснюваного пророцтва» - коли очікування людей самі спричиняють події, через які прогноз справджується. Людська поведінка робить передбачення реальністю.
Щось подібне час від часу відбувається на паливному ринку. Щойно на світовому ринку нафти дорожчає Brent, миттєво реагують мережі АЗС. Оператори розуміють, що наступні партії пального будуть дорожчими, тому підвищують ціни вже зараз, щоб підтримати стабільність бізнесу та сформувати фінансовий резерв для майбутніх закупівель.
На відміну від обігу вуглеводнів і їхніх похідних, ринок комп’ютерних компонентів значно більш монополізований і вразливий. Через Ормузьку протоку проходить приблизно 20% світового нафтового трафіку, разом з нафтою з боліт виходить не більше 30%. Ємні сховища тривалого зберігання, державні резерви, фінансові важелі (регулювання акцизами та податками), а також альтернативні джерела енергії дозволяють пом’якшувати наслідки криз.
У виробництві пам’яті ситуація інша. На Samsung, SK hynix і Micron припадає близько 90 % світового виробництва DRAM. Різноманітність комп’ютерних компонентів та швидкість зміни технологій такі, що ринку нафтопродуктів про це годі й мріяти. Якихось «інших» комп’ютерів не існує. Світ зіткнувся з проблемою, яка розв’язуватиметься роками.
У підвищення цін є і етичний аспект. Споживачі сприймають подорожчання як несправедливість: мовляв, не можна продавати дорого те, що було куплено дешево, до кризи. І справді, великі вендори не купують компоненти на спотовому ринку - вони контрактують їх у виробників на довгі періоди, іноді на рік уперед. Чому ж прибутки компаній «з повітря» зростають швидше, ніж їхні реальнівитрати?
Побутова психологія – оцінювати чужий бізнес у категоріях «справедливості» - не працює. Навіть якщо в короткому часовому проміжку компанії отримують надприбутки (а це правда: майже всі лідери ринку звітували про рекордні доходи минулого року), майбутнє швидко протверезить. Увесь світ живиться з тих самих джерел компонентів, інших немає. Побудова нових виробництв – справа років та десятків мільярдів доларів. Страждатимуть усі.
Етичний це ринок чи ні, але краще мати доступний продукт - нехай дорогий, - ніж не мати нічого. Споживачам варто залишатися у тонусі, якщо вони хочуть підтримувати свою обчислювальну інфраструктуру у життєздатному стані.
Стратегія охолодження ЦОД для епохи AI
| 0 |
|


