Поповнення колекції та квадрат Джобса

Вже якийсь час збираюся продовжити розповідь про мою колекцію різних Mac-ів, що випадково вийшла. «Випадково» – тому, що спочатку я якось не планував створювати колекцію, а потім воно якось саме вийшло. А тим часом в ній з останнього оновлення теж були поповнення. Зараз вона налічує близько 25 комп'ютерів, включаючи кілька з останньої знахідки. (З якої я вирішив залишити собі три комп'ютери, а решта як вийде – може щось вдасться продати, а щось піде на лавочки. Я розповім про них окремо, тим більше що там мені дістався неймовірний бонус). Повертаючись до колекції, у списку з того, що я хотів би мати у своїй колекції, залишилося не так багато пристроїв.

Що додалося за останні пару місяців? По-перше, ще один Newton 110 (прадід iPhone). Насправді я дуже хотів купити стилус до того MessagePad, який мені дістався бонусом, але стилус чомусь мало хто продає окремо. Тому коли я побачив лот, де був одразу і стилус, і сам PDA до нього на додачу, та ще й недорого – то я одразу ж його купив.

Попри те, що у мене досить давно є iMac G3 (який, здається, був першим з історичних комп'ютерів), до мене в якийсь момент прийшло розуміння, що цей iMac – slot-loading модель, яка вміє засмоктувати та випльовувати диски – не зовсім true. Потрібен був цей оригінальний iMac, бажано з 1998 року, з підкладкою для CD-приводу. Його виявилося купити не так просто чомусь, і зайняло якийсь час знайти добрий робочий варіант. У результаті за $60 я знайшов робочий комп'ютер, у якого, на жаль, саме привід оптичних дисків застряг і не відкривався. Зате всередині все було дуже лампово і красиво: це був, очевидно, дитячий комп'ютер із великою кількістю освітніх та ігрових програм. І навіть у дисководі, що застряг, був диск з якимось додатком.

Я дослідив питання, і дійшов висновку, що найпростіше буде замінити привід цілком, оскільки попередній власник, мабуть, у спробах відкрити застряглий привід зламав кришку оптичного приводу. Я знайшов на eBay справний привід з кришкою того ж кольору (це важливо! тому, що навіщо нам дисковод з помаранчевою кнопкою в комп'ютері зелено-блакитного кольору?) і легко і невимушено замінив його. Це насправді робиться дуже легко: відкрутивши кілька гвинтів, можна вийняти відразу всі начинки iMac, приблизно як «хижак» з фільму виймав хребти у своїх жертв.

Далі заміна приводу – це ще пара гвинтів та переставити кабелі. Так що тепер я маю практично оригінальний iMac – жовтнева версія, Revision B з покращеним відеоадаптером ATI Rage Pro Turbo з 6 MB відеопам'яті.

Крім цього, я купив ще дідуся Mac Pro – Mac IICI. Але про нього мені особливо не хочеться говорити, бо коли я повертався з ним додому, в мене ззаду в'їхала інша машина. Не сильно, але достатньо, щоб асоціативно мозок став відключатися від думок про цей комп'ютер. А дарма, тому що цей Мак вважається одним із найкращих комп'ютерів, вироблених Apple у той час.

Інший лот зайняв у мене набагато більше часу на пошуки. Я давно приглядав iBook G3, і навіть мало не купив один пару років тому, але не зміг поїхати його забрати. З того часу їх стало тільки менше, а решта – дорожче. Але все-таки я його знайшов і навіть покращив!

Було очевидно, що в мою колекцію такий ноутбук потрібен обов'язково, але… Стільки всяких «але» виникло в процесі пошуку. По-перше, їх у принципі не дуже багато у продажу, тому що ноутбук був анонсований у 1999 році, і 25 років взагалі не всякий комп'ютер переживе. Ті варіанти, які трапляються – всі з різними комбінаціями типових проблем: батарея мертва практично у всіх, логотипи з верхньої кришки, як бачили, відвалюються, пластик тріскається практично скрізь, а часто – навколо логотипу Apple прямо під екраном. Більш-менш пристойні варіанти коштують досить серйозних грошей, як, наприклад, цей, що манив мене диском енциклопедії World Book – за $550:

Втім, 1999 року до World Book я стосунків ще не мав, але й $550 я платити не хотів. Один з пунктиків моєї колекції – це те, що експонати в ній мають бути придбані за можливий мінімум грошей, а краще безплатно! Facebook Marketplace не радував різноманітністю варіантів, тому я звернувся до eBay. На eBay я зіткнувся з тим, що я такий розумний не один, і мої ставки у спробах купити iBook за дешево швидко перебивали колекціонери з товстими гаманцями. Але після деяких спроб я все ж таки зміг відхопити лот за $200, практично без тріщин, але з відсутнім листочком логотипа, що я досить недорого полагодив, витративши гроші на філамент відповідного кольору.

Але найголовніше, що з придбанням такого iBook G3 я зібрав магічний «квадрат Джобса». Коли в 1997 році Стів Джобс повернувся до компанії Apple, він виявив величезну кількість бежевих комп'ютерів без чіткого позиціювання для кого вони взагалі. Він максимально спростив продуктову лінійку, сфокусувавшись на чотирьох сегментах:

(Скриншот із трансляції якоїсь презентації Джобса, якість вже якась є). Власне, на малюнку все зрозуміло: Джобс розділив споживчі та професійні пристрої на настільну та портативну категорію, де iMac та iBook були комп'ютерами для споживачів, а Power Mac та PowerBook – пристроями для професіоналів. Тоді для компанії, яка ледь залишалася на плаву, таке спрощення позиціювання було критично важливим, щоб донести меседж про продукти для споживачів.

В інтернеті є кілька варіантів цього квадрата, мені подобається цей:

І ось у мене є версія цього «квадрату»: iMac 1998, iBook 1999, Power Mac G3 1999, і PowerBook G3 «Wall Street» 1998 року. Він добре підкреслює, що колись Apple робила справді красиві комп'ютери.

Моя жалюгідна спроба відтворити квадрат Джобса

(Коли я розвантажував куплений недавно «піддон Power Mac-ів», теща побачила їх і запитала: «Це колись комп'ютери були такими красивими???». Джобс, здається, колись казав, що не варто озиратися назад, треба думати про рух уперед. З іншого боку, історію треба знати та пам'ятати, особливо якщо вона така красива.

Поповнення колекції та квадрат Джобса

Про DCIM у забезпеченні успішної роботи ІТ-директора