Колись писав колонки і давав їм назви, що одним прикметником передавали тему. Потім довго не писав, бо закрив гештальт. Раптом гештальт знов відкрився і підштовхнув повернутися. Не знаю, чи надовго, нових тем – чимало.
Цього разу – колонка «Хронологічна». Буду згадувати різні етапи свого життя, коментувати. Буде щось схоже на функцію Recall нової версії Windows, тільки з кроком в декілька років.
Почну з внз. В тебе – золота медаль у школі і дипломи республіканських олімпіад. Інститут, до якого ти вступаєш, це бере до уваги, але всі вступники повинні скласти всі вступні іспити. І це не просто. Потім – навчання і фраза ректора «вступити – важко, навчатися -ще важче». Тому в цьому інституті, чи не єдиному в колишньому СРСР, немає ані вечірньої, ані заочної форми освіти. Диплом з відзнакою, аспірантура, захист дисертації.
Перша постійна робота – викладати інформатику аспірантам Академії наук. Комп’ютерів – обмаль, але вже були. Кожні чотири місяці (тривалість курсу) спостерігаєш маленьке диво перетворення вчорашніх «ламерів» на просунутих «юзерів», і сам береш у цьому перетворенні участь.
Перші роки незалежності, гіперінфляція, твої колишні однокурсники масово емігрують, а ти знаходиш роботу в інвестиційній компанії, бо треба якось виживати і годувати сім’ю. Важкий, виснажливий, але дуже цікавий час. Іноді – робота в вихідні, бувають роки практично без відпусток. Здобутки теж є.
Дев’яності роки – роки постійного зменшення ВВП і перехід до базових сценаріїв споживання. Експорт – потроху росте, але не так швидко, як би бажалося. У власників твоєї компанії плани постійно змінюються, а життя підштовхує до зміни роботи.
Початок нового тисячоліття. Два з половиною роки державної служби. Участь в розробці програми «Електронна Україна». Згадується стара історія про партапаратника, в якого спитали, чи не читав він вчорашню промову Брежнєва. На що він відповідає – «Я її писав».
А ще початок нового тисячоліття – це початок економічного відновлення. У країну заходять великі міжнародні гравці.
На тебе звертають увагу, і ти потрапляєш до компанії «Майкрософт Україна». Тут згадок може бути дуже багато: перша сертифікація операційної системи, її локалізація, випуск нових продуктів, відкриття ІТ-академій Майкрософт в освіті, численні ініціативи для українських компаній – розробників ПЗ і, як вишенька на торті – програма відкриття вихідного коду продуктів Microsoft органам державної влади, шлях до якої зайняв довгих 5 років.
Нові часи – нові виклики. Основний сценарій – організація передачі сучасних знань тим, хто спроможний їх засвоїти. А також вісім років викладання програмування на Python – першокурсникам, великі дані, моделі знань та теорія мережевих систем – магістрантам. І для себе постійно відкриваєш нові речі. Приємно, що студенти ставлять тобі високі оцінки за викладання. Паралельно – ролі кризового менеджера то в одній, то в іншій компанії індустрії ІТ.
З часом організм все більше каже, що треба пригальмувати. Ковід, дистанційна освіта, перед монітором читати лекції значно важче, ніж наживо, але якось треба впоратися і з цим. Щира подяка корпорації ‘Alphabet’ за Google Classroom та Google Meet for Education. З Microsoft Teams якось не склалося.
Оформлюєш пенсію, але продовжуєш викладати. Оформити пенсію можна, звернувшись до районного відділення ПФУ. Це – якщо не війна. А оскільки – війна, то – через портал, і це – дійсно дуже добра система.
Нарешті – звільнення. З цим етапом – перерахунку пенсії після припинення трудової діяльності – поки є проблеми. Все ж таки прийшлося йти до відділення ПФУ. За його підсумками до ПФУ було направлено скаргу, що чомусь з пенсійної справи зникли більше десяти років стажу.
Як це вийшло? Маю припущення, що комусь не сподобалися всі записи радянського періоду. Без них – суттєве зменшення суми виплат. Буду чекати на відповідь, а поки що шукаю адвоката – фахівця з питань пенсійних справ. І я такий далеко не один. Тому вже зараз рекомендую читачеві озброїтися КЕПом і уважно подивитися, що про нього міститься на порталах ДПА і ПФУ. Навіть у мене всі потрібні записи свого часу були, а зникли тільки під час перерахунку.
Можливо, читач скаже, що зараз його це не стосується – він молодий. Це трохи не так. Вчені (ні, не британські) з’ясували, що час сприймається логарифмічно. В дитинстві він тягнеться. В молодому віці – йде. У зрілому – біжить. Чим старша людина, тим швидше. У старості – летить. Не помітите, як будете сидіти годинами в «сервісному центрі» ПФУ, щоб стати черговим об’єктом знущання.
А також наступні побажання.
Мінцифрі:
синхронізувати систему реєстрації місця проживання не тільки з кабінетом на порталі ДПА, а й з кабінетом ПФУ і BankID. (Чомусь кабінет ДПА самостійно отримує актуальну адресу, а ПФУ з банками вимагають додаткових відвідувань. Окрема подяка за автоматизацію процедури реєстрації зміни місця проживання. Це дуже зручна річ.)
Мінсоцполітики і ПФУ:
синхронізувати дані електронної трудової книжки з призначенням перерахунку пенсій,
оптимізувати бізнес-процеси у відповідності до рекомендацій ЄС, завершити їхню автоматизацію (Щоб не було бажання, а точніше, можливості видаляти важливі записи, як заманеться.)
Мабуть, все.
