Європа нарешті змінить підходи до регулювання технологічної галузі?

Я багато разів проходився європейською політикою щодо сучасних технологій. Як то кажуть, у США технології створюють, у Китаї – крадуть, а в Європі – регулюють. Очевидно, що така диспропорція помітна не тільки мені, і ось днями в Брюсселі було презентовано звіт, підготовлений групою під керівництвом Маріо Драгі – колишнього прем'єр-міністра Італії, який відзначився керівництвом Європейським Центробанком у період, коли з ЄС вийшла Велика Британія. Звіт був присвячений європейській конкурентоспроможності та, як схарактеризував сам Драгі, питання для Європи зараз не стоїть як «Робіть це, або помрете», а скоріше як «Робіть це, або ви приречені на повільну агонію».

Ключові пункти доповіді, яка містить не тільки аналіз, а й рекомендації, виглядають наступним чином.

1. Європа має залучати щонайменше 750-800 млрд євро інвестицій на рік, щоб не відстати в розвитку від США і Китаю. Фактично йдеться про те, щоб збільшити частку інвестицій з 22 до 27% від національних ВВП. Щоправда, як це зробити практично, сказати складно – традиційне збільшення боргу навряд чи зустріне схвалення з боку найбільших донорів європейського бюджету – Німеччини та Нідерландів, як мінімум.

2. У Європи є «проблема Китаю». Європа тривалий час покладалася на Китай, як на партнера з виробничої кооперації, і тепер стикається зі зворотним боком, коли китайська економіка, за держпідтримки, становить конкуренцію економіці європейській. Історія з митом на китайські електромобілі тому ілюстрація.

3. Європі треба сфокусуватися на інноваціях у галузі високих технологій і утримувати європейські компанії в Європі. За статистикою, за останні 50 років у Європі не було засновано жодної компанії, яка досягла капіталізації в 100 млрд євро і більше, а 30% «єдинорогів» (компаній з капіталізацією в 1 млрд євро і більше) з 2008 року змінили юрисдикцію через проблеми з масштабуванням.

Ми це обговорювали – ринок у ЄС, з одного боку, фрагментований, на відміну від американського, і зарегульований, що не дає рости швидко.

4. Європі потрібна збалансована і скоординована політика розвитку промисловості, в поєднанні з тарифною і податковою політиками.

5. Європі треба якось інакше ухвалювати рішення. Наводять статистику, що вироблення рішень у сфері регулювання займає по 19 місяців, і їх водночас дуже багато – 13000 з 2019 року, тоді як у США за цей період ухвалили 3000 законів і 2000 постанов.

Як на мене, краще проілюструвати бюрократію і зарегульованість просто не можна.

До речі, сама доповідь теж слугує гарною ілюстрацією, оскільки роботу над нею було розпочато рік тому.

Окремо Драгі зупинився на політиці в частині забезпечення конкуренції, наполягаючи на радикальних змінах у частині схвалення угод злиття, наприклад, серед телекомів. У царині оборони вказується, що необхідна спільна політика щодо проєктів і закупівель, особливо з урахуванням війни на кордонах блоку. І необхідна так само спільна енергетична політика, щоб забезпечити перехід до дешевої відновлюваної енергії.

Загалом, виглядає масштабно і свіжо. Наскільки практично будуть застосовані ці рекомендації – питання. Варто подивитися на активність Єврокомісії, новий склад якої планується представити найближчим часом.

Європа нарешті змінить підходи до регулювання технологічної галузі?

Про DCIM у забезпеченні успішної роботи ІТ-директора