Сорок сім принтерів для фронту. Як працює одна з найбільших волонтерських 3D-ферм 

Колись Юрій Сахно починав із простого домашнього 3D-принтера, на якому друкував головоломки. Тепер його ферма складається з 47 пристроїв та може переробляти близько 600 кг пластику на місяць у компоненти для потреб захисників. За такою продуктивністю стоять автоматизація, власні технічні рішення і постійний пошук коштів на матеріали. 

До 3D-друку Юрій Сахно, дизайнер за фахом, прийшов задовго до війни – у 2013 році він уперше побачив принтер на роботі, а власний придбав у 2019-му. Спочатку це було звичайне хобі: настільні ігри, головоломки, невеликі побутові деталі. Після початку повномасштабного вторгнення він бачив у мережі приклади використання 3D-друку для військових, але не знав, як доєднатися до цього процесу. У номенклатурі – хвостовики для скидів (боєприпаси для БПЛА), перископи, корпуси для різноманітних систем ураження, інші деталі на запит підрозділів. Наприкінці 2023 року Юрій натрапив на «ДрукАрмію», зареєструвався як волонтер, виконав перше замовлення і швидко зрозумів головну проблему свого обладнання: для конвеєрного друку потрібна зовсім інша продуктивність. 

Перший серйозний апгрейд був достатньо простим: замість старого принтера Юрій придбав модель Creality Ender 3 V3 KE. Але далі масштабування пішло не тільки через купівлю техніки, а й через її доопрацювання. Головним завданням було перетворити побутові настільні принтери на обладнання, здатне працювати практично безперервно.

Ключовим рішенням стала система автоматичного скидання готових деталей. Після завершення друку стіл охолоджується, механізм відділяє виріб і скидає його в контейнер, після чого принтер може починати наступний цикл. Для цього прийшлося вивчити Klipper, написати власні макроси та поступово вдосконалювати саму конструкцію механізму. Окремо довелося розв’язувати проблему поширеного матеріалу для друку PETG, який при постійному друці може залишати слід на основі та з часом спричиняти проблеми з відділенням деталей. Для цього був написаний скрипт, що зміщує кожну наступну модель на кілька міліметрів.

Показовий момент, оскільки готового промислового рішення для такого режиму роботи фактично немає. Тому значна частина продуктивності залежить від того, наскільки сам оператор може адаптувати обладнання під конкретний процес. Камери, дистанційний контроль, охолодження столу, програмні макроси та механізми скидання перетворюють десятки окремих принтерів на більш-менш автоматизовану систему. За фермою можна стежити зі смартфона, а проблеми з окремою машиною виявляти дистанційно.

Масштабування почалося з колег – розповів та зацікавив одного, іншого. Так замість одного принтера стало три, потім вісім. Частину обладнання Сахно купував сам, частину отримував від інших людей, шукав на OLX вживані принтери. Такий підхід дозволяв зменшувати капітальні витрати: замість нового пристрою за близько 15 тис. грн можна було знайти принтер за 4-8 тис. грн. Проте кожна додаткова машина означає не лише збільшення виробничої потужності, а й нові витрати на ремонт, запчастини, електроенергію та пластик.

У 2024 році, коли на «ДрукАрмію» почало надходити більше замовлень, ферма доросла до 20 принтерів. Згодом парк продовжив збільшуватись, і тепер складається з сорока Creality Ender-3 V3 KE та семи Bambu Lab A1. За словами Юрія Сахно, продуктивність залежить від конкретних виробів, але за наявності матеріалу ферма здатна переробляти понад 600 кг пластику на місяць на потрібні захисникам вироби.

Утримання такої інфраструктури пов’язане з фінансовими та логістичними викликами. Коли замовлення збільшилися, виникло питання приміщення, оскільки у власній оселі більше десятка пристроїв не вміщалися. Втім комерційна орендована площа та оплата електроенергії за відповідними тарифами з’їдали б значну частину бюджету на сировину. Пошуки необхідного місця тривали місяцями, поки не вдалося домовитися про лояльні умови розміщення. Під час відключень світла систему виручали кастомні налаштування таймінгів під графіки ДТЕК та віддалене керування з мобільного телефону за допомогою камер спостереження.

Масштабування вимагає постійних фінансових вливань. Щомісяця 5-10 тис. грн власних коштів Юрія йде лише на планову заміну екструдерів, сопел та ремонт механічних вузлів, які працюють практично у безперервному режимі. Вартість сировини для місячного циклу вимірюється сотнями тисяч гривень. Тому пластик залишається одним із головних обмежень.

Для постійних донаторів було впроваджено формат опікунства окремого принтера. Пожертва 4500 грн відповідає приблизно 15 кг філаменту, тобто середньому місячному запасу матеріалу для однієї машини. Донатор може отримати іменну табличку на принтері та регулярні звіти про його роботу.

Важливо, що сама «ДрукАрмія» працює як інфраструктура, яка зводить потреби військових із можливостями цивільних друкарів. На сайті організації військові можуть передавати замовлення, а власники принтерів брати їх у роботу. Організація прямо позиціює себе як спільнота, що використовує 3D-друк для виготовлення потрібних військовим компонентів. Подібні волонтерські майданчики працюють паралельно по всій Україні, доповнюючи інші елементи цивільного виробництва для потреб оборони.

Все це має сенс, оскільки в разі промислового виробництва зміна конструкції деталі часто потребує нової пресформи та значних додаткових витрат. У 3D-друці достатньо відкорегувати цифрову модель і відправити оновлену версію на друк. Для військових, які можуть перевіряти вироби безпосередньо в польових умовах і проводити їх постійне доопрацювання, така гнучкість особливо важлива.

Втім технічна сторона не закінчується налаштуванням принтера. Машини працюють далеко не в режимі, передбаченому виробником, тому їх доводиться регулярно ремонтувати й обслуговувати. Проводяться постійні тестування нових режимів охолодження, вдосконалюється система автоматичного скидання та індикації стану обладнання. Фактично ферма стала для Юрія окремим інженерним проєктом, де кожне рішення перевіряється не на одному пристрої, а має сенс лише тоді, коли його можна масштабувати на десятки машин.

Головним обмеженням залишається не кількість замовлень, а ресурси для їх виконання. В наявності принтери, налаштований процес, програмні та механічні доробки, система дистанційного контролю і досвід роботи з великим парком. Щоб ця виробнича потужність не простоювала, потрібен філамент – пластик для друку.

Підтримати роботу 3D-ферми Юрія Сахна та профінансувати закупівлю пластику для виробництва можна за реквізитами:

Monobank:
https://send.monobank.ua/jar/9Dmd8PkpY8
IBAN UA443220010000026209346272688

Privat24:
https://privat24.ua/send/hnz1c
IBAN UA133052990262066400986650566

PayPal:
[email protected]

Pomagam:
https://pomagam.pl/6rcaky

Разом до перемоги!

Як безпечно перейти до системного та керованого використання ChatGPT Business