Муніципалітети часто обирають датчики за найнижчою ціною в тендері. Спершу це виглядає вигідно. Але коли настає час міняти батарейки, виявляється, що кожен виїзд на об’єкт коштує дорожче за сам пристрій. 

Тому в LoRaWAN я питаю не про модель, а про частоту передачі даних. Датчик, який звітує кожні кілька хвилин замість раз на годину, розряджається значно швидше. Замовники просять «частіше, щоб надійніше» і не помічають, що купують собі регулярні об’їзди. 

Друга помилка – шлюзи, розставлені по карті. Радіус покриття з презентації вендора не враховує підвали, колодязі й металеві шафи. Без тесту на реальних точках покриття залишається припущенням, а не розрахунком. 

Я вважаю, що IoT-проєкт для міста треба оцінювати за вартістю володіння на п’ять років, а не за ціною закупівлі. Інтегратор, який приходить із такою моделлю, виграє у того, хто приходить із прайсом.

Наприкінці вересня LoRa Alliance оголосив про 150 млн підключених пристроїв. У грудні 2025 року було 125 млн, темп росту тримається близько 25% на рік. 

Цікава не загальна цифра, а те, хто її формує. ZENNER Connect має 11,6 млн сенсорів на 174 тис. шлюзів у 15 країнах, Veolia – понад 4 млн лічильників у Франції. Це приблизно 65 сенсорів на один шлюз, мережі комунальні, з горизонтом окупності в роки. 

Для українського інтегратора висновок приземлений. LoRaWAN виграє там, де є тисячі однотипних точок і замовник готовий рахувати вартість володіння на десять років: водоканал, теплові мережі, великі житлові масиви. Де планується пара датчиків для звіту, шлюз стає найдорожчою деталлю проєкту, а економіка мережі не сходиться. 

Моя позиція проста: ринок уже вирішив, що LoRaWAN – це інфраструктура, а не інструмент для пілотів. Проєктувати варто так само: спершу щільність точок і строк життя батареї, потім вибір вендора.

Оператор має NB-IoT, а місто будує власну LoRaWAN. І це не завжди помилка 

Питання NB-IoT чи LoRaWAN у тендерах зазвичай ставлять невірно. Порівнюють радіохарактеристики, а треба порівнювати, хто і за що платитиме щомісяця протягом усього життя проєкту. 

NB-IoT – це абонплата за кожну SIM і залежність від покриття оператора. Для кількох сотень лічильників, розкиданих по області, це нормально: власну мережу заради них ніхто не окупить. Але коли датчиків тисячі й зосереджені вони в одному місті, платежі за SIM стають статтею витрат, яка не закінчується ніколи. 

Приватна LoRaWAN вимагає вкластися в шлюзи й мережевий сервер наперед, далі платиш переважно за обслуговування. Зворотний бік у тому, що за мережу хтось має відповідати. Муніципалітет без команди експлуатації купує не мережу, а проблему, і тут сервісний контракт з інтегратором важить більше за будь-яку специфікацію радіо. 

Моя позиція така: щільне місто з власною ІТ-службою або надійним сервісним партнером – це LoRaWAN, розрізнені об’єкти по області – оператор. Змішана архітектура є нормальною практикою, а не компромісом. Інтегратори, яким траплявся протилежний досвід, розкажіть у коментарях.

Це дані Ericsson Mobility Report за червень 2026. Світова база 5G сягнула 3,1 млрд підписок, до кінця 2031 року Ericsson прогнозує 6,4 млрд.

Динаміка найкраще видна у фіксованому бездротовому доступі. Частка операторів, які пропонують FWA через 5G, зросла з 57% у червні 2025 до 71%. Понад 90 операторів запустили 5G Standalone, а комерційних пропозицій зі слайсами побільшало з 65 до 84. Канал із гарантованими параметрами стає продуктом.

В Україні 5G досі пілотний. Київстар, Vodafone і lifecell тестують його лише в центрі Києва, а аукціон частот Мінцифри пов’язує із завершенням воєнного стану. Бюджети 2026–2027 років замовники будують на LTE та оптиці.

Тому резервування каналу вирішує більше, ніж пошук 5G. Радіорелейні лінії Ceragon і Siklu дають незалежний від операторів і від оптики шлях зв’язку. Основний канал - оптичний, резерв - радіо, третій рівень - Starlink. Для підстанції, сонячної чи накопичувальної станції це різниця між втратою телеметрії та штатною роботою.

Інтегратор, який продає об’єкту три незалежні шляхи зв’язку, закриває реальний ризик. Той, хто чекає 5G, чекає чужого аукціону.

25 вересня «Гарантований покупець» провів перший справді конкурентний аукціон підтримки ВДЕ. Квота 100 МВт, заявки подано на 386 МВт від 26 учасників. Перемогли сім лотів на 101,75 МВт. Умова проста: накопичувач потужністю не менше 80% від СЕС і місткістю не менше 2 кВт·год на кожен 1 кВт генерації.

Ставка впала до діапазону 5,97–9,30 євроцента за кВт·год замість стелі у 12 центів, удвічі нижче старту в лідера торгів. Аукціони 2024 і 2025 років здебільшого провалювались через брак заявок. Тепер попит реальний, але лише на пакет «СЕС плюс сховище»: лота під голу генерацію без батарей більше немає.

Для інтегратора це новий вхідний квиток. Батарея вже не апсейл до сонячної станції, а обов'язкова стаття кошторису з першого ескізу. CAPEX на МВт росте, зате попит на BESS стає вбудованим у весь пайплайн нових СЕС в Україні. Хто рахує пропозицію лише під панелі й інвертори, програє тендер ще до подання заявки.

Ринок щойно перетворив накопичувач з опції на обов'язкову умову держпідтримки – і хто цього не врахував у ціноутворенні, той відстав.

Cisco закрила напрямок LoRaWAN. Останній день замовлення шлюзів IXM та інтерфейсних модулів минув 1 січня 2025, підтримка згасає до кінця десятиліття. Фінальне оновлення ПЗ вийшло 1 січня 2026, після 31 грудня 2029 обладнання знімається з підтримки навіть за активним сервісним контрактом.

Заміни в портфелі Cisco немає, міграційного продукту теж.

Для України це не теоретична новина. Але я знаю одного телеком-оператора, у якого на цьому залізі працює реальна мережа: шлюзи стоять на об'єктах, трафік іде, сервіс живий. Назву не наводжу, зрозуміло і без цього.

Важливо інше: мова не про пілот на три шлюзи, а про покриття, яке будували роками і яке зараз має чіткий термін придатності.

Для закритого стека це був би вирок усім таким інсталяціям (я про використання шлюзів Cisco). LoRaWAN влаштований інакше. Відкрита специфікація LoRa Alliance означає, що датчик не знає й не має знати, чий шлюз його чує. Actility запропонувала власникам IXM та IR11xx пряму підтримку ThingPark: платформа не прив'язана до заліза, звичні інтерфейси й API залишаються, нові шлюзи можна брати в будь-якого виробника. TEKTELIC зайшла з того ж боку, тільки зі своїм обладнанням.

Ринок від цього виходу не здригнувся. У звіті LoRa Alliance за 2025 рік інформація про 125 млн розгорнутих пристроїв і 25% CAGR.

Що з цього для нашого ринку. Питання «чи піде вендор» безглузде, вендори йдуть постійно. Рахувати треба інше: скільки коштуватиме мережа наступного дня після його виходу. Відкритий стандарт дозволяє замінити шлюзи чи мережевий сервер, не торкаючись жодного сенсора в полі.

Ці шлюзи досі стоять на щоглах і досі несуть трафік. І добре, що оператор обрав правильну платформу одразу при розгортанні.

Flashnet і Netmore Group оголосили про стратегічне партнерство.

Компанія Flashnet розробила перший у світі LoRaWAN-контролер вуличного ліхтаря ще у 2015 році, Netmore – один із провідних операторів carrier-grade LoRaWAN-мереж. Разом вони виходять на комерційне масштабування: готовий стек для міст і комунальних операторів по всьому світу.
 
Для українського інтегратора і муніципалітету це практичний сигнал – рішення більше не потрібно збирати самостійно. Є промислово перевірений контролер і мережева підтримка в одному партнерстві. Порівняно з GSM-схемами вартість обслуговування масиву в тисячу ліхтарів відрізняється суттєво.
 
Єдине, де бюджет може «розповзтися» – покриття. Якщо LoRaWAN-оператор у місті вже є, сценарій простий; якщо ні, у кошторис входять шлюз, монтаж, підтримка мережі. Це треба рахувати до тендера, не після.
 
Розумне освітлення – один із небагатьох муніципальних IoT-кейсів, де ROI рахується в конкретних кіловат-годинах, а не в абстрактній «ефективності».

LoRa Alliance у серпні випустила специфікації TS014 і TS018. Перша дозволяє мережі автоматично підтягувати профілі пристроїв через API без ручного введення. Друга розширює покриття через relay-вузли без будівництва нової інфраструктури. Разом із QR-кодовим онбордингом це змінює реальну вартість розгортання у польових умовах.

Для інтегратора, який виконував проєкт для ЖКГ або промислового майданчика, різниця відчутна: замість щоденного внесення 80–100 EUI вручну – сканування коду, і пристрій у мережі. Менше помилок, менше повторних виїздів, менша вартість введення в експлуатацію.

Муніципальний замовник часто відмовляється від пілота не через ціну обладнання, а через страх операційної складності після передачі технічній службі. Автоматизований онбординг прибирає один із головних аргументів "проти".

На мою думку, TS014 зробить для масштабування LoRaWAN більше, ніж будь-яке зниження ціни на чіпи – бо реальне гальмо не в CAPEX, а у вартості запуску кожної окремої точки. Якщо у вас інший досвід – цікаво почути в коментарях.

18 серпня китайський Risen Energy та українська Ascania підтвердили угоду: Risen постачає обладнання, Ascania веде EPC. Фінансових деталей поки немає, але сам факт важливий: великі гравці заходять у ринок не після стабілізації, а зараз.

При тарифі 4,32 грн/кВт·год арбітраж на різниці нічного і денного тарифу – не головна причина ставити BESS на комерційному об'єкті. Реальна економіка – у пікових платах і ринку, що балансує. Для промислового споживача на 1 МВт навіть 15–20% зниження пікового навантаження при тарифі на передачу 928 грн/МВт·год дає відчутну суму вже у щомісячних рахунках, а не після 7 років окупності.

Україна вже в п'ятірці лідерів Європи за темпами зростання встановленої місткості зберігання. Ціль до кінця 2026 року – 1,5 ГВт. Рік тому BESS виглядав як продукт для великих СЕС. Сьогодні він все частіше з'являється у специфікаціях для промислових і комерційних об'єктів.

Для інтеграторів і власників об'єктів: ви вже рахуєте комбіновану модель – пікове шейвування плюс участь у ринку, що балансує? Або поки продаєте BESS просто як резерв на час відключень?