Розслідування OCCRP та консорціуму європейських медіа розкрило масштабне залучення західних технологій у виробництво російських дронів Geran-2. Вивчення залишків збитих апаратів показало, що з сотень компонентів лише кілька десятків мають російське походження. Решта - це продукція фірм із США, Китаю та понад 20 компаній з Європейського Союзу. Зокрема, у дронах виявлено GNSS-приймачі швейцарської u-blox, напівпровідники нідерландських NXP та Nexperia, а також компоненти німецьких гігантів Infineon та Robert Bosch. Ці деталі забезпечують дронам точне позиціонування та керування на дистанціях до 2500 кілометрів, що дозволяє росії використовувати їх як дешеву альтернативу крилатим ракетам.
Логістичні ланцюжки поставок проходять через 178 компаній-посередників, більшість з яких зареєстрована в Китаї та Гонконзі. Наприклад, деталі від u-blox потрапляли до Росії через китайську Yusha Group, яка була внесена до 17-го пакету санкцій ЄС лише у травні 2025 року. Кінцевим отримувачем у Росії часто виступали фірми на кшталт ТОВ «Норкап», зареєстровані як оптові торговці промисловим обладнанням. Виробники з ЄС заявляють, що не можуть контролювати вторинний ринок, оскільки їхні чипи випускаються мільйонними тиражами для побутової техніки, від холодильників до автомобілів, і технічно неможливо відстежити кожен виріб після його виходу зі складів офіційних дистриб'юторів.
Представник України з питань санкційної політики Владислав Власюк підкреслює, що росія навмисно використовує тактику Confuse and Weaken, запускаючи сотні дешевих Geran-2 одночасно, щоб виснажити українську ППО перед ударами більш потужних ракет. За 2025 рік було зафіксовано лише дев'ять днів, коли країна не зазнавала атак цими дронами. Уповноважений ЄС з питань санкцій Девід О’Салліван (David O’Sullivan) запевняє, що боротьба з обходом обмежень через треті країни є пріоритетом, проте юристи зазначають, що механізм «Whack-a-mole» (гра «бий крота») малоефективний: на кожну закриту підставну фірму в Азії щодня відкривається десять нових.
Розслідування демонструє критичну залежність сучасної військової машини рф від цивільної мікроелектроніки, яка стала «кров'ю» нової індустріальної війни. У 2026 році поняття «подвійне призначення» розмилося остаточно: звичайний GPS-модуль для цивільного трекера в руках агресора перетворюється на систему наведення для вбивства мирних мешканців. Це ставить перед європейським бізнесом етичну та технологічну дилему: чи готова індустрія напівпровідників до впровадження індивідуального цифрового маркування для кожної мікросхеми, що радикально підвищить собівартість, але дозволить перекрити кисень військовим заводам у рф.
Росія змушена будувати складні та дорогі схеми через криптовалюти та каскади фірм-оболонок, що здорожує кожен дрон, проте не зупиняє виробництво. Подальший розвиток ситуації залежатиме від здатності ЄС перейти від санкцій проти окремих юридичних осіб до вторинних санкцій проти цілих фінансових систем країн-посередників.