Про стійкість мереж звʼязку

Весь світ дивується, як ми під час війни, продовжуємо утримувати працездатність наших мереж звʼязку. На конференції NOGUA поговорили про це з фінами. Як знати, може знадобиться досвід України…

У відносно спокійній частині України (якщо це слово взагалі коректно вживати) найбільша проблема — доступ до інфраструктури.

Інша проблема — на жаль, люди. Через війну всі компанії відчувають кадровий голод — людей просто не вистачає. Частина виїхала з країни, частину мобілізовано. Кількість персоналу, яку компаніям вдалося зберегти, вкрай мала і не забезпечує навіть повноцінного підтримання операцій, не кажучи вже про розвиток. Завдяки Міністерству цифрової трансформації України оператори, що відповідають критеріям, можуть, забронювати частину свого персоналу.

Крім того, багато невеликих — а в деяких випадках навіть національних — операторів перебудували свої мережі на базі волоконно-оптичних PON-рішень (пасивних оптичних мереж), щоб максимально підвищити енергонезалежність. Це стосується лише фіксованого зв’язку.

Мобільний зв’язок і далі залишається складним: коли енергетична інфраструктура сильно пошкоджена, мобільні мережі через деякий час «падають», наче картковий будиночок. Наші законодавці намагаються загнати наш сектор у європейську модель. Це вже неможливо з низки причин. У Європейському Союзі діють принципи, за якими оператор володіє інфраструктурою, а регулятор контролює доступ до неї. Це у нас не працює.

Причина — жорстка конкуренція, яка постійно посилюється. Кожен оператор будує власну інфраструктуру у багатоквартирних будинках і прокладає власні кабелі. В результаті в одному будинку може працювати від одного до двадцяти операторів одночасно.

Великою проблемою є також перехресне субсидіювання, коли, наприклад, ціну на фіксований інтернет знижують коштом мобільних послуг.