На полі бою - роботи

Намагаюсь свої вихідні проводити, або у хлопців напрямку Куп’янськ, Краматорськ, або на полігонах де тестується різноманітні технічні рішення.

Я вважаю, що ми стоїмо на межі ще однієї зміни епохи. Те, що ще вчора здавалося фантастикою сьогодні працює в на війні. Пам’ятаєте той вислів з радянського фільму «Електронік», «вкалывают роботы, а не человек». Сьогодні без наземного роботизованого комплексу не відбувається жодна наявна подія, жодна логістична операція, жодна бойова операція.

Роботи їдуть туди, куди раніше йшли люди. Роботи бачать, аналізують, прикривають, знищують. Так є над чим працювати, є що вдосконалювати, але по факту вони вже змінили війну.

Для мене дуже важливо, що вони забирають на себе ризик. Воювати мають машини, а не піхота. Бо кожне збережене життя це не статистика, це чиясь родина, чиясь історія, чиясь країна.

Але це лише початок. Світ знову зміниться. Різко. Без попередження. У той момент, коли масово з’явиться зброя, здатна одним електромагнітним імпульсом вимикати все електронне навколо, війна набере нових обертів. Ми знову згадаємо про гармати 60, 80, 120 калібрів, про танки і т.д.

Бо тоді замовкнуть дрони. Зупиняться роботи. І технологічна перевага може зникнути за секунди.

Ми заходимо в еру, де перемагає не тільки сила, а швидкість адаптації, та масштабування.
І питання вже не “чи зміниться війна”, а “хто встигне змінитися разом із нею”.

А сьогодні, знову полігон, знову НРК, мої «ідіотські» питання, щодо на чому побудовано бездротові канали звʼязку, стійкість до радіозавад, і так далі.