Хмарний ринок Україні: деякі підсумки та цифри за 2025 р.

Обсяг споживання хмарних послуг IaaS/PaaS в Україні у минулому році перевищив, за моїми оцінками, 7 млрд грн. Проте вражає не сама цифра, а динаміка. 

Ще у 2021-му обсяг цього ринку був на рівні 1,3 млрд грн., у 2023 - 2,9 млрд грн. Отже, за п’ять останніх років  сегмент зріс у понад п’ять разів - і це без врахування донорської допомоги у вигляді хмарних потужностей від гіперскейлерів.

Більше 80% продажів усіх закордонних провайдерів в Україні припадають на двох глобальних гравців - AWS та Microsoft Azure. Серед українських операторів майже 80% обсягів забезпечують три компанії - De Novo, Gigacloud та Датацентр «Парковий».

П’ятикратне зростання сегменту в роки війни підтверджує, що хмари критично важливі для виживання країни. Найшвидше споживання хмарних послуг йде у галузях, які працюють на стійкість, обороноздатність й автономність країни. Про зброю й енергетику говорять усі, а от хмарна інфраструктура залишається непоміченою - хоча держава та бізнес обирають її як пріоритет. Якщо прибрати хмари, серйозно постраждає значна частина економіки. Війна лише прискорила неминучий перехід на нову технологічну парадигму.

За останні два роки суттєво зросли продажі послуг Microsoft, бо цей вендор для багатьох українських компаній припинив безкоштовне обслуговування в хмарах Azure, яким вони користувались із 2022-го. Саме це й підштовхнуло загальне зростання долі ринку світових гравців у минулому році.

Унікальною з ринкової точки зору практикою є донорська допомога, яку надає група країн НАТО, у забезпеченні силових відомств України обчислювальними ресурсами, засобами зв’язку та кіберзахисту. Існує навіть неофіційний термін «Цифровий Рамштайн». Практично всі гроші за хмари отримують дві компанії — Microsoft та AWS. Я б оцінив ці витрати приблизно в 3 млрд грн., проте чи можна називати їх ринковими? Радше за все, ні. Хоча український споживач отримує готові ресурси, гроші ходять десь за межами України. Але виключити такий величезний шматок із розрахунків я теж не можу. На відміну від аутсорсингових компаній, продукт роботи МО залишається всередині країни.

Таким чином, загальний обсяг споживання хмарних сервісів IaaS/PaaS в Україні з урахуванням усіх чинників можна оцінити у понад 10 млрд грн. або 240 млн дол.

Для України майже чверть мільярда доларів - це якісний стрибок. Але у сусідній Польщі ринок хмарних сервісів наближається до 3 млрд дол. Цікаво, що росія демонструє такі ж показники - до 3 млрд дол. Проте входження до ТОП-5 економік світу ніяк не позначається на технологічному розвитку цієї обмазаної кров’ю бензоколонки.

Український сегмент хмарних сервісів зростає в умовах жорстокої конкурентної боротьби за споживача. У результаті ринкових змагань ціни на хмарні сервіси від українських провайдерів подекуди більш ніж удвічі нижчі за пропозиції гіперскейлерів. Усі національні провайдери пропонують розміщення даних як на території України, так і в датацентрах країн ЄС. Така різноманітність дозволяє замовникам будувати складніші варіанти хмарної інфраструктури.

Майже через чотири роки великої війни можна оцінити вибір двох груп споживачів хмарних сервісів - тих, хто вирішив перенести дані в закордонні хмари, і тих, хто залишився на обслуговуванні у вітчизняних операторів. На мій погляд, сьогодні відсутні факти, що доводять стратегічну правильність переїзду до хмар в інших юрисдикціях. Так само як і помилковість вибору українських майданчиків. Ніхто з представників обох таборів не програв. Проте в плюс «українській» групі можна занести суттєве заощадження коштів на оплату хмарних сервісів, порівняно з «емігрантами».

Окремо хочу вказати на внесок військових розробників у створення систем AI промислового класу. Це ж не пілотні проєкти стартапів, що швидко згорають. Неможливо переоцінити роль AI у забезпеченні підрозділів ЗСУ від Генштабу до командира батальйону цифровими інструментами для аналізу, взаємодії та прийняття рішень. Цей приклад зводить нанівець розмови про купівлю власного заліза і вже призвів до фундаментального перегляду вимог до атестації бойових ІТ-систем у галузі інформаційної безпеки. Так от, військові AI-проєкти просто неможливі без хмарного компоненту.

Цифрова трансформація ЗСУ та Міністерства оборони за останні роки виглядає справжньою фантастикою. Але ці технологічні прориви забезпечені зокрема зовнішнім фінансуванням. Специфіка «хмарної допомоги» від країн НАТО в тому, що платить за неї не український бюджет. Сама наша країна ані зараз, ані в найближчому майбутньому не зможе платити такі суми гіперскейлерам. Кожен додатковий рік лише збільшує технологічну залежність України не лише від донорів, а й від сервісів двох світових компаній. Зупинити використання систем типу «Дельти» є неприйнятним варіантом з очевидних причин. Тому ми рухаємося вперед із міцно заплющеними очима, адже до перенесення в Україну цього типу даних та систем немає ані передумов, ані готовності. Якою буде ціна згаданого підходу - дізнаємося у майбутньому. Проте вона гарантовано буде чималою.