Сервери - не осетрина

Купівля серверного обладнання за ознакою «свіжості» не є свідченням прогресивності чи розсудливості. Процесори – не риба і не зелень. Їхня «свіжість» - поняття досить умоглядне, відірване від обставин та навантажень програмно-апаратного середовища користувачів. Легко бути утриманцем на держбюджеті, замовляти найновіше і не перейматися питаннями доцільності витрат. Забаганки бізнеса зазвичай обмежені, нормою є попередній аналіз ціни переходу на нові рішення та строків окупності.

 

Технічний прогрес невблаганний. Як казав Прокіп Свиридович Сірко, герой геніального Миколи Яковченка: «Жили добре і, дасть бог, помремо. [Тільки вона раніше, а я пізніше]». Справа тільки в тому, хто оплачує рахунки, за чий кошт свято.

 

Продавці воліють подавати себе як амбасадорів технологічних лідерів. Покупця причетність до лідерства хіба що зігріває. Свіже дорожче. Немає сенсу приміряти на себе найостанніші технології на підставі заявлених паспортних характеристик, якщо не розумієш природи своїх додатків. Нові стандарти розсувають межі можливого, але тільки для тих, кого обмежували старі. Продуктивність є наслідком доречного застосування інструментів, незалежно від їхнього віку.

 

Цінність серверів визначається не поколінням процесорів і не приналежністю бренду, а тільки відповідністю ролям і сценаріям. Не відповідає – поганий.