Про українські хмари у 2023 р. Есе в трьох частинах - 1. Показники ринку. Цифрове недокрів’я. Продаж страху

Наприкінці другого року війни можна подивитися на події, що відбувалися на українському ринку хмарних сервісів. Шок березня-квітня 2022 р. давно пройшов, усі якось навчилися жити та працювати в умовах кривавої війни. Тож можна підбити певні підсумки.

Я згадуватиму термін «цифрова інфраструктура», у визначення якого включаю сервіси не тільки хмарних платформ, але і датацентрів , як місця фізичного розміщення обчислювальних комплексів. Система телекомунікацій залишається поза рамками цього визначення.

Традиційно я не включаю в оцінку українського ринку послуги міжнародних провайдерів, які споживаються за кордоном і оплачуються там же аутсорсинговими розробниками. До речі, релокація багатьох програмістів за межі України підтверджує правильність мого підходу.

Сьогодні дуже важко провести точну оцінку обсягу хмарного ринку. У 2022-2023 роках ринок, реагуючи на військову загрозу, стрімко трансформувався, з'явився понад десяток нових для України хмарних операторів із ЄС. Величезний вплив на структуру ринку зробили програми безкоштовних хмарних сервісів, оголошені Microsoft, Amazon Web Services та іншими західними провайдерами. Врахувати всі нові чинники неможливо, тому зроблені мною розрахунки можуть нести у собі певні похибки.

Об'єм хмарного ринку. Основні підсумки

Український ринок хмарних сервісів класу IaaS (Infrastructure as a Service) у 2023 р. я оцінюю у 2,7-2,8 млрд гривень. З огляду на можливу реальну вартість сервісів, наданих нашим споживачам безкоштовно західними провайдерами, загальна оцінка ринку зростає ще на 1 мільярд - до 3,6-3,8 млрд гривень. Порівняно з «довоєнним» 2021 р. ринок зріс майже втричі. З огляду на глибоке падіння всієї економіки країни це вражаючий результат.

Незважаючи на загалом позитивну картину, я хотів би звернути увагу на драматичну зміну ландшафту українського хмарного ринку не в кращий для української економіки бік.

Частка закордонних операторів сягне 75%, при цьому «іноземці» продемонстрували більш ніж триразове зростання порівняно з подвоєнням сегменту вітчизняних провайдерів за останні два роки. Майже 2 млрд. гривень за вирахуванням 5-7% комісійних місцевим продавцям залишили Україну для оплати закордонних хмар.

З ринкової точки зору є три ключові висновки цих років війни:

1. Хмарні сервіси не тільки довели свою ефективність та надійність, але й фактично стали безальтернативною моделлю роботи сучасних ІТ-сервісів
2. Міграція даних та ІТ-систем за кордон досягла вражаючих масштабів. Дані витікають із країни разом із грошима
3. Динаміка зростання українських провайдерів майже вдвічі відстає від показників зарубіжних конкурентів

Всі інші події та фактори, що мали місце протягом цих двох років, носять другорядний характер і не такі цікаві для аналізу. Можу лише додати, що обсяги закупівель обладнання в корпоративному (в меншій мірі) та державному секторах продовжуються і дивують цінами і сумами деяких контрактів. Справжніх горбатих навіть могила не виправить.

Втеча людей. Цифрове недокрів'я

Російське вторгнення спричинило величезну кількість біженців з України. Втрата людей завдає страшної шкоди економіці будь-якої країни – від явного «тут і зараз немає працівників та споживачів» до глибокої демографічної ями на покоління вперед з наростаючим негативним ефектом.

Ніхто сьогодні не знає, як повернути українців додому. Багато хто з біженців так і залишиться жителями інших країн. А до них з часом приєднуватимуться їхні рідні та близькі.

З цифровими даними та сама історія. Дані – це кров цифрової економіки. І вони мають властивість збиратися у «великі басейни». Їхня втрата - це початок дуже поганої та довгої історії цифрового недокрів'я економіки. Саме тому всі без винятку розвинуті країни намагаються зберігати контроль над цифровою інфраструктурою, застосовуючи юридичні обмеження та інші захисні заходи. Найближчий до нас приклад – ЄС. Сприяння вільному переміщенню цифрових даних усередині загальноєвропейської юрисдикції та максимально жорсткі вимоги до закордонних хмарних провайдерів. Хочеш працювати з нашими даними – створюй майданчики у Європі, визнавай наші закони, сплачуй податки тут. Загалом, ставай європейцем.

Мотиви українського бізнесу щодо перенесення даних з України зрозумілі – сховати від військової загрози те, що можна сховати. Бізнес взагалі дуже полохлива тварина. Наприклад, якби НБУ не ввів заборону на виведення грошей із країни, бізнес перекинув би свої капітали на закордонні рахунки, виправдовуючи цей крок порятунком. І людей би своїх вивезли з такою самою аргументацією. Що тут скажеш?

Сигнали від влади

Мене у цій історії цікавить позиція державних управлінців. Якщо коротко, то позиція має такий вигляд: «Ніколи такого не було і ось знову». Переживемо цей день, а там побачимо.

Постанови Кабміну та НБУ 2022-го року, які дозволили перенесення даних за кордон, також можна пояснити. Війна все спише. Хаотичні, інколи ірраціональні дії ІТ-менеджерів у період початку вторгнення проявили всю картину тотальної неготовності більшості великих ІТ систем до війни. Ні ВСР (Business Continuity Planning), ні відпрацьованих сценаріїв резервного копіювання та відновлення. Ніхто не був не готовий ні до чого. І жодні атестати відповідності вимогам інформаційної безпеки жодним чином не впливали на цю сумну картину. Тому пролунав командний поклик «Біжіть! Рятуйся, хто як хоче та може». Чи змінилося щось за два роки – це окреме та дуже цікаве питання.

Я впевнений, що дії держави і в 2022 р., й зараз дають однозначний сигнал бізнесу й суспільству. І цей сигнал зовсім не добрий - на нас не розраховуйте. Ймовірно, основна частина державних та банківських даних та систем так і залишаться у зарубіжних хмарах. Люди, які вписали вимогу всім повернутися додому після війни, на мою думку, не до кінця розуміють, як працює система хмарних сервісів у світі. Таке повернення вимагатиме титанічних зусиль як в інженерному, так і в організаційному сенсі. Державна система України навіть близько не готова до такого проекту.

Американські та європейські провайдери хмар щасливі надзвичайно. Взагалі, це старий фокус, який розігрується з нами багато років. Називається він «Продаж страху». Років 15 тому масово розганялися маркетингові історії про порятунок бізнесу від міліцейських маски-шоу. В 2014 році виникли тези про тиху гавань у мирній та безпечній Європі. Головне, що продавці підганяли наприкінці «Ваші дані у нас ніхто і ніколи не знайде. Це ж Європа». Зараз ми перебуваємо в ситуації, коли маркетингові хвилі закликів переїхати в європейські хмари йдуть безперервно і забирають нові та нові терабайти даних із країни.

У наступній частині про можливі перспективи розвитку української цифрової інфраструктури.

Наступні частини есе

2. Чи може розвиватись цифрова інфраструктура в Україні?

https://ko.com.ua/pro_ukrayinski_hmari_u_2023_r_ese_v_troh_chastinah_2_c...

3. Що можна робити?

https://ko.com.ua/pro_ukrayinski_hmari_u_2023_r_ese_v_troh_chastinah_-_3...

Ready, set, buy! Посібник для початківців - як придбати Copilot для Microsoft 365