Лезо Оккама

Це відомий методологічний принцип, який говорить: «Не слід множити нові сутності без необхідності». Його також називають принципом ощадливості, або законом економії. Лезо Оккама не забороняє складніші пояснення в принципі, а лише рекомендує порядок розгляду гіпотез, який у більшості випадків є найкращим.

До чого тут сервери?

Нещодавно попався на очі розрахунок сервера, в якому чотири різних типи накопичувачів та три фізично різних RAID-контролери. Що думав постачальник? Напевно, не міг на доступному йому матеріалі зробити інакше, а ще хотілося ускладнити життя конкурентам, навернувши екзотики. Про що думав замовник, виставляючи таке на тендерні торги, не зрозуміло. Напевно, піддався чарам постачальника, не розуміючи в принципі, що в сервері за що відповідає.

Інший приклад. У компанії 50 користувачів. Просять два сервери: додатків/терміналів та баз даних. Запитуєш, чому так, чому не все в одному? Відповідають: на виріст. Щоб коли нас буде 150, ми не вперлися в обмеження одного сервера.

Логіка дивовижна. По-перше, якщо з 50 користувачів раптом стає 150 – значить, компанія успішна, росте швидко. Тоді й купіть новий сервер. По-друге, сервер терміналів (пожирач пам'яті та процесорних ядер) має сенс виділяти окремо, коли рахунок користувачам йде на сотні. По-третє, поділ на сервери призводить до затримок та втрати продуктивності.

Зайві сутності (сервери або компоненти серверів) – це:

• Ускладнення конструктиву або інфраструктури;
• Падіння продуктивності (затримки);
• Вищий ризик відмов (він пропорційний кількості складових елементів системи);
• Складніше налаштування та сервісний супровід;
• В результаті, переплата.

Гаразд би йшлося про кластери серверів чи резервування – так ні. Множать сутності, не розуміючи цілей і розбазарюючи кошти.

НЕ УСКЛАДНЮЙТЕ

Ready, set, buy! Посібник для початківців - як придбати Copilot для Microsoft 365