НАТО планує розвиток систем резерву звʼязку у ситуаціях пошкодження кабельних підводних комунікацій

Як пише IEEE Spectrum, НАТО розпочне тестування плану з усунення вразливостей систем звʼязку через пошкодження кабельних підводних комунікацій.

 

У лютому цього року лютого 2024 року ракетний удар бойовиків-хуситів влучив у вантажне судно Rubymar в Червоному морі. Судно тонуло і у дрейфі тягнуло якір по дну, який розірвав три оптоволоконні кабелі. Останні забезпечували близько чверті всього інтернет-трафіку між Європою та Азією. 

 

Світовими підводними волоконно-оптичними лініями передається понад 95% міжконтинентального інтернет-трафику. Від 500 до 600 кабелів перетинають океанське дно по всьому світу.

 

Проект НАТО «HEIST» (hybrid space-submarine architecture ensuring infosec of telecommunications) зараз досліджує способи захисту підводних інтернет-ліній країн, що є членами альянсу. У тому числі 22 атлантичних кабельних шляхів, шляхом швидкого виявлення пошкоджень кабелю і перенаправлення даних на супутники. 

 

За деякими оцінками, підводні волоконно-оптичні кабелі щодня використовуються для фінансових транзакцій на суму понад 10 трильйонів доларів, а також для зашифрованого оборонного зв'язку та інших цифрових комунікацій. 

 

Західні офіційні особи кажуть, що існують вагомі докази того, що Росія і Китай намагалися саботувати роботу комунікаційних підводних кабелів у Балтійському морі.

 

Організатори HEIST кажуть, що найближчим часом сподіваються досягти щонайменше двох цілей. По-перше, забезпечити, щоб у разі пошкодження кабелів оператори швидко знали їхнє точне місцезнаходження, щоб пом'якшити наслідки перебоїв. По-друге, проект має на меті розширити кількість каналів для передачі даних. Зокрема, HEIST досліджуватиме способи перенаправлення високопріоритетного трафіку на супутники.

 

У 2025 році організатори HEIST планують розпочати тестування в Технологічному інституті Блекінге (Blekinge Institute of Technology, BTH) в Карлскроні, на південному узбережжі Швеції. Будуть проводитися експерименти з розумними системами, які дозволять інженерам швидко знаходити обрив підводного кабелю з точністю до 1 метра. Дослідники також працюватимуть над протоколами, які швидко спрямовуватимуть передачу даних на доступні супутники, принаймні в експериментальному масштабі. У проекті беруть участь дослідники з Ісландії, Швеції, Швейцарії, США та інших країн.

 

Розташування полігону на узбережжі Балтійського моря має важливе значення: це життєво важливий водний шлях як для країн НАТО, так і для росіян.

 

У TeleGeography кажуть, що навіть без навмисного саботажу відбувається близько 100 обривів кабелю на рік, більшість з яких ремонтують спеціалізовані судна, що перебувають у режимі очікування в портах по всьому світу. Один ремонт може тривати кілька днів або тижнів і коштувати кілька мільйонів доларів. Але досі телекомунікаційні оператори - і багато країн - не мали вибору.

 

Супутниковий зв'язок може допомогти при пошкоджені кабелів, але, мабуть, найбільшим обмеженням супутникового резервного звʼязку є його пропускна здатність. Обсяг даних, які можна передати на орбіту, на порядки менший, ніж той, з яким зараз може впоратися оптоволокно. Google заявляє, що деякі з його новітніх волоконно-оптичних ліній можуть обробляти 340 терабіт на секунду; більшість кабелів передають менше. Але це все одно значно перевершують 5 гігабіт на секунду, які, за даними NASA, можуть бути відправлені через супутник в діапазоні Ku (12-18 гігагерц), широко використовуваному в мікрохвильовій частоті.

 

Команда HEIST планує працювати над цим, зокрема, використовуючи більш широкосмугові лазерні оптичні системи для зв'язку з супутниками. NASA вже давно працює над оптичним зв'язком, останнім з яких був експеримент, проведений на борту астероїдної місії «Психея». Starlink оснастила свої новітні супутники інфрачервоними лазерами для міжсупутникового зв'язку, а представники Amazon's Project Kuiper заявили, що компанія також планує використовувати лазерний зв'язок. NASA заявляє, що супутникові лазери можуть передавати щонайменше в 40 разів більше даних, ніж радіопередачі - це все ще далеко від пропускної здатності кабелю, але це значний прогрес.

 

Лазерні передачі все ще мають обмеження. Наприклад, вони легко блокуються хмарами або димом. Вони повинні бути точно націлені. Затримка сигналів також є проблемою, особливо для супутників на вищих орбітах. Команда HEIST каже, що буде випробовувати нові способи розширення пропускної здатності і зменшення часу затримки сигналу - наприклад, шляхом об'єднання доступних радіочастот і визначення пріоритетності даних, що надсилаються в разі виникнення проблем.