Чи готові оператори до роботи у критичних ситуаціях?

Пройшов практично рік, як я писав ці думки. Хочу трошки дати роз’яснення що змінилось з того часу, та чи дійсно готові оператори до роботи у критичних ситуаціях на кшталт blackout.

Я продовжую комунікувати з багатьма операторами електронних комунікацій по країні, та постачальниками відповідного обладнання, та кабелів. Після блекаутів на кінець 2022 року - початок 2023 року, більша частина операторів середньої та малої ланки (фіксованого зв’язку), незалежно від технології інвестувало сотні тисяч доларів у модернізацію своїх мереж, велика трійка інвестувала десятки млн доларів, і продовжує інвестувати, це ми кажемо про мобільних операторів.

Модель кожен з операторів обрав свою. Невеличкі оператори одразу зосередились на модернізації мереж та переведення їх на PoN-рішення у багатоповерхівках. Великі гравці, для того, щоб утримати свого абонента у тих же багатоповерхівках встановлювали ДБЖ (джерело безперебійного живлення на своє обладнання, яке знаходилось у будинках), будь-яка акція типу рік безоплатно, хвилини на телефон, не працювало. Людям потрібен був зв'язок, а не акція.

Генератори та паливо, це окрема історія, але вже сьогодні практично всі генератори здешевшали на 50-70%. Тобто зарезервувати весь ланцюжок мережі сьогодні оператору буде дешевше.

Акцентую, що все про що я пишу, стосується суто великих міст.

Взагалі, за моїми підрахунками, десь приблизно до 20% абонентської бази великих операторів мігрували на маленьких та середніх гравців, які знайшли гроші на модернізацію (тобто розбудову PoN-рішення), або встановлення ДБЖ на свої немаленькі мережі під час перших фаз блекаутів. До того ж тоді, маючи відповідну кількість персоналу, невеличкі гравці значно швидше обслуговували, модернізували свої, мережі, змінювали акумулятори тощо.

Віконце можливості не може тривати довго, вже на початку 2023 року великі оператори у містах зрозуміли що втрачають абонента, та почали встановлювати на своє обладнання ДБЖ (це уповільнило, а десь і зупинило відтік абонентів), почали модернізацію своїх мідних типів підключення на оптичні (будувати PoN-мережі). А вже десь на початку березня 2023 року, міграція абонентів зупинилась, енергетична система стала більш стійкою, захист ППО значно покращився.

Чи повернуться такі інвестиції? Я не вірю. Але будемо мати надію, що коли люди інвестували, вони рахували кошти, хоча на це повинно або піти десятки років, або відбутись монополізація ринку. Це нормально, коли одні купують інших. Так це може призвести до збільшення вартості послуг для користувача (абонента). Але зараз це виглядає як соціальна місія, та можлива робота на «перспективу».

Чесно кажучи, я намагався якось прорахувати економіку, і все більше та більше розумів, що там взагалі немає здорового глузду.

Або ось такий приклад, коли оператори на все обладнання встановив ДБЖ, а потреби у такому невеличкому місті на безперебійну послугу немає, от немає і все. І на zabbix (система моніторингу мережі) під час вимкнення живлення, мережа зелена, а кількість сесій від абонентів нуль.
Сьогодні ми можемо впевнено казати про те, що практично всі оператори, або встановили ДБЖ, або завели своїм абонентам PoN-технологію. Тобто якби мене сьогодні попитали яку б я обрав технологію підключення: оптичну чи мідну у себе вдома, я б в першу чергу попитав про відповідну кількість персоналу в оператора (та згадав про SLA), і ось чому. Попри технологію підключення я впевнений, що абонент тепер буде залежати суто від того, який має власний домашній ДБЖ для свого роутера, модема, та як швидко персонал оператора, заведе генератор (не скрізь є з авто запуском суто на кореневих) та у разі потреби замінить акумулятори тощо. Тобто все ще більше з’являється людський фактор.

Так, оператори вже зарезервували по живленню, як магістральне, так і кінцеве обладнання, а з урахуванням того, що вартість акумуляторів зменшилась то, на мій погляд, зараз взагалі все менше та менше є різниця у типі підключення, будь то мідне чи оптичне. До того ж на тому ж (PoN та GPoN) чим більше абонентів, тим складніше гарантувати швидкість: абонент тепер робить speedtest, бачить 600/600 та каже, а де мій 1G, за що я вам плачу 5 доларів? Або коли десь рветься магістральне волокно та одночасно відключається сотні абонентів, не кожен абонвідділ витримає таку кількість дзвінків. У операторів (не залежно від розміру та технології) тепер буде нова проблема, і абоненту треба з цим починати миритись. Це збільшення часу реагування, через брак персоналу. І повірте це проблема у кожного оператора, хто б вам що не казав.

Війна не зупинилась, війна триває, мобілізація триває, фахівців мобілізують, оператори досягли критичної маси технічного персоналу, який обслуговує мережі, а у деяких невеличких взагалі відсутні тепер технічні працівники. Я знаю приклади, коли людина, яка мобілізована, з бліндажа на війні адмініструє мережу, бо мережа залишилась, абоненти є, а альтернативи там може просто не бути (невеличкі міста та села). Під час відрядження, я бачив як у деяких фронтових селах, вже не хлопці, а дівчата у касках та броніках ремонтують мережі, варять оптику.

Мобільні оператори не виключення, на мій погляд, їм буде ще складніше забезпечити роботу під час блекаутів. А згідно з відповідними наказами, вони повинні тримати безперебійно свої мережі три доби, це при тому, що кількість технічного персоналу у них значно зменшилась. Так скоріше голосові мережі вони будуть тримати довго, а от щодо передачі даних я маю великі сумніви. Особисто я в такі терміни, практично не вірю. Але подивимось.

Резюмуючи:
- ситуація з резервуванням значно покращилась;
- я не згоден з цифрами які наведені на знімку з екрана. Взагалі мені невідомо якими методиками їх збирали, але то вже окрема історія. Я продовжую комунікувати з багатьма операторами електронних комунікацій по країні, та постачальниками відповідного обладнання, та кабелів.

Стратегія охолодження ЦОД для епохи AI