А судді хто? Кому довіряти у виборі кіберзахисту: Gartner, MITRE чи реальним тестам

У корпоративному світі існує старий, як світ, страх – страх зробити неправильний вибір. Десятиліттями IT-директори жили за негласним правилом: «Нікого ще не звільнили за покупку IBM». Сьогодні це правило трансформувалося: «Нікого не звільнять, якщо він обрав вендора з правого верхнього кута Gartner Magic Quadrant». Це зручно. Це безпечно. Це працює як беззаперечне виправдання перед радою директорів. Але чи гарантує це ефективність рішення насправді?

У 2025 році ландшафт кіберзагроз змінився настільки радикально, що старі карти, якими ми звикли користуватися, більше не показують реального рельєфу місцевості. І коли ми чуємо від клієнтів заперечення: «Але ж цього вендора немає у Квадранті», – ми розуміємо, що настав час для відвертої розмови про те, як насправді вимірюється ефективність у кібербезпеці.

Карта – це не територія

Давайте віддамо належне: Gartner – це титани аналітики. Їхній внесок у структурування хаосу IT-ринку неможливо переоцінити. Magic Quadrant (MQ) – це блискучий інструмент для оцінки бізнес-стабільності компанії.

Він показує, хто має суттєвий маркетинговий бюджет, найширшу партнерську мережу і найстабільніші фінансові показники. Потрапити у квадрант – це як отримати «Оскара». Це визнання індустрії.

Важливо пам’ятати й те, що Magic Quadrant, насамперед, орієнтований на потреби великих корпорацій – з розгалуженою інфраструктурою, глобальною присутністю та численними командами безпеки. Це створює природний ухил у бік enterprise-виробників.

Але чи завжди фільм, який отримав «Оскар», є тим, що ви захочете переглядати знову і знову? І чи означає відсутність статуетки, що кіно погане?

У «Квадранта» є свої обмеження, про які не прийнято говорити вголос, але про які знає кожен аналітик:
    1. Високий поріг входу. Щоб просто потрапити на розгляд, вендор повинен мати певний (і дуже значний) річний виторг та глобальну присутність. Це створює парадокс: інноваційні технологічні компанії, які вкладають усі кошти в R&D (розробку), а не в роздування відділів продажів, часто залишаються «невидимками» для великих звітів.
    2. Інерція категорій. Gartner мислить класичними категоріями: ось тут у нас EPP (антивіруси), ось тут NTA (аналіз трафіку). Але світ рухається до конвергенції. З’являються платформи «все-в-одному», які не вписуються в прокрустове ложе старих визначень.
    3. MQ – це не краш-тест. Аналітики оцінюють стратегію, візію і здатність компанії виконувати свою дорожню карту. Вони не запускають шифрувальники у тестовому середовищі, щоб перевірити, чи спрацює захист о третій ночі в суботу.

MQ не оцінює технічну стійкість продукту під час реальних атак.

Для цього існують інші формати: MITRE ATT&CK Evaluations, SE Labs, AV-Test, CyberRatings.

Епоха «Краш-тестів»: чому хакерам байдуже на рейтинги

Хакери з угрупувань на кшталт Wizard Spider чи Sandworm не читають аналітичних звітів перед атакою. Їм байдуже, яка капіталізація у вашого постачальника кібербезпеки. Вони шукають технічні вразливості.

Тому у 2025 році центр ваги в оцінці рішень зміщується з бізнес-аналітики на технічну верифікацію. Зі «сцени конкурсу краси» ми переходимо на полігон для краш-тестів.

Головним арбітром тут стає MITRE ATT&CK Evaluations.

Це зовсім інша філософія. MITRE не малює графіків і не роздає медалей. Вони беруть реальні сценарії атак (наприклад, повний ланцюжок дій угруповання Turla) і безжалісно тестують продукти:
    • Чи побачила система вхід?
    • Чи зрозуміла вона контекст?
    • Чи заблокувала вона виконання шкідливого коду?

І тут часто трапляються відкриття, які перевертають уявлення про лідерів.

Наприклад, у MITRE у різні роки чудові результати демонстрували як гіганти ринку (CrowdStrike, SentinelOne), так і порівняно молоді компанії, що спеціалізуються на XDR. Одним із таких прикладів є Cynet. Цей вендор може не з’являтися у великих маркетингових звітах, оскільки він працює в іншій парадигмі – універсальних платформ, оптимізованих для бюджету та автоматизації. Але якщо відкрити результати MITRE ATT&CK 2023-2024, ми побачимо вражаючу картину: 100% Visibility (Видимість) та 100% Protection (Захист).

Це феноменальний результат. Він доводить просту істину: щоб робити якісний продукт, не обов'язково бути корпорацією з мільярдним оборотом. Іноді нішевим технологічним компаніям вдається створити більш щільний щит, ніж неповоротким гігантам, які роками інтегрують куплені стартапи у свої застарілі ядра.

Проблема «Клаптевої ковдри»

Ще одна причина, чому ми радимо дивитися ширше за межі ТОП-5 відомих брендів – це архітектура.

Традиційний підхід великих гравців – продати вам окремі коробки. Окремо EDR для робочих станцій, окремо NDR для мережі, окремо пісочницю. Потім компанії витрачають пів року (і шалені бюджети) на те, щоб змусити це все працювати разом.

Проблема інтеграції різнорідних компонентів сьогодні стає однією з головних причин зламу корпоративних мереж. Компанії витрачають ресурси не на виявлення атак, а на підтримку сумісності між продуктами.

Альтернативний шлях, який обирають такі компанії як Cynet – це нативна платформа. Ідея в тому, що XDR (Extended Detection and Response) має бути цілісним від народження. Коли антивірус, контроль мережі, аналіз поведінки користувачів та пастки для хакерів (Deception) працюють як єдиний організм.

Це рішення часто обирають не ті, хто хоче «закрити папери», а ті, кому потрібно реально захистити інфраструктуру обмеженими силами. Коли немає команди SOC з 20 людей, потрібен інструмент, який робить 90% роботи автоматично. І саме такі рішення часто випадають з поля зору класичних аналітиків, бо вони «занадто комплексні» для вузьких ніш.

Найчесніший суддя у світі

Тож як обирати, якщо авторитети вже не є істиною в останній інстанції?

У нас в NWU є принцип, який ми транслюємо всім партнерам: «Довіряй, але перевіряй».

Жодна стаття (навіть ця), жоден звіт Gartner і навіть жодна таблиця MITRE не дадуть вам гарантії, як поведе себе софт у вашій конкретній мережі, з вашим набором легального софту і вашими адмінами.

Єдиний суддя, якого неможливо підкупити – це Proof of Concept (PoC).

У 2025 році купувати кібербезпеку без тестування – це як купувати машину за фотографією в журналі.

Ми пропонуємо змінити підхід. Спробуйте на хвилинку відійти від логотипів та брендів.

У типовому PoC компанії запускають рішення в моніторинговому режимі паралельно з поточним захистом, проводять емуляції атак і порівнюють, хто що побачив.

Cynet, наприклад, настільки впевнений у своїй технології, що дозволяє повноцінний безоплатний пілот на 14 днів. І найцікавіше починається тоді, коли потенційний клієнт бачить у звіті Cynet загрози, які його поточний «іменитий» антивірус просто ігнорував роками.

Висновок

Світ кібербезпеки став надто складним, щоб довіряти лише гучним іменам. «Магічний квадрант» – це хороший компас, але він показує лише загальний напрямок, а не приховані стежки.

Справжня фаховість сьогодні – це здатність критично мислити. Це розуміння того, що місце в рейтингу не дорівнює якості захисту.

Тож, якщо ви шукаєте рішення, яке дійсно працює, а не просто гарно виглядає у звіті, – дивіться на результати MITRE. Читайте технічні розбори. І найголовніше – вимагайте тестування.

У NWU ми працюємо саме з таким підходом: кожне рішення проходить тестування у реальному середовищі клієнта, і тільки після цього можна робити висновки щодо його ефективності. PoC – це єдина методика, яку неможливо «купити», і саме тому вона залишається головним критерієм істини у 2025 році. Ми просто розгорнемо Cynet у вашій інфраструктурі, і нехай «суддею» стануть реальні логи вашої мережі. Бо в кінці дня важливий лише один критерій – тиша і стабільність у вашій системі безпеки.

Публікується на правах реклами

Стратегія охолодження ЦОД для епохи AI