Що стримує від переводу серверів на NVMe?

Індустрія так довго жила в екосистемі SAS - з SAS HBA та RAID, на сумішах SAS/SATA/SSD/HDD - що перехід на NVMe дається важко. Це не ПК, де заміна одного одиночного носія на інший – справа лише ціни.

А що в серверах? Давайте розберемося.

Ціна серверних NVMe SSD (U.2) зрівнялася з ціною SATA SSD тієї ж ємності.

Діапазон серверних U.2 набагато ширше: 960GB-30TB проти 480GB-7.68TB у SATA SSD. При чому продуктивність U.2 при інтенсивних дискових операціях на порядок вища за SATA SSD

NVMe – протокол прямого спілкування CPU з носіями, він дозволяє позбутися контролерів - джерела затримок та обмежувачів трафіку.

Tri-mode RAID-контролери (NVMe/SAS/SATA) - це той самий посередник (що обмежує продуктивність, але коштує $1500).

За традиційні SAS RAID-контролери чіпляються ті, хто звик до комфорту єдиного центру керування дисками з усіма службами. Програмні RAID з NVMe можуть збирати всі основні ОС. Зокрема, утиліта linux mdadm.

VROC - реалізована на процесорах Intel Xeon утиліта mdadm.

Для сервера з NVMe RAID потрібна базова платформа U.2-ready. Це не рідкість, є в усіх вендорів.

Гібридна дискова підсистема (NVMe/SSD/HDD) – так, можлива, але позбавлена сенсу: ємним механічним дискам взагалі нема чого робити у продуктивних серверах, NVMe SSD кращі за SATA SSD, конструктив саме NVMe-серверів простіше.

Консерватизм користувачів, звичка до старих рішень, підкріплюється консерватизмом вендорів – їм простіше заштовхувати у канал типові «перевірені рішення». Тому ринок тримається за SAS/SATA і дуже важко переходить на NVMe.

Скоро все буде NVMe, звикайте.